На цьому раритетному фото – родина Карнофскі. Вона немає жодного стосунку до України, але нагадує про людяність, про необхідність допомагати й українським діткам, що осиротіли – хтозна, може серед них є новий всесвітній талант…

У 1907 році одна єврейська родина емігрантів з Литви на прізвище Карнофскі пошкодувала семирічного темношкірого хлопчика і взяла до себе.

Його рідний батько зник, рідна мати була повією. Він мав усі шанси закінчити у злиднях або в’язниці, але Бог вчасно послав йому родину Карнофскі.

Спершу хлопчик прийшов до них підзаробити – допомагати вантажити вугілля за їжу. Згодом бешкетного, але дуже бідового хлопчика господар почав залучати до інших справ, а господиня – пані Карнофскі – залишати на обіди, вечері, ночівлю, турбувалася про нього, як про своїх дітей.

Уперше у своєму ще короткому житті хлопчина відчув, що таке доброта й турбота. Коли він лягав спати, пані Карнофскі співала йому колискові на їдиш, навчала пісень, а пан Карнофскі дав йому гроші на перший музичний інструмент – кларнет, бо щиро захоплювався його музичним талантом.

Хлопчик став повноправним членом родини і до кінця своїх днів називав Карнофскі названими батьками. Пізніше, вже у статусі професійного музиканта і композитора, він використає улюблені єврейські мелодії у своїх найвідоміших композиціях. Пану Карнофскі на ювілей він присвятить свою знамениту пісню Let My People Go – про вигнання євреїв з Єгипту і вперше виконає її на Хануку у нью-йоркскій синагозі.

Він з гордістю і вільно говоритиме на їдиш, напише мемуари про цю єврейську сім’ю і на знак подяки їй завжди носитиме зірку Давида.

У багатьох інтерв’ю повторюватиме: лише той, хто зазнав пригнічень, вміє зрозуміти й підтримати такого ж пригніченого, маючи на увазі євреїв та темношкірих того часу.

А ще він часто казав, що без турботи й тепла, отриманих у названій родині, не став би тим, ким став – Луї Армстронгом…