Тайра про жінок на війні і прихований матріархат

Юлія Паєвська з позивним Тайра зараз відома в усьому світі. Військовослужбовиця, парамедикиня, волонтерка та доброволиця; командирка підрозділу «Янголи Тайри» та евакуаційного відділення 61-го військово-мобільного госпіталю, президентка федерації айкідо «Мутокукай-Україна», вона з 2014 року працювала як парамедик в зоні АТО, рятувала наших бійців у Маріуполі після початку повномасштабної війни, 16 березня потрапила у російський полон, звільнена через три місяці 17 червня 2022 року. Важко собі уявити, що довелося бачити й пережити цій мужній жінці…

Кілька місяців Тайра проходила реабілітацію, відновлення військовослужбовиці триває й досі. Але така діяльна натура не може довго сидіти без діла, і тільки-но дозволило здоров’я, пані Юлія взялася до роботи: вона бере участь в українських та міжнародних конференціях, заходах і, зокрема, в презентації першої в Україні жіночої військової форми, створеної за ініціативи ArmWomenNow.

Під час презентації відбулася публічна розмова на теми жінок в армії, потреб, запитів, стереотипів тощо. Юлія Паєвська теж мала слово – дозволимо собі процитувати кілька її влучних відповідей.

Про жіночу форму і гарний вигляд

«У нас нема жінок військових, у нас є воїни, які народилися жінками». Цю фразу я почула колись у Штатах, вона дуже влучна. Воїн має бути ефективним. Особливо на першій лінії, безпосередньо у вогневому контакті, критично важливо, щоб усе пасувало, щоб чітко сиділо, там де треба, не перетискало, не перекручувалося, штани не спадали, ліфчик не зіслизнув, щоб наколінники були там де треба, щоб у кишені все потрібне вмістилося. Якщо якась із цих ланок випаде, це те саме що загубити всі магазини до автомата – ви просто лишитеся із залізякою в руках. Тому так важливо, щоб бійчині були забезпечені жіночою військовою формою. Чоловіча форма не лише незручна для жінок, вона на жіночій фігурі ще й має поганий вигляд. А ми, жінки, розуміємо, як для нас важливо виглядати класно».

Про подяку чоловікам і прихований матріархат

«Хочу подякувати нашим чоловікам за те, що вони такі, як є: вони дуже толерантні. Мені взагалі здається іноді, що в Україні у нас такий прихований матріархат. І розумні чоловіки з цим навіть не сперечаються. Це моє відчуття. Можливо, я помиляюся. Але я дякую хлопцям за підтримку дівчат в армії, за допомогу і за співпрацю».

Про головні вимоги до солдата, незалежно від статі

«Ефективність і професіоналізм – оце головне, що вимагається від солдата. Тобто солдат має діяти ефективно, професійно і зручно для підрозділу. На нулі я ніколи не зустрічала непідготовлених дівчат, тобто тих, хто пішов в армію не розуміючи, куди йде.

Якщо жінка не заважає підрозділу, діє ефективно, то ніяких проблем у неї і з нею немає. Я навпаки можу сказати: якщо в підрозділі є жінка, це підвищує його ефективність. По-перше, жінки надихають, вміють підтримати. По-друге, жінки забезпечують нагляд за порядком. Це не значить, що вона бере ганчірку і прибирає, ні. Це значить, що хлопці самі намагаються підтримувати порядок, бо їм соромно перед жінкою».

Про домагання в армії

«Повірте, у бойових зонах взагалі не до сексу чи домагань. Реально. Нема часу. Нема натхнення, і взагалі там є чим зайнятися. Що стосується тилу – не знаю. Я не маю достатньої інформації, щоб робити висновки. Через те я дуже обережно ставлюся до заяв на таку тему».

Про свою роботу зараз

«Наразі я їжджу за кордон і розказую, що наші вороги роблять з тими, хто потрапляє до них у полон, в їхні лапи. Я веду боротьбу з російськими ЗМІ, які представлені на Заході, з пропагандою російською. Це дуже важливо. Окрім цього, такі поїздки дозволяють отримати більше зброї. Це не лише я – це велика команда працює, і я рада, що можу долучитися таким чином. Але я повернуся на фронт…»

Зичимо пані Юлії якнайшвидшого повного відновлення і сил для подальшої боротьби за перемогу! І щиро дякуємо за все, що вона робила, робить і ще робитиме.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Олена Степанів: галичанка, яка стала першою в світі жінкою-офіцером
• Вона і війна: олімпійська чемпіонка, яка змінила гвинтівку для біатлону на автомат
• Тетяна Коннорова, мама азовця: «Дуже боюся, що згодом забудуть подвиг полеглих героїв»