Мене звуть Влада Недак. Я виконавча директорка Всеукраїнської жіночої єврейської організації “Проект Кешер в Україні” і хочу поділитися своїми думками про відносини між мамами і дочками. Протягом останнього часу саме ця тема активно виринала у моєму спілкуванні з різними жінками й у дуже цікавих аспектах. А ключові думки оформилися під час підготовки та участі у тренінгу «Дорослішаємо разом», де я говорила про роль сімейних традицій у житті дівчат-підлітків. Тренінг ініціювала моя подруга, лікарка гінеколог-ендокринолог, мама трьох дівчаток, в рамках освітнього проєкту «Школа Доктора Н. Сіліної».

Коли я готувалася до своєї частини тренінгу, згадувала свою маму й те, які відносини були у нас і як вони змінювалися з віком. З жалем подумала, що я зовсім мало пам’ятаю, якою була бабуся для моєї мами. Перебрала багато варіантів, якими мені бачаться відносини мам з доньками – моїми подругами і приятельками, а закінчила питанням, а яка мама я для своєї доньки?

Складно самій собі дати повну і чесну характеристику. Я знаю, що є моменти, де я сувора (той ще «поганий поліцейський»), ситуації, в яких дочка ображається на мене через нерозуміння, що я вже «відстаю» від віянь моди, музики і контенту на її думку і навіть не відрізняюся швидкістю й сміливістю в спорті. Проте для мене найважливішим є відчуття і розуміння доньки, що я в неї вірю завжди.

Водночас є ще ряд важливих речей, вкрай важливих, на мою думку, у взаєминах мами з донькою…

Бути однією з найбільших шанувальниць дочки

На мій погляд, це найдієвіший спосіб вселити в неї впевненість. Навіть зараз, коли вона маленька, для неї важливо відчувати, що вона може підкорити світ. Я почала вселяти віру в свої сили і себе якомога раніше, давала зрозуміти, що я їй довіряю і що її цінність походить зсередини, а не від зовнішнього вигляду або її успіхів.

Закладати донці основи самосвідомості й турботи про себе

Це навчить її бути здоровою морально і емоційно, а також допоможе розпізнавати свої емоції. Я бачу, як моя донька вже вловлює весь спектр моїх емоцій, особливо негативних, тому я намагаюся озвучувати їх та причини їх проявів.

Я зазвичай кажу: «Я дуже нервую сьогодні, тому що мені потрібно зробити А і Б, але я ще не закінчила…» або «Мені сьогодні сумно, тому що…»

Читайте також: Жіноча єдність: «Українки» і Проект Кешер в Україні розпочинають проєкт про жінок різних національностей

Підказувати, як висловлювати свої емоції здоровим способом

Вашій дочці необхідно знати, як це зробити, і розуміти, чому вона так почувається в той чи інший момент. Навіть коли ми не знаємо, чому ми щось відчуваємо, важливо навчити визнавати це. «Сьогодні я дуже хвилююся, але не знаю чому…»

Ви можете цього не помічати, але ваша дочка уважно спостерігає за вами і розуміє, як ви чините, як ставитеся до інших і як ставитеся до себе.

Показувати на власному прикладі, як жінці важливо поважати себе і бути впевненою в собі

Кожного разу, коли моя дочка говорить про себе щось негативне, я прошу сказати про себе одну-дві позитивні речі. Це допомагає змінити її мислення і будувати позитивну розмову з собою. В її присутності я намагаюся не говорити щось на кшталт «Я виглядаю товстою в цьому …», «Я відчуваю себе негарною…» або «Я нікому не подобаюся….». Щоразу, коли я чую, що вона говорить хороше про себе, я навмисно хвалю і підтримую її бажання говорити про себе позитивні речі.

Знаходити час для нас удвох

Це стало нашою з донькою традицією. Ми влаштовуємо побачення «мами і доньки» і я ставлю їй питання, слухаю її точку зору, ділюся секретами і переказую свої «сімейні легенди». Навіть коли ми приділяємо час спільному приготуванню їжі, прибиранню або закупівлям, ці речі ми перетворюємо на якісне проведення часу удвох, а не «роботі по дому».

Це стає повноцінним спілкуванням і зміцнює наш з донькою зв’язок

Читайте також: Влада Недак, директорка Проекту Кешер: «Ми прагнемо покращення статусу жінок незалежно від національності»

Дати можливість донці робити помилки і вчитися на них

Одне з найскладнішого для мене. Реальність така, що ми не можемо контролювати життя своєї дитини і не можемо завадити їй робити помилки, та й не повинні. Їй необхідно навчитися самій робити правильний вибір.

Найкраще, що я можу зробити – це підтримати її під час усіх злетів і падінь. Наші доньки повинні знати, що ідеальною бути неможливо, що будуть траплятися помилки, що їх можна подолати, потрібно вчитися на них і ставати кращими завдяки ним.

Дозволити не погоджуватися і казати «Ні»

Це ще один важливий момент у відносинах з донькою. Тут варто підкреслити, що я не кажу про непідкорення або прояви неповаги. Якщо я вчу доньку дбати про себе, то це включає обов’язкове вміння говорити «Ні» і знати, що з її «Ні» слід рахуватися. Моя дочка повинна навчитися говорити «ні», щоб постояти за себе, встановити межі і розвинути навички самозахисту. Якщо вона відчуває, що батьки ніколи не поважають її «ні», вона не матиме досить впевненості сказати своє «ні» поза домом. Дівчаткам необхідно розвивати свою незалежність і брати на себе відповідальність за самозахист у будь-яких ситуаціях.

На своїх лекціях, бесідах і тренінгах я наголошую на важливості не лише сімейних традицій, а й спільних «ритуалів» мам і дочок, в яких народжуються такі важливі для життя дівчаток почуття стабільності, захищеності і безпеки.

Мені хочеться, щоб моя дочка пронесла через своє доросле життя не матеріальні речі на згадку про мене, а всі ті приємні і світлі спогади й емоції про нашу дружбу, підтримку і численний час разом…

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: