Всі секрети кастингу від кастинг-директорки Алли Самойленко

На зустріч з відомою кастинг-директоркою Аллою Самойленко з інтригуючою назвою «Як потрапити в кіно за кілька хвилин, або з чого складається вдалий акторський дебют» в осередку Кіноспільнота прийшло багато молоді й не тільки. Адже зйомки в кіно є популярною мрією, яку варто спробувати реалізувати. І поради Алли тут безцінні – останнім часом вона відкрила чимало нових українських зірок. А ще першою підняла тему засилля російських акторів в українській кінопродукції.

«Український кінематограф почав активно розвиватися з 2000-х, і одразу ж потрапив у пастку російського ринку. Коли був започаткований відкритий конкурс Держкіно, пітчинг, на якому можна було отримати фінансування на зйомки, відбувалося стрімке зростання кіновиробництва українською мовою. Але поруч з тим, приблизно 90-95 відстоків виробництва становив саме російськомовний серіальний продукт. І це зіграло з нами злий жарт: з одного боку, ми вчилися, зростали нові актори, здатні грати великі, головні ролі, але ці ролі їм не давали. На них запрошували російських «зірок», до повномасштабного вторгнення вони перебували тут постійно. Вважалося, що гарних акторів у нас небагато, і цінність їх визначалась тим, щоб вони гарно говорили російською. І наші актори вправлялися в цьому, хоча комусь доводилося згоджуватися й на те, щоб виходити на ролі «кушать подано». Все це формувало особливості нашого кіносередовища. Це комплексна проблема, яку ми досі долаємо – нам треба позбавлятися цих ментальних, психологічних залежностей», – говорить Алла Самойленко.

Справжнє відродження українського кіно почалося з початком війни з росією у 2014 році. Тоді ж виникла потреба в нових акторах, які б могли працювати в новому кіно. Й Алла шукала таких по усіх усюдах. Й досі шукає – і знаходить!

Секрети вдалого кастингу

Перший – бути в потрібний час у потрібному місці. Це важко передбачити, тож треба бувати в різних місцях якнайчастіше. Не боятися «світитися». Так само й не боятися того, що ви  є «чистим листом» без освіти, досвіду. Ретельність підготовки дозволяє брати в кіно людей, які ніколи не грали, й це загальна світова тенденція (Леді Гага успішно зіграла головну роль у «Домі Гуччі»). «Мої думки тихі» – теж знаковий фільм, що зламав стереотипи: Андрій Лідаговський, непрофесійний актор, нітрохи не поступається зірці, Ірмі Вітовській. А ще це арт-хаус, який зібрав добру касу. 

Другий – багата мовна палітра. Якщо ви володієте діалектом, суржиком – то великий плюс. Так, для пошуку героїв фільму «Брати» Алла об’їздила увесь західний регіон, адже герої мали говорити по-гуцульськи. А для фільму «Люксембург, Люксембург» потрібен був суржик, носіїв якого шукали в Полтаві й Харкові. До речі, часто актори на кастингу соромляться говорити суржиком, навіть як їх про це просять – просто «клинить». Досі є такий ментальний конструкт: суржик – це погано. Навпаки, це круто. Це ще один ваш інструмент, ще одна можливість.

Третій – маніфестуюча індивідуальність. Не бійтеся бути собою, органічність в кіно цінується. Тут не працює принцип «все можна зіграти», як в театрі, бо камера вловлює навіть мікронаграш. В кіно важлива індивідуальність, те, що вас наповнює. А також здатність до імпровізації. Часом варто зовсім відмовитися від очікувань – коли ви думаєте, що не пройдете, бо є кращі, відоміші, досвідченіші, вас таки можуть взяти. І ще одне: в кіно потрібні герої різної зовнішності й різного віку. Вік анітрохи не є завадою для того, щоб спробувати. Є чимало прикладів акторів, які вперше стали в кадр на вікові ролі, й прекрасно з цим впоралися.

Четвертий – обмін інформацією. В середовищі акторів є момент заздрощів, ревнощів – здається, що коли ти розкажеш про проєкт потенційним колегам, вони можуть перебігти дорогу. Насправді це не так. Це велика лотерея, і коли ти ділишся, то й з тобою діляться – шанси зростають. «Плюсики у фейсбуці таки працюють», – жартують молоді зірки. Є можливість потрапити в кіно буквально з вулиці – і зробити собі кар’єру.

П’ятий – віра. Актори – це люди, для яких потрібно не лише вірити в себе, а й щоб у них хтось вірив. Не так важливо, хто саме. І часто цією людиною є кастинг-директор. «Кастинг – це диво, – говорить Алла. – І це не так про результат, як про процес: ми обмінюємось енергією, впливаємо одне на одного». 

«Зараз українських проєктів так багато, що ми можемо майже щотижня ходити на наше кіно – радіти його успіхам, переживати за його долю, дискутувати про це в інтернеті, – підсумовує Алла Самойленко.

І це мало б бути предметом великої турботи держави і суспільства, аби не втратити цей поступ. Кіно – вид мистецтва, який увібрав у себе тисячолітні намагання людства спіймати дійсність. Воно найповніше її відображає, має здатність інтерпретувати й розповідати історії». Власне, через ці дивовижні, водночас реальні й нереальні історії, ми й любимо кіно. Як глядачі – або як актори. Те й інше цілком можна поєднувати!