«Дім – це не сентиментальність, а потужний ресурс, завдяки якому можна говорити зі світом своєю мовою»: Вікторія Гресь

Вікторія Гресь не любить одноразовість: ні в одязі, ні в предметах побуту, ні у стосунках. Тому в її роботах так багато справжнього та традиційного: яскравих кольорів, натуральних тканин, ручної вишивки, світла та природних мотивів. Мода для неї – «поза часом», це не гонитва за трендами, а форма спілкування з людиною, зі світом, з мистецтвом. І це – одна з причин, чому бренд Victoria Gres успішно існує вже понад тридцять років.

Вікторія вірить, що навіть зараз, у найскладніші драматичні часи, можна і потрібно створювати красу. Власне, про це ми й розпитали одну з найкращих українських дизайнерок.

ВІКТОРІЯ ГРЕСЬ: ВІД ТЕАТРУ ДО ПОДІУМУ

Вікторіє, ваш творчий шлях розпочався у театрі. Як робота зі сценічним костюмом вплинула на ваш професійний почерк? Ви щось взяли із собою з театру у світ великої моди?

Мій шлях у професію справді розпочався у театрі, і це був дуже корисний та різноманітний досвід. Справа в тому, що в ті часи ми ще не мали поняття «мода» в повноцінному розумінні цього слова, не було фешн-індустрії. Тому кіно та театр залишалися єдиними сферами, де художники могли себе реалізувати. У 1993 році ми зробили перші крихітні кроки в цей бік, але все одно не існувало структури професії, ані навіть її назви! Але вже було очевидним, що ми всією країною стартували у майбутнє.

Досвід, звичайно, був грандіозний. Можливо, більше чогось корисного театр дав мені у мистецтві декорації, але й з погляду роботи з одягом теж: насамперед це посадка костюма.Мода орієнтована на клієнта, його індивідуальні особливості, на покази та на гроші, безумовно. У театрі на перший план виходить емоція: твоє завдання як художника – сколихнути почуття людей, занурити їх в історію, зачепити за живе глядача, щоб він прийшов у театр знову. 

Ми часто бачимо вас у кімоно, і це вже, можна сказати, ваша візитка. Це дуже артистично! Що в цьому силуеті вас так приваблює? Чому цей крій актуальний зараз?

Я дійсно дуже люблю кімоно, ношу його в різних ситуаціях – і вдома, сидячи на дивані з чашкою чаю, і в театр, і на покази, і просто погуляти вулицею. Кімоно ми відшивали для багатьох колекцій, і будемо це робити знову. Мене неймовірно приваблюють декоративні можливості цього виробу в конструктиві. Просте, на перший погляд, вільне, але у смисловому плані його можна навантажувати по-різному, залежно від тканини. Цей крій напрочуд пасує всім – будь-якій жінці!Актуальність кімоно в тому, що воно поза часом. Комфорт і свобода домінують у сучасному світі, особливо зараз, коли життя та робота перемістилися у смартфони, квартири та дома, коли люди стали особливо цінувати вільний, розслаблений одяг. Я дуже люблю стиль бохо, його можливості – це моє. 

Перевага японського крою настільки велика, що його навіть не треба просувати і рекламувати, варто лише одного разу спробувати його одягнути, щоб ніколи не відмовитися. У мене є клієнтка, яка замовила три кімоно для себе, а тепер регулярно купує – у подарунок для своїх подруг. Нещодавно ось знову купила стьобане. «Я їх привчаю до кімоно!» – каже вона.

Мої клієнтки, як і я, давно відмовилися від слова халат – лише домашнє кімоно! Халат – це приземлено, це народжує у свідомості якийсь неакуратний та безформний образ, а кімоно – це елегантність у будь-якому контексті.

«МИ ПРАКТИЧНО ПЕРЕСТАЛИ ШИТИ ГАРНІ СУКНІ…»

Ви добре знаєте історію костюма та історію моди в принципі. А чи є у сучасній моді щось по-справжньому нове? Чи через циклічність все просто переосмислюється?

За останні 100 років, з погляду конструктиву, ми, звісно, ​​змінили погляд на одяг. Глобально – зміни почалися після першої світової війни, коли настав дух свободи, м’якості, комфорту після епохи корсетів. Пізніше почався вже рух у бік індивідуальності, але важливе нововведення прийшло з Діором, який запропонував занижену талію. Він не був конструктором моди, але працював із ідеєю.

А ось справжнім новатором моди, революціонером став Крістобаль Баленсіага, він поставив на перше місце силует. Це в його епоху стало байдуже, де талія – він, як архітектор, створював загальний образ. Саме він привніс у моду вільні сукні, кокони, туніки, baby doll та балон-сукні. Він «ліпив» силует, наче скульптор. І його ідеї й досі визначають концепції сучасних рішень, особливо – еклектика.

У 21 столітті мода стала чітко продуманою, прагматичною, на перше місце остаточно вийшли комфорт, свобода, гігієна. Або протиставлення цьому – епатаж! Ми можемо заперечувати моду “гопників”, але саме Баленсіага змінив моду багатих на те, що “я вам запропоную”. Саме цей дизайнер зробив звичною ситуацію, коли за роздерту майку платять 1000 євро, і це нікого не дивує.

Відверто кажучи, сучасна мода могла б бути більш «скупою» та усвідомленою щодо навколишнього світу. Маркетологи сьогодні правлять світом моди, і всі засоби «добрі»! Але ні! Земля перевантажена синтетикою, штучним хутром та іншими матеріалами, які важко піддаються переробці. 

Скажіть, а як змінилася ваша клієнтка за останні п’ять років – епідемії та війни? Чого хочуть жінки сьогодні?

Глобально портрет клієнтки не змінився: як і раніше, це самодостатня, добре освічена, реалізована жінка. Але оскільки змінилася ситуація у країні й у світі, то насамперед постійні клієнтки зараз ті, для кого естетика залишилася на першому плані, ті, для кого це дуже важливо у будь-якій ситуації. Красивий побут, речі з історією у гардеробі – для них це як точка опори.

Ми переживаємо важкі часи, і фокус поняття «якість життя» часто зміщується в першу чергу на здоров’я, самопочуття. Тому багато хто вибирає спочатку догляд за собою, фітнес, а потім уже одяг та інші зовнішні прояви.

А Вікторія Гресь змінилась? Які зміни відбулись у вашому житті та роботі за цей час?

Внутрішні процеси в мені, як у художника, не змінилися. А от у концепції запитів, звісно, ​​зміни відбулися. Раніше навіть існував мем «до Гресь ми йдемо за сукнями», а зараз ми практично перестали шити гарні сукні, а ось стьобані вироби, штани, кімоно дуже популярні.

Ви не раз говорили про дефіцит робочих рук у вашій галузі. Чому це так, якщо українці традиційно вміють і люблять шити?  

Це дуже довга та складна розмова, я не раз уже говорила про те, що в Україні, на жаль, зруйновано систему профтехосвіти. Тому в нашій галузі залишилися, в основному, люди 50+, які вже не змінюють професію. На відміну від молоді, яка пробує щось нове і шукає найбільш прийнятне для себе. І в Ужгороді, і у Києві в наших майстернях працюють команди, які з нами вже по 20-25 років! Хороших фахівців, буває, переманюють, їх вимоги щодо зарплатні зростають. У нашому бізнесі бути роботодавцем зараз дуже важко.

ХОУМ-ЛАЙФ ЯК НОВЕ НАТХНЕННЯ

Як ви вважаєте, яка вона – мода майбутнього? Про що вже сьогодні має думати дизайнер, щоб залишитися в обоймі?

Я не стратег, я художник, не варто чекати від мене якихось відкриттів у плані того, що чекає на моду майбутнього. Занадто багато чинників впливає на ці процеси та занадто велика швидкість змін: глобальне потепління, цифрові технонології, військовий та антивоєнний дискурс, орієнтири на екологічність, зміна способу життя, віддаленість як новий стандарт тощо. Зрозуміло одне, сьогодні основні процеси у світі моди відбуваються там, де тепло, – в Іспанії, Італії та інших странах.

Чи є особливості української моди в контексті світової?

Розумієте, є національні особливості та прикмети національного стилю… Є ірландський віскі, сир з Леона, український борщ… Треба вже прийняти і визнати, що на даному етапі розвитку фешн – не наша сильна сторона. Буває таке, що якісь речі подобаються, аксесуари попадають у ціль. Але поки що ми не можемо говорити про те, що українська фешн-індустрія відіграє провідну роль на світовому ринку моди. 

А які дизайнери чи творчі особистості вас надихали в різний час? З ким із відомих людей мистецтва ви хотіли б створити щось спільне?

Я ніколи не працювала в співавторстві, це дуже складно, тому що занадто різні приводи виникають у митців для творчості, занадто різні емоції. Більше того, існує цей пострадянський синдром – не претендувати на чужі імена, не ставити себе в один ряд з ними.  Хоча є одне ім’я, до якого я відчуваю пієтет, це для мене як споріднена душа. Моє, моє… Це Антоніо Маррас. 

Антоніо Маррас – це дивовижна увага до деталей, це зворушлива ностальгічна нотка, це пристрасть до ручної роботи, це смак до кольору, це фанатизм щодо якості… Я була б щаслива попрацювати в нього.

А якби сталося диво і у вас з’явилася можливість необмежених інвестицій, що б ви зробили насамперед?

Якби я зараз мала можливості необмежених інвестицій, я б зробила розкішну хоум-лінійку. Мені дуже хочеться переконати сучасного споживача, що дім – це головне у житті, мені хочеться впровадити цю ідею у маси. Молоде покоління зараз відмовляється від якорів, а мені хочеться розповісти їм, що якоря – це дуже важливо. Можна подорожувати, це дуже круто. Але неможливо не залишати після себе чогось подієвого.

Хоум-лінійка для мене – це як маніфест гарного побуту, що підтримує, підживлює нас. Для справжнього творця дім, побут та якорі — це не сентиментальність, а потужний ресурс, від якого можна відштовхуватися, щоб говорити зі світом своєю мовою. Саме в деталях побуту народжується справжнє натхнення: скатертина бабусі, візерунок на каміні, кераміка, запах льону, старовинне мереживо… Хоум-лайн та торжество побуту – це мій своєрідний протест віртуальному світу!

КРАСА, ЯКА РЯТУЄ

СВІТ ВІКТОРІЇ ГРЕСЬ

У 2022 -му ви могли б поїхати за кордон, як багато хто, але залишилися. Що означає для вас країна, дім?

З самого початку повномасштабного вторгнення у нас із чоловіком навіть думки не було про те, що ми можемо поїхати. Україна – це наша земля, тут наш дім, наша справа, наш сад, наша команда, яка з нами стільки років. Чому ми маємо їхати? І хоча я певною мірою космополіт, я можу прижитися скрізь, де зможу комфортно жити і працювати, але ні! Саме тут ми багато років будували свою справу, тут своїми руками заклали і виростили сад, тут живе моя мама похилого віку, якій було б вже важко міняти місце проживання, тут наш дом і наша душа. Тому варіант від’їзду навіть не обговорювався. Все, що ми зробили в перші дні війни, – це поповнили стратегічні запаси, а за кілька місяців відновили роботу, тому що цій справі я віддала все своє життя, і більше нічого так добре я робити не вмію. Тому ми тут, ми працюємо, адаптуємося в нових умовах і будемо з Україною завжди.

Ви з чоловіком виглядаєте гармонійною парою. Як знайти баланс між великим бізнесом та особистим життям? Як зберегти міцні стосунки, коли світ навколо такий нестійкий?

За моїми спостереженнями, жити разом важко творчим особистостям однієї професії. А бізнес та творчість – це хороший союз. Кожен у парі має займатися своєю справою, це дуже важливо. Довгі та надійні стосунки існують там, де партнери цікаві один одному. Коли цікаво все: разом жити, розмовляти, посваритися, помиритись… Коли приймаєш його від і до: з усіма його перевагами та недоліками. Коли розумієш: мені ця людина потрібна, як повітря…

Чоловік підтримував вашу справу, особливо коли було важко? Який момент у вашій кар’єрі був найскладнішим? 

Мені дуже пощастило, за Аркадієм я завжди була як за кам’яним муром, він і зараз багато робить для того, щоб я могла займатися улюбленою справою. Адже я творча людина і дуже далека від необхідних сьогодні знань маркетингу, продажу, логістики та інших речей, без яких зараз неможливо бути успішним. І я рада, що мені не доводиться займатися цими речами, а ось чоловік у всьому цьому чудово розуміється.

У чому найбільша складність створювати моду саме зараз?

Один із складних моментів сьогодні полягає в тому, що маркетологи тепер правлять бал, як я вже казала, і далеко не завжди дизайн первинний у цій гонитві всередині фешн-індустрії. Все впирається у бюджети, яких просто немає на нашому ринку. Дизайнерами тепер часто називають себе ті, хто не має уявлення про професію. Не може дизайнером називати себе той, хто, хай навіть довго та успішно, забезпечував масовою продукцією якийсь ринок чи мережу магазинів. Потрібно розуміти, що вміти шити та бути дизайнером – це різні речі. Дизайнер не просто шиє те, що «носитиметься», – він створює ідею. За кожною річчю митця стоять смисли, історії, цінності, емоції. На кожну свою річ дизайнер пришиває бирку зі своїм іменем, і це теж велика відповідальність за естетику, екологічність, якість, комфорт. На жаль, сьогодні мало хто це розуміє, і мало хто готовий за це платити.

Мені зовсім не хочеться боротися з маркетинговими підходами, але не робити те, що я вмію та люблю, я теж не можу. Адже сьогодні я відчуваю себе дизайнером у розквіті сил, досвідченим і конкурентноздатним. І ніщо мене не змусить відмовитися від  принципів «одяг має бути якісним» і «краса врятує світ». 

Що вас надихає зараз? Якою буде ваша наступна колекція, поділитеся?

Планую, як і минулі сезони, створювати капсульні колекції, але особливо я зараз зосереджена на хоум-лінійці. Це не тільки домашній одяг, це все, що створює стиль нашого життя: текстиль, предмети інтер’єру, дзеркала, посуд, постіль, свічки, мило та багато чого ще. Є ідеї і з декорування, на щастя, на це зараз є попит, адже люди стали проводити вдома набагато більше часу, і вони хочуть, щоб простір, де вони живуть, був гарний і функціональний. А взагалі я сформулювала свою місію – я хочу повертати людей в офлайн, а матеріальне життя, а воно має бути красивим, затишним та екологічним.

Якщо ви хочете поділитися своєю історією, порадами чи успіхами, пишіть на редакційну адресу ukrainkycomua@ukr.net. Також читайте нас в інстаграмі і телеграмі.