У фондах Музею Івана Гончара – неймовірна колекція старовинного одягу й майже всі наявні на території України техніки вишивки, а їх близько 200. Відтепер роздивитися частину експонатів можна на оновленому сайті музею, де окрім оцифрованої бази і наукового блогу, є й така практична річ як схеми кроїв і вишивок. На сайт виклали 30 зразків сорочок (чоловічих, жіночих, дитячих) з описами технік, особливостей шиття – це дуже цікаво.

Але ще цікавіше про надбання музею розповідає його наукова співробітниця, дослідниця традиційного вбрання Олександра Сторчай. Разом з нею та проєктом «Музей Івана Гончара online: відкрита платформа про українську традиційну культуру» ми реалізуємо цикл публікацій про український одяг, вишивку, побут, косметику і прикраси – те, що ми так любимо, дівчата 🙂 Олександра Сторчай часто проводить на ці теми лекції в музеї.

Читачкам журналу «Українки» Олександра Сторчай розповіла цікаві факти про традиційну вишиту сорочку

Традиційна вишита сорочка і вишиванка – це дещо інше

Сорочка була основою традиційного народного вбрання. Вона мала:

  • усталений крій, який кілька століть майже не змінювався. Він залежав від ширини лляного чи конопляного доморобного полотна. Мінімальні зміни вносилися за вподобанням або за потребою власника сорочки.
  • вишивку, яка наносилася за певною системою та у вигляді традиційного геометричного орнаменту. Саме сорочки найбільше і найчастіше вишивалися, адже були основою усього вбрання.

Натомість вишиванка – це будь-який одяг, декорований вишивкою. Це і сорочка (як традиційна, так і сучасна), і блузка, і сукня, і спідниця. Саме через оздоблення такий одяг отримав назву «вишиванка». На відміну від традиційної сорочки вишиванку прикрашали не лише геометричними, а також авторськими візерунками, абстрактними та рослинним орнаментами. Часто використовували схеми, що публікувалися в додатках для жіночих журналів.

Вишиванки стали популярними на початку XX ст спершу в містах, а в середині XX ст поширилися й серед селян, витісняючи традиційну сорочку

Сорочка з Рівненської області, вишита червоними нитками

Читайте також: Витинанка: цікаві факти про український замінник шпалер, серветок і фіранок

Для кожного етнографічного регіону була характерна своя вишивка на сорочці

Загалом на території України вирізняють 18 окремих етнографічних регіонів, і кожен мав свої особливості в оздобленні сорочок. Охопимо кілька найбільших та найвиразніших.

Полісся (північна смуга України) – переважала вишивка у червоній гамі та з геометричними візерунками
Вишивали нитками, фарбованими природним рослинним фарбником мареною красильною або тваринним барвником червець (кошеніль). В орнаментиці – найрізноманітніші поєднання квадратів, ромбів та трикутників. Приклад – сорочка з Рівненської області, вишита на домотканому полотні червоними нитками.

Поділля (Вінниччина, Хмельниччина, Тернопільщина) – переважала чорна вишивка
Чорний колір в українській народній традиції ніколи не сприймався як жалобний. На території Борщівського і Заліщицького районів Тернопільської області святковою вважалася саме чорна велика хустка. На Поділлі чорними нитками вишивали й буденні, і святкові сорочки, дитячі також.

Чорна вишивка символізувала землю, багатство і достаток

Жіноча сорочка, вишита чорними нитками

Читайте також: 10 маловідомих фактів про «Наталку Полтавку»

Середня Наддніпрянщина (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина) – поширена вишивка у всіх варіаціях, але найбільш характерна білим по білому
Білим по білому – це найдавніша вишивка в усіх українських регіонах і, мабуть, найпростіша у виконані. В цій техніці вишивали і буденні, і святкові сорочки. Використовувалася домопрядена, переважно лляна нитка, яку просто відбілювали на сонці, або купована бавовняна нитка.

Східна Україна (Слобожанщина, Харківщина) – різні варіанти вишивки з додаванням металевої нитки сухозлітки
Місцеве населення сформували переселенці з інших регіонів, якій привезли свої техніки та орнаменти. З них згодом сформувався регіональний стиль сорочок. Наприклад, святковою на Слобожанщині була сорочка з дуже широкими рукавами, ажурною вишивкою білим по білому, з контрастною чорною вишивкою на уставках, з додаванням металевої нитки сухозлітки.

Західна Україна (Покуття, Гуцульщина, Буковина) – переважала кольорова вишивка
Тут найбільш строката вишивка з усіх регіонів України – в одній сорочці поєднувалася максимальна кількість кольорів. Зразок – сорочка з Івано-Франківщини, вишита традиційним геометричним орнаментом у техніці низь.

У вишивці цієї сорочки з Франківщини використано 20 кольорів

Традиційна сорочка з Івано-Франківщини з різнокольоровою вишивкою

Читайте також: Цікаві факти про білизну, яку носили українки в давнину

Традиційна сорочка в певних регіонах мала свою місцеву назву

Наприклад, на території Закарпаття сорочку називали “довганя”. На території Рівненського Полісся вживали слово “кошуля”, яке є спорідненим до польського слова “сорочка”.

Найбільша колекція традиційних сорочок – у київському Музеї Івана Гончара

У його фондах загалом зберігається 1400 вишитих предметів одягу, з них 1380 – саме сорочки і лише 20 вишиванок.

Хороший привід навідатися у Музей не лише онлайн, а й офлайн. Адже тут зібрана унікальна колекція: 9 експонатів вишивки Музею Івана Гончара, яких немає ніде в світі!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

«Мильна» вишивка: як в Україні поширився хрестик і до чого тут Брокар
Червоне – то любов: 12 головних символів української вишивки
Традиційне українське намисто: від дукачів до пацьорків