Стамбульська конвенція: 8 гарантій і прав, які відтепер мають українки

Нарешті це сталося: Верховна Рада України 20 червня ратифікувала, а Президент України 21 червня підписав Стамбульську конвенцію. Впевнені, кожна сучасна україночка чула про неї, адже це дуже важливий міжнародний документ. Його повна назва – Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. Прийняли її ще у 2011 році у Стамбулі, звідси й загальновживана назва. Станом на сьогодні Конвенцію підписали 45 країн та Європейський Союз і ратифікували 36 країн. Відтепер й Україна.

Той, хто стежив за українською історією ратифікації цього документу, той знає, що наш парламент вже намагався це зробити двічі: у 2016 та 2019 роках. Але тоді це не вдалося: деякі політики блокували ратифікацію, вбачаючи в ній «нав’язування гендерної ідеології», що нібито «шкодить моралі та сімейним цінностям українського суспільства».

Насправді ж, Стамбульська конвенція не впливає на устрій сім’ї чи моралі, вона просто визначає термін гендеру і пояснює, що таке гендерно обумовлене насильство проти жінок. Натомість документ спрямований на запобігання та протидію насильству, на захист його жертв, переслідування та покарання кривдників. Конвенція визнає насильство над жінкою порушенням прав людини і пропонує державам встановити за це кримінальну відповідальність.

Окрім того, країни, які ратифікують Стамбульську конвенцію, співпрацюють у протидії та покаранню осіб, що вчиняють насильство проти жінок, реалізують різноманітні програми із запобігання насильству, проводять просвітницькі кампанії на теми насильства щодо жінок і домашнього насильства тощо.

Відтепер щодо українок забороняється будь-яка дискримінація

Наша держава, ратифікувавши Стамбульську конвенцію, зобов’язується упорядкувати своє законодавство, процесуальні норми і суспільні принципи таким чином, щоб жінки мали рівні права з чоловіками, не зазнавали жодної дискримінації.

Зокрема, в Україні буде криміналізовано: психологічне насильство, переслідування, фізичне насильство; сексуальне насильство (включно зі зґвалтуванням, що передбачає різні види сексуальних активностей з особою без її згоди); примусовий шлюб; жіноче обрізання; примусовий аборт; примусову стерилізацію.

Відтепер справи про насильство щодо жінок та домашнє насильство мають розслідуватися навіть за відсутності заяви постраждалої особи

Як зазначають в Анатлітичному центрі «ЮрФем», часто справи, пов’язані із насильством щодо жінок та домашнім насильством, сприймаються як приватні. Через це у кримінально-процесуальному законодавстві діє поняття «справа приватного обвинувачення», до якої і належать справи, пов’язані з домашнім насильством. Це означає, що такі справи можуть розглядатися і передаватися до суду лише за заявою постраждалої особи.

Але не рідко потерпіла особа під тиском або погрозами з боку кривдника забирає заяви з поліції та відмовляється підтримувати обвинувачення. Через це значна кількість справ закривається, а кривдники уникають відповідальності.

Відтепер скасовуються строки притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, пов’язані із домашнім насильством та сексуальним насильством

За даними Центру «ЮрФем», в Україні такі злочини, як домашнє насильство (стаття 126-1 КК України), сексуальне насильство (стаття 153 КК України), зґвалтування (стаття 152 КК України), примушування до вступу в статевий зв’язок (стаття 154 КК України) мають строки давності. Це означає, якщо зґвалтування сталося, більше як 5 років тому, а домашнє насильство більше як 2 роки тому, особу може бути визнано винною, проте звільнено від кримінальної відповідальності.

Відтепер можна вимагати матеріальну компенсацію від осіб, що вчинили правопорушення сексуального чи насильницького характеру

До прикладу, зазначають у центрі «ЮрФем», в українському законодавстві за сексуальні домагання в широкому значенні (небажану вербальну, невербальну або фізичну поведінку сексуального характеру, метою або наслідком якої є порушення гідності особи, зокрема шляхом створення залякувального, ворожого, принизливого або образливого середовища) передбачена кримінальна відповідальність.

Після ратифікації конвенції постраждала особа, зокрема, має право вимагати компенсацію від осіб, які вчинили сексуальне насильство у рамках цивільного провадження. Також жінкам, які постраждали від тяжких тілесних ушкоджень, держава має забезпечити компенсацію у розмірі, який не покривається правопорушником, страхуванням або державним медичним і соціальним забезпеченням.

Відтепер у справах, які містять компонент насильства, медіація чи примирення не є можливим

В українському законодавстві передбачається, що суд вживає заходів для примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Однак такий підхід, зазначають у «ЮрФем», створює ситуації, коли, до прикладу, потерпіла від домашнього насильства звертається до суду з метою припинити перебування у шлюбі з кривдником, а суд не надає дозволу на розлучення, а встановлює строк для примирення, ставлячи тим самим потерпілу в ризики повторно зазнати насильства щодо себе.

Відтепер українки отримуватимуть гарантований захист, якщо постраждають від домашнього насильства за кордоном“

Наприклад, що якщо громадянка України, яка перебуває/проживає в Грузії, Німеччині чи іншій країні, яка теж ратифікувала Стамбульську конвенцію, постраждала від домашнього насильства, вона матиме законодавчий захист, а держави будуть співпрацювати на захист прав постраждалої та спільно вживати заходів щодо розслідування злочинів”, – розяснюють у “ЮрФЕм”.

Відтепер до кримінальної відповідальності можна притягнути осіб, що є пособниками або підбурювачами у вчиненні насильства стосовно жінки

Йдеться про злочини, що полягають у психологічному, фізичному чи сексуальному насильстві, переслідуванні, примусовому шлюбі, умисному каліцтві жіночих геніталій, примусових абортах, чи примусовій стерилізації.

Відтепер можна притягнути до відповідальності за «переслідування» (сталкінг)

Це, пояснюють у «ЮрФем», умисна повторювана загрозлива поведінка, спрямована на іншу особу, що змушує його чи її боятися за свою безпеку. Це може бути завдання шкоди власності, дії проти сім’ї жертви, її друзів чи домашніх улюбленців або поширення невірогідної інформації через Інтернет тощо.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Екстрена контрацепція: 3 поради гінеколога
• Якщо жінку зґвалтували: поради гінеколога і психолога з екстреної допомоги
• Жіноча самооборона: куди і чим стукнути нападника