Скарби та загадки «Останньої Барикади»
Нещодавно в самому центрі Львова, на Площі Ринок, 20, з’явився новий заклад, потрапити до якого можна, якщо назвеш пароль
Нещодавно в самому центрі Львова, на Площі Ринок, 20, з’явився новий заклад, потрапити до якого можна, якщо назвеш пароль
Наша редакція поцікавилася, що це за простір і чи вартує він того, аби шукати кодові слова та називати їх на вході. Тож, йдеться про “Останню Барикаду“.
Однойменний заклад вже 6 років працює у Києві на Майдані “біля Лядських воріт“. Навіть люди геть далекі від ресторанного бізнесу, певно, чули цю назву: заклади називаються так само, як мистецьке об’єднання (та арткафе на початку 2000-их) Олеся Донія.
Заклади у Києві та Львові – у 2016 та 2022-ому роках відповідно – відкрив відомий ресторатор Дмитро Борисов. Зробив він це після тривалих консультацій і з Олесем Донієм, і з іншими представниками мистецької спільноти та громадськими активістами. Бо ідея полягала в тому, аби створити не просто ресторани, а «місця зустрічі вільних людей» – простори для людей зі спільними цінностями.
Так “Остання Барикада“ в Києві – це не тільки ресторан сучасної української кухні та 100% український бар, але й арт-майданчик та музей трьох українських революцій: Революції на граніті, Помаранчевої революції та Революції гідності.
Серед його експонатів – жовто-блакитний реглан Олеся Донія, помаранчевий шарф, зв’язаний людьми в різних куточках України у 2004 – символ єдності й неподільності України, термос українського журналіста Мустафи Найєма, з яким він вийшов на Майдан Незалежності в річницю Помаранчевої революції, рукавиці Тараса Чорновола, в яких він будував перші барикади на Майдані, книга з кімнати Симона Петлюри у Парижі та безліч інших цікавих речей.
Площа Ринок, 20 (саме тут сховалася “Остання Барикада“ у Львові) – це адреса Крайзерівської кам’яниці XVI століття. Так її назвали на честь тогочасного львівського війта Станіслава Крайзера. Кам’яницю багато разів продавали та перебудовували, поки вона не опинилась у власності українця — Михайла Димета.
Він відкрив тут крамницю “Під надією”, де продавав українські книги та церковний крам. Саме тут вперше у Львові стали продавати “Кобзар” (у 1864 році). До речі, це – перша підказка: пароль для входу в “Останню Барикаду“ – цитата з твору Тараса Шевченка.
У будь-якому разі, на гостей чекає місце з історією. Радше так – з історіями, бо зали «Останньої Барикади» займають кілька кам’яниць.
Чи не перше, що бачать гості, потрапляючи до «Останньої Барикади» – виставка “10 знакових українських музичних альбомів”. Майже у кожному з них є трохи Львова.
Наприклад, “Жоржини” Олега Скрипки — це українське ретро на музику композитора Богдана Весоловського, який в юності у 1930-х з гуртом “Ябцьо джаз” збирав повні зали у Львові.
З Океаном Ельзи, Плачем Єремії та Мертвим Півнем все також ясно – всі вони родом зі Львова. Навіть назва першого альбому “Братів Гадюкіних” – “Всьо чотко!” – з’явилась завдяки галицькому суржику, який Кузя пізнав у Львові.
Це саме той мікрофон, з яким Славко виконував всі пісні з альбомів ОЕ “Модель“, “Суперсиметрія“ та “Gloria“ з 2001 по 2007 рік. Ви теж можете в нього поспівати, відсканувавши QR-код: копія мікрофона з’явиться у доданій реальності, а штучний інтелект підбере вашу пісню з репертуару ОЕ.
Далі – гітара Жені Галича, лідера гурту O.Torvald, та гітара-скейт гурту “Бумбокс”, її виготовили спеціально для зйомок кліпу “Рок-н-рол”.
Також гості можуть роздивитися костюм Джамали з її кліпу на пісню “1944” та шолом Онуки з її кліпу “Відлік”. Його також можна приміряти за допомогою технології доданої реальності.
Наші музиканти й митці продовжують працювати на культурному фронті й організовують концерти на підтримку України тут і за кордоном під час повномасштабної війни. Тож, один з найсвіжіших артефактів музею – сертифікат на 3 057 367 гривень для підтримки ЗСУ. Цю суму команді Антіна Мухарського вдалося зібрати у США й Канаді у квітні-травні цього року.
В “Останню Барикаду“, справді, можна приходити як в музей – тут кожному гостю проводять екскурсію.
Сам інтер’єр закладу також незвичний. Щоб потрапити до першої зали, гостю потрібно «зруйнувати» залізну завісу з 72 роками. А далі тільки й лишається, що ходити та роздивлятися вишиті по металу маки, гуцульські килими ручної та дерев’яні люстри ручної роботи, льохи та інші цікавинки.
На барі, до речі, тільки український алкоголь – вина з різних регіонів України, крафтове пиво, міцні напої – ратафії, український джин, абсент та кальвадос.
На їх основі готують цікаві коктейлі, додаючи в них локальних акцентів: бузок, бузину тощо. Наприклад, фірмовий коктейль ОБ роблять з ялівцевої наливки на джині, грейпфрутового та цитринового соку, абсенту та бузкового сиропу, а коктейль “Кобзар” з портвейном “Башта” від одеської виноробні “Колоніст”, бренді, трав’яною настоянкою та шоколадним біттером.
Тут можна скуштувати миколаївські устриці з помідоровим розсолом, форшмак з дунайського оселедця, паштет з української гусячої печінки з варенням з порічки, сири з ферм в різних областях країни… А ще смажені телячі мізки, чорні вареники з судаком та копченим салом, стейки з української яловичини сухої та вологої витримки, а на десерт, звісно, андрути.
Зараз, коли багато фермерів також страждають від російського вторгнення, використання тільки місцевих продуктів – один зі способів, яким гості та ресторатори можуть їх підтримати.
Львів, Площа Ринок, 20 – запам’ятайте цю адресу і першим ділом у столиці Галичини прямуйте туди!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: