Обличчя «Азовсталі»: хто вони – сталеві воїни Маріуполя

Майже три місяці поспіль мільйони українців починали ранок з новин про Маріуполь. І на Євробаченні наш Kalush Orchestra, ризикуючи дискваліфікацією, зі сцени закликав врятувати наших бійців: «Save Mariupol, save Azovstal right now!». Поки що не сталося, однак, головне, що азовці живі, хоча й тимчасово в полоні. І тепер ранок мільйонів українців починається з молитви про те, щоб вони повернулися додому живі й здорові.

“Маріупольці” стали уособленням незламного духу самої України. Вони вже перемогли. І ще переможуть. Кожен з трьох тисяч захисників, що боронили «місто Марії» – “азовці”, морпіхи 36 бригати, тероборонівці, поліцейські, – наш герой. П’ять з них стали уособленням цього незламного війська. З різних джерел, інтерв’ю, новин зібрали про них інформацію і захоплюємося тим, які це сучасні освічені, свідомі, принципові молоді чоловіки.

ДЕНИС ПРОКОПЕНКО

Позивний Редис

Командир «Азова», підполковник Національної гвардії України є однолітком української незалежності – цього літа йому буде 31. Денис є нащадком етнічного карела – його дід воював у радянсько-фінській (зимовій) війні 1939-1940 років.

Він захищає країну з 22 років, також має диплом викладача англійської мови. І кілька державних нагород, зокрема, звання «Герой України» (від 19 березня 2022). Цікаво, що на врученні ордена Богдана Хмельницького III ступеня 24 серпня 2019 року він не виконав військове вітання президента, що було сприйнято багато ким як демарш перед Зеленським. Однак це не так: оскільки стройовий статут ЗСУ можна трактувати по-різному.

Денис Прокопенко був «голосом з-під землі», голосом самої «Азовсталі» увесь час блокади міста, якої, він певен, можна було б уникнути, якби від початку дії армії на півдні були іншими. А його дружина Катерина разом з Юлією Федосюк, дружиною ще одного азовця, їздила до Ватикану з проханням звільнити наших воїнів – до самого Папи Римського.

«Денис ніколи не показував слабини, не плакався, не розводив зради, хоча я відчувала нотки несправедливості, печалі, – розповідає вона. – Я ж йому казала, як сильно його кохаю. Приклад чоловіка завжди надихав мене бути сильною кожен день». З полону Денису теж вдалося зв’язатися з дружиною – це дає надію.

СВЯТОСЛАВ ПАЛАМАР

Позивний Калина

Заступник командира полку «Азов» і ще один «голос» азовців – його відеозвернень Україна чекала щовечора. Святославу 39 років, він родом зі Львівщини, у мирний час працював комерційним директором підприємства. На війні на сході України він з початку серпня 2014 року. І досі. Має кілька державних нагород, в тому числі орден Данила Галицького (від 17 квітня 2022 року).

І родину має – дружину Антоніну, яка теж служила в «Азові» діловодом, та 5-річного сина Лук’яна. Він встиг вивезти їх з Маріуполя за кілька днів до повномасштабного вторгнення росії. Загалом вони жили в місті з 2014-го.

Він писав: «живий», «тримаємось», «все добре» або й просто «+». Мамі теж не дзвонив більш як два місяці. Вона живе надією і спогадами: про те, як Святослав малим завжди бавився солдатиками й нічим іншим, як у школі полюбляв історію, як хотів вступати у військовий ліцей імені Героїв Крут, та вони з батьком відмовили – як-то віддавати дитину в 14 років у казарму.

А ще про те, як він любить готувати – навіть після нарядів і чергувань завжди сам готував вечерю, то була насолода. «Чому позивний Калина? – згадує мама. – Я й сама його про це питала. Калина для мене як жіноче ім’я. А він каже: «Мам, в українських повстанських піснях як співається?».

ІЛЛЯ САМОЙЛЕНКО

Позивний Гендальф

Його ще називають спікером «Азову» – саме він провів пресконференцію 8 травня для представників українських і закордонних ЗМІ досконалою англійською. Іллі 28 років, він харизматичний і крутий. Навчався на історичному факультеті київського університету імені Тараса Шевченка – і мріє завершити навчання після закінчення війни. Поки що було ніколи, адже з 21 років він воює за Україну.

За час служби Самойленко встиг один раз буквально повернутися з того світу – якось біля нього упав ворожий снаряд, а він у цю мить підірвався на власному боєприпасі під час встановлення розтяжки. Уламки тоді потрапили в обличчя, руку та ногу, і внаслідок поранення він втратив праве око та ліву руку.

В цій меті Іллю підтримує мама, Алла Самойленко, відома в кіноколах особистість, яка займається кастингом – вона знайшла акторів для понад українських 60 фільмів, зокрема «Віддана» та «Мої думки тихі».

Вона хвилюється не лише за сина, а й за те, що правду будуть приховувати: «Спостерігаю, як зачищається мережа від «незручних» питань, пов’язаних з Маріуполем і Азовом. Суспільству потрібна героїзація. А рідним потрібні їхні сини, батьки, брати. Такі, як Ілля, мають будувати нову Україну – розумні, освічені, вільні від совка, ідейні, з гострим почуттям справедливості, з чіткою картиною світу, з відповідальністю за слова і вчинки. Вони потрібні нам як суспільству – і потрібні живими. Сподіваюся, диво станеться».

АРСЕНІЙ ФЕДОСЮК

Позивний Процес

Ще один історик, який пішов захищати рідну землю. Арсеній закінчив бакалаврат Києво-Могилянської академії, а у 2014 році вже був на фронті, брав участь в боях за Іловайськ. Йому 29 років, родом він з Білої Церкви. На момент повномасштабного вторгнення росії Федосюк був з побратимами в Урзуфі біля Маріуполя, згодом вони об’єдналися з азовцями. Його група тримала правий берег міста, але росіян з технікою ставало все більше, через що наших воїнів взяли у подвійне кільце.

Дивом нашим воїнам вдалося прорвати вороже кільце під обстрілами артилерії й танків, а потім переплисти річку між правим та лівим берегом й дістатися на «Азовсталь».

У цьому бою Арсеній був поранений – уламок від снаряда пробив ногу. «Його не змогли витягнути, бо для цього немає умов, – розповідає дружина. – Тому він просто пив антибіотики, щоб цей уламок прижився й не було сепсису, відтак рана так і загоїлася – разом з уламком. Таких випадків дуже багато, азовці не вважають це пораненням».

СЕРГІЙ ВОЛИНСЬКИЙ

Позивний Волина

Майор, командир 36-ї окремої бригади морської піхоти. Родом з Полтави, 30 років, має дружину й сина. Професійний військовий, на фронті з 2014 року: служив у складі ЗСУ під час окупації Криму, брав участь в АТО. А у 2022-му боронив Маріуполь – після того, як у квітні морпіхи розділилися, і частина бригади з комбригом Баранюком потрапила в полон, його частина з’єдналась з «Азовом».

Сергій постійно закликав світову спільноту деблокувати Маріуполь і врятувати воїнів «Азовсталі»: написав листа Папі Римському Франциску, потім звернувся до Байдена, Ердогана, Бориса Джонсона та Володимира Зеленського (президента він називає другом і спілкується особисто). Ще написав Ілону Маску: «Кажуть, ти телепортований з іншої планети, щоб навчити людей вірити в неможливе. Наші планети поряд, тому що я живий там, де практично неможливо вижити. Допоможи нам вийти з «Азовсталі» до третьої країни. Якщо не ти – то хто?».

Він також автор сильного посту з питаннями, на які поки що нема відповідей: «Здається, ніби я опинився в якомусь пекельному реаліті-шоу, де ми – військові, боремося за життя, використовуємо кожен шанс для порятунку, а увесь світ просто спостерігає цікавий сюжет! Такі сценарії використовують у фільмах. Різниця лише в тому, що це не фільм, а ми – не вигадані персонажі! Це реальне життя! Біль, страждання, голод, муки, сльози, страх, смерть – все справжнє! Що мене дивує? Людський цинізм без меж! І загальноприйняті правила, які не діють. Тоді навіщо вони потрібні?».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Наш краш – Валерій Залужний: 10 фактів про генерала, які нас здивували
• «Запорожці пишуть лист турецькому султану»: 8 цікавинок про картину-символ
• Кохання Байрактара: як розробник безпілотника одружився з донькою президента