Мері Бек

Маруся Євгенія Бек проклала для американок шлях у багатьох сферах, ставши в них першою жінкою. Про неї розповідає Ольга Сухобокова в заснованому нею Diaspora.ua, проєкті про історію та культуру української діаспори, а також вихідців з України за кордоном.

Мері народилася 29 лютого 1908 року в містечку Форд-Сіті (Пенсільванія, США) у родині емігрантів з Лемківщини. Батьки старанно підтримували національні традиції у побуті, розмовляли з дітьми українською, навчали їх поезії Тараса Шевченка. Навіть у 90- річному віці Мері Бек вражала знанням на пам’ять поем Кобзаря, вільно декламуючи їх на зібраннях української громади.

Важливим чинником формування її особистості та національної позиції стало навчання разом з молодшим братом Іваном в Україні (це була воля батьків) у чортківській та коломийській гімназіях.

Також Марія навчалася танцю у “батька українського танцю” Василя Авраменка та стала пластункою

Марія Бек серед пластунок
Перша не вперше

Після повернення до США вона вступила до Пітсбурзького університету, і не лише блискуче закінчила юридичний факультет у 1929 році, а й стала першою жінкою, яка здобула ступінь доктора права у цьому університеті.

У 1949 році Мері Бек була обрана до міської ради Детройта. Уперше за 250 років існування міського самоврядування до міської ради увійшла жінка. Та вона перевершить цей здобуток і очолить через рік міську раду й зрештою стане мером на десятиріччя – з 1952 до 1962 року.

У сукупності Мері Бек 20 років була у керівництві міста Детройт

Мері Бек та письменниця-діаспорянка Ганна Черінь, лютий 1972 року. Фото Центрального державного архіву зарубіжної україніки, ф. 22, оп. 3, спр. 182, арк. 1
Добрі ініціативи

Мері Бек активно підтримувала й впроваджувала різні соціальні ініціативи. Наприклад, сприяла збільшенню кількості жінок у місцевому самоврядуванні, виступала проти їх дискримінації за будь-якими ознаками. Вона першою в Детройті (ще до піку руху проти расизму) призначила афроамериканку у наглядову раду міста.

Цікавим нововведенням Мері Бек у Раді міста була «скринька лихослів’я» – скринька для збору штрафів з депутатів за лайливі слова. Ці гроші йшли на благодійність. Також Мері Бек дбала про екологію міста, чистоту питної води, збереження пам’яток архітектури.

Мері Бек зі «скринькою лихослів’я»

Вона також переймалася соціальною підтримкою малозабезпечених містян, розвивала молодіжний спорт, щоб зменшити підліткову злочинність у місті

Зліва направо: відомий український політичний діяч і публіцист, член ОУН Дмитро Андрієвський, Мері Бек та Дарія Сіяк, українська громадська діячка
Жіночій світ Мері Бек

Свою кипучу енергію, розум, неабиякі організаторські здібності та прагнення до позитивних змін Мері Бек спрямовувала і на користь української діаспори. Вона чимало зробила для розвитку української громади, зокрема, становлення її жіночих організацій та СФУЖО.

Так, вона заснувала 26 відділ Союзу українок Америки у 1933 році, редагувала український журнал «Жіночій світ» (1932-34 роки), де й сама друкувалася під псевдонімом Маруся Синенька.

Збереглося унікальне відео, в якому Мері Бек бере інтерв’ю у кобразів-корифеїв – композитора, диригента та керівника Капели Бандуристів ім.Т.Шевченка Григорія Китастого, його заступників Євгена Цюри, Гаврила Махині та Петра Китастого. Запис 1983 року – подивитися його можна за посиланням.

Саме вона керувала українським павільйоном на всесвітній виставці «Прогрес сторіччя» в Чикаго у 1933-1934 роках, що стало беспрецендентною подією для української діаспори.

Також Мері Бек заснувала кілька літературних конкурсів, названих пізніше її іменем

Іван Багряний вручає роман “Тигролови” пані меру Детройта Мері Бек, 1959 рік. Фото з книги Олени Подобєд “Іван Багряний: громадсько-політична та культуротворча діяльність” (К., 2014 р.)
Златоуста українка

У 1970 році Мері Бек обрали віце-президенткою українського уряду в екзилі. З 1974 року вона  була виконавчою директоркою Укрінформбюро, що презентувало українську громаду та Україну перед вищою владою США. За активне привернення уваги американської влади та світової спільноти до становища українського народу Мері Бек у діаспорі називали «борцем за свободу».

Як громадська діячка та мер Детройту вона постійно у своїх виступах згадувала Україну. І ці промови мали неабиякий вплив, адже Мері була ще й неперевершеною ораторкою.

Мері Бек з колегами

Її називали «златоустою», як повідомили Diaspora.ua учасниці українських жіночих організацій, які особисто знали Мері

Єдиний (Перший) художній конверт, присвячений Мері Бек. Виготовлено «Козацька Пошта». Художник – Андрій Пилюх. Текст – Ольга Сухобокова, Diaspora.ua
Президентська пошана

Показником авторитету Мері Бек в американському суспільстві була увага до неї в похилому віці, коли вона вже була менш активною. Так, з 85-літтям її привітали чотири американські президенти – Джеральд Форд, Джиммі Картер, Рональд Рейган та Джордж Буш. Мері Бек – почесна громадянка Балтимора, Сан-Франциско, Лос-Анджелеса, Вінніпеґа, Сіднея. Шану їй віддали і в українській діаспорі та в Україні – Марія нагороджена відзнаками уряду УНР в екзилі та Світового конгресу українців.

Мері Бек відійшла у засвіти у 97 років, 30 січня 2005 року у місті Клінтон Тауншип (Мічиган, США). Похована на православному цвинтарі Саут-Баунд-Брук у Нью-Джерсі.

Два роки тому Козацька пошта, створена Андрієм Пилюхом, підготувала художній конверт, присвячений Мері Бек, з текстом Diaspora.ua на звороті. Його погашення відбулося на Головпоштампті Києва в її день народження 29 лютого 2020 року...

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: