медсестра
Фото: Генеральний штаб ЗСУ

Коли почалася потужна атака російських окупантів з бронетехнікою і десантом, медсестра Світлана була на ротному опорному пункті. У цей момент підрозділ залишився без командира, тому Світлана прийняла командування на себе. Вона по рації отримувала інструкції від комбата, який бачив поле бою з відеотрансляції, і корегувала дії всіх бійців на позиціях. Про це розповіли у Генеральному штабі ЗСУ.

Від початку повномасштабного вторгнення Світлана пішла доброволицею, бо мала великий медичний досвід — працювала медсестрою у реанімації лікарні імені Мечникова у Дніпрі. Той досвід допоміг врятувати десятки життів, але командувати підрозділом у жорсткому бою?


МЕДСЕСТРА
У ВАЖКОМУ БОЮ

медсестра
Фото: Генеральний штаб ЗСУ

Опорний пункт знаходився серед руїн населеного пункту. Спочатку Світлана відстрілювалась разом з побратимами. Коли стало зрозуміло, що позиції підрозділу оточені, бо група окупантів зайшла у один з будинків з тилу і взяла під вогневий контроль шляхи відходу і доставки боєприпасів, Світлана взяла в руки одноразовий гранатомет.

Як і всі воїни 230 ОБ Сил ТрО 128 ОБр ТрО «Дике Поле» СВ ЗСУ, вона багато разів стріляла на полігоні з усіх видів зброї, у тому числі з різноманітних гранатометів. Але одна справа полігон, а інша — це реальний бій.

“Я попросила хлопців триматися і ні в якому разі не покидати свої позиції, бо тоді точно не встоїмо. А потім взяла одноразовий гранатомет і пішла на зустріч російським штурмовикам. Вони підібралися занадто близько — були всього через дві хати. Я обійшла їх, встала і зробила постріл у вікно будинку. Вся група окупантів там і залишилась”, — згадує Світлана.


НАГОРОДА
ВІД КОМАНДУВАННЯ

Фото: Генеральний штаб ЗСУ

Стійкість наших воїнів і сміливі дії Світлани зірвали атаку і оточення позиції наших бійців. Завдяки тій перемозі, отриманій на руїнах Старомайорського, за кілька діб вдалося провести ротацію і вивести бійців з позицій. 

“Хлопці казали: ну ти відірвана. А що було робити у той момент? Чекати, коли ворог нас всіх переб’є?”, — каже вона.

Днями командир 128 бригади ТрО “Дике Поле” вручив Світлані нагороду, Хрест Сухопутних військ. 

“Навіть ніяково, бо у мене вже два Золотих Хрести першого і другого ступеню, багато нагород, а когось подавали стільки разів, а він ще не отримав”, — каже вона. 

Син Світлани, теж доброволець, загинув у бою під Бахмутом. А вона вирішила, що її мета — рятувати життя побратимів. Тому з новою нагородою повернулась до свого батальйону, який тримає оборону на Запорізькому напрямку.


Якщо ви хочете поділитися своєю історією, порадами чи успіхами, пишіть на редакційну адресу ukrainkycomua@ukr.net. Також читайте нас в інстаграмі і телеграмі.