Мама Пташки з «Азовсталі»: «У мене з донечкою тісний зв’язок»

Відео, на якому Пташка зі зброю в руках у повній темряві, разом з побратимами у сховищах «Азовсталі» зворушливо співає «Зродились ми великої години», бачив кожен українець. Насправді дівчину звати Катерина, вона з Тернополя і дійсно співачка – закінчила співоче відділення Тернопільського фахового коледжу імені Соломії Крушельницької. І пісні – не єдине захоплення Пташки. Дівчина – багатогранна і діяльна натура: поетка, акторка і навіть байкерка! Розповідали про неї тут.

А наш колега з газети «Високий замок» Іван Фаріон поспілкувався з її мамою пані Світланою.

У неї зараз тяжкі дні: разом із нашими військовими її Катруся, як ніжно називають Пташку вдома, перебуває у руках чужинців… Втім, пані Світлана знайшла в собі сили розповісти про захоплення доньки, її дитинство, улюблені страви і навіть татуювання…

Як вам вдалося виховати таку доню – ліричну і водночас героїчну, мужню?

Моя Катруся – не військовослужбовець, не укладала контракту на армійську службу. Пішла туди добровільно. Вона – парамедик, навчена надавати лікарську допомогу в екстремальних ситуаціях…

Катрусі у житті доводилося нелегко. Дехто її не сприймав у колективі, бо завжди була на боці справедливості. Коли бачила, що хтось ображає слабшого, завжди ставала на його бік. У нашій сім’ї так заведено: допомагаємо тим, хто цього потребує.

Катруся росла спокійною, безпроблемною дитиною. Складати букви докупи і читати їх почала у два рочки. Вчилася самостійно, ніхто над нею не сидів, до науки не примушував. Достатньо було щось раз почути – вже знала текст напам’ять. Вчили ми свою дитину, як і всі інші батьки. Читали їй казки, співали, коли лягала спати.

Катруся і сама багато читала. Любила історичну літературу, перечитала всі енциклопедії

Кажуть, ви зі своєю Катрусею ще й друзі…

У мене з донечкою тісний зв’язок. Хтось написав, що я випадково дізналася про її перебування у Маріуполі. Це неправда. Я знала, куди вона пішла. До 19 травня мені було відомо про кожен її крок. При спілкуванні завжди питала у мене поради. Не було такого, аби щось одне від іншого приховували. Я так змалку привчила своїх дітей (у мене є ще старший син): краще я буду знати все від вас, ніж від когось. Діти навчені казати мені правду, якою гіркою вона не була б.

Не відраджували доньку від поїздки у Маріуполь?

На початках Катруся перебувала в іншому місці на території Донецької області. На сході пробула майже рік. У Маріуполь потрапила з початком повномасштабної війни. Як парамедик допомагала тамтешнім людям. У тому пеклі рятувала цивільних, військових…

А не хотіла вона іти творчою дорогою – адже була талановитою на сцені?

Катруся закінчила з червоним дипломом Тернопільський мистецький коледж ім. Соломії Крушельницької. У неї академічний голос, академічний спів. Але чи комусь це зараз потрібно?.. Наразі вибрала собі інший шлях. Сама вирішує, куди їй іти, де її життя. Сама має зрозуміти, що у ньому хоче досягти.

Змушувати до чогось я свою доньку не намагалася. Але підтримувати, допомагати – так

У вашої доньки був вогнистого кольору, як і волосся, мотоцикл-байк. Не застерігали її, що захоплення швидкою їздою – небезпечне?

Якщо дитині щось не дозволяти, вона ще більше хотітиме “забороненого плоду” і потайки робитиме своє. Краще підтримати, попросивши про обережність. І пояснити їй, чим може загрожувати її ризиковане заняття. У жодному разі не можна бути категоричним – бо діти зроблять по-своєму, і тоді буде набагато гірше.

Коли за наказом Верховного головнокомандувача захисники «Азовсталі» припинили опір і вийшли з катакомб (а разом з ними – ваша донька-парамедик), Катруся якось дала вам про це знати?

Того дня, коли вони виходили, у нас з нею було телефонне листування. Не можу переказати вам його зміст. Скажу коротко: це були слова моральної підтримки. За найменшої нагоди Катруся була на зв’язку зі мною. Заспокоювала і дякувала за те, що я в неї є. Казала, що з нею все буде гаразд…

Як ви відволікаєтесь від невеселих роздумів, спричинених тим, що ваша донька не з вами?

Працюю. У мене дуже відповідальна робота, намагаюся виконувати її сумлінно. А вдома мене чекають сім’я, городи. І все, що пов’язане з допомогою фронту. Чим можу – тим допомагаю.

Через велику зайнятість допомагати виходить, можливо, не стільки, скільки хотіла б. Але у мене є ще вихідні, є вечори, є ночі. І так відволікаюся від своїх тривог

Це правда, що ваша донька, яку вже нарекли Пташкою, має тату із птахом?

Правда. Тату моя Катруся хотіла дуже давно. Ще маленькою малювала фарбою на руці, на нозі різні малюнки. Після чергового прохання про тату я сказала їй: «От виростеш великою, тоді роби, що хочеш».

Ескіз намалювала сама Катруся – там була пташка посеред волошок і маків. Прислала малюнок мені на погодження: «Що для тебе краще?». Дійшли спільної думки, що птах з волошками виглядатиме ліпше.

Ваша Катруся неодмінно повернеться додому. Як ви її зустрінете? Чим пригостите?

У мене є вже замовлення від донечки – вареники із сиром, бісквітний торт з вишнями і мої домашні булочки. Коли ще у нас з Катрусею був зв’язок, вона казала: «Мамо, я приїду і захочу твоїх булочок…»

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: