Хохол і кацап: звідки пішли ці слова і що означають

Ці два слова – хохол і кацап сприймаються нами як зневажливі назви українця і росіянина відповідно. Так їх тлумачить і «Словник української мови». А от культурно-освітня програма Inverium platform розібрала етимологію цих слів і продемонструвала, що «не все так однозначно»: образливим є не слово «хохол», а лише «кацап». Втім, не образливим, а об’єктивним – адже характеризує росіян такими, якими вони були ще за царя Івана Грозного і якими себе показують у війні проти України – кривавими м’ясниками.

Що означає слово «хохол»

Насправді це українське слово й означає воно «чуб, чуприна, пелех». Споріднені слова є в інших слов’янських мовах: чеське і словацьке – chochol, польське chochoł. Ну і, звісно, російське хохолок, хохол та білоруське хахол.

Наші пращури-воїни з часів Київської Русі, та й значно раніше – ще з арійської доби на голеній голові залишали довге пасмо волосся чуприну або чуб. Такий звичай мали й запорожці, які називали ті пасма оселедцями. Оселедці були своєрідними відзнаками лицарства, відваги та людяності, і тому мати їх дозволялося далеко не всім на Запорізькій Січі. Недосвідчені вояки, брехуни, боягузи, злодії не мали такої честі.

Читайте також: Краса по-українськи: які жінки вважалися вродливими у давнину

Після знищення Січі російські царі силою голили чуприни всім козакам, а непокірних жорстоко страчували. Портрети давньокиївського князя Святослава, першого гетьмана Січі Запорізької Байди Вишневецького, українських національних героїв Івана Підкови, Івана Богуна, Івана Гонти, гоголівського героя Тараса Бульби прикрашають оселедці. Московський люд називав чуприни, що їх носили тільки українські лицарі, хохлами.

Інше тлумачення слова хохол пов’язане з українською символікою. Монгольською мовою «хохул» (російський варіант «хохол») означає «блакитно-жовтий», «небо і сонце».

Читайте також: «Запорожці пишуть лист турецькому султану»: 8 цікавинок про картину-символ

Що таке кацап

За однією з версій, прізвисько кацап має тюркське походження: воно утворилося від арабського слова касаб – qassab, що означає «живодер», «м’ясник», «той, що забиває худобу».

Щодо росіян його почали застосовувати ще від часу загарбання військами московського царя Івана IV Грозного столиці поволзьких татар Казані у 1552 році. Його військо тривалий час не могло здолати опір узятого в облогу міста.

Підступний цар вдався до обману: у присутності представників татарської верхівки, вельмож і мусульманських священнослужителів присягнув на іконах та Євангелії, що подарує життя всім захисникам Казані й відпустить їх, якщо вони складуть зброю і відчинять ворота фортеці.

Читайте також: Шиболет або звідки взявся мовний тест для ворогів на “паляницю”

Після цієї кривавої акції за московським народом, а згодом і за всіма росіянами, великим князем московським і першим московським царем Іваном Грозним закріпилося прізвисько кацап. Слово «кассап» є і в мові кримських татар, де воно має два значення: «м’ясник», «кривавий».

За народною версією, слово кацап походить від порівняльного вислову «как цап», що пов’язане з російською традицією носити довгі бороди. За переказами, Виговський привіз відповідь Богдану Хмельницькому від московського царя: «Ви – хохли, бо носите на голові хохол, а ми носимо бороди, тому нас прозвали “как цап”, тобто «как козел»; звідси й «кацап».

Утім, науковцям ця версія видається малоймовірною, оскільки має в собі суміш слів: російського «как» та українського «цап». У часи, коли постав цей термін, дві мови існували окремо, а їхні носії не плутали російську й українську мови. Тому досить сумнівним виглядає сполучення двох мов в одному слові.

З початком повномасштабної агресії росії до слова кацап додалися й інші означення росіян: рашисти, русня, рускі, рускій мір. Відтепер інших назв для цієї сволоти не буде. Хіба ще відверто лайливі – матюки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Мама прикордонника Романа Грибова: «Була б поруч з сином, теж би послала російський корабель!»
• 15 днів під обстрілами Бучі: розповідь Наталії Ємеліної, яка пережила окупацію
• Степові амазонки, отаманші, снайперки: як жінки у Запорозькому війську служили