Фото Оксани Дорошенко для проєкту yizhakultura.com

А ви знали, що панянки – то не лише панянки, а й обрядове печиво. Його традиційно готували в Україні до зимових свят. Печиво мало символічне значення. Хресні батьки обдаровували ним найперше своїх похресників, які приносили вечерю: дівчатка отримували панночок, хлопчики – коників, а півників можна було дати і тим, і іншим.

Розповів про цю обрядову випічку гастропроєкт yizhakultura.com разом з Оксаною Дорошенко, майстринею з Полтавщини. А ми ділимося найцікавішими фактами з їхньої публікації й навіть старовинним рецептом!

ПЕЧИВО З ПІСНОГО ТІСТА

«Панянок» готували із пісного солодкого тіста під час різдвяного посту, потім фарбували у рожевий та розписували узорами різнокольоровою глазур’ю. І, врешті-решт, пригощали ним дітей. Розміри «панянок» були різні, від 20 см і до 60 см. Для особливо дорогих колядників зазвичай робили велику «панянку» – на усе деко.

Рецепти тіста теж могли відрізнятися – до нього додавали молоко, яйця, масло, смалець. Хоча традиційний, класичний рецепт – пісний (бо готували його в піст). І традиційний колір – виключно рожевий (червоний).

СМАКОЛИК-ПРИКРАСА

Для декорування використовували «лазаровку» – суміш борошна, крохмалю і води з додаванням барвника (природного або купленого на ярмарку). Не всі такі пряники їли або роздавали – якийсь залишали й собі як прикрасу інтер’єру. Його ставили в сервант і могли зберігати навіть рік, до наступного Різдва. «Панянка» висихала й ставала твердою, як сухарик, але не псувалася.

Такий тип печива був дуже поширений на Полтавщині, Слобожанщині та в інших регіонах України – включно до кінця 1990 років. Потім їх витіснили магазинні солодощі, які стали альтернативою домашнім різдвяним смаколикам.

Фото Оксани Дорошенко для проєкту yizhakultura.com

Наразі запит на такі унікальні обрядові страви знову зріс

Фото Оксани Дорошенко для проєкту yizhakultura.com

Читайте також: Борщ: історія найвідомішої страви

РЕЦЕПТ ПЕЧИВА «ПАНЯНКИ»

На щастя, рецепт приготування «панянок» зберігся. Зокрема, у майстрині Оксани Дорошенко, яка продовжує їх випікати й навіть створила авторський бренд «Котелевський коржик» (за назвою рідного села).

Рецепт перейшов Оксані від її бабусі Ганни Дорошенко, й майстриня ним охоче ділиться.

«Беремо 2 стакани цукру і 1 стакан перевареної води кімнатної температури, розмішуємо, доки цукор повністю розчиниться. Потім додаємо сірникову коробку амонію, без верха. І борошно вищого ґатунку, просіяне через сито.

Борошна беремо, скільки візьме тісто. Вимішуємо. Тісто має бути таке, як на вареники – ні круте, ні рідке. Розкачуємо качалкою товщиною 1 см і на притрушене борошном деко викладаємо пряники.

Покриваємо фігурки рожевою або червоною фарбою, розведеною у воді, після чого випікаємо в печі (духовці). Спечені пряники ще гарячими розмальовуємо ріжечком із паперу, в який наливаємо «лазаровку».

Для цього змішуємо дві частини борошна з однією частиною крохмалю, додаємо переварену воду кімнатної температури, розмішуємо, щоб не було грудочок. Суміш збиваємо, доки вона стане однорідною масою, схожою на крем.

Отриману «лазаровку» розділяємо на три частини. Одну залишаємо білою, у другу додаємо жовтий, а в третю – блакитний або зелений харчовий барвник».

На «панянці» не обов’язково малювати ротик та очі, усе це умовне, додала пані Оксана. Але ми б намалювали 🙂 До речі, маємо цікаву статтю про… вареники: 7 цікавих фактів про традиційну українську страву.