Офіцерка штабу ЗСУ Аліна Шевченко й активістка об’єднання «Сфера» Станіслава Петлиця в рамках «ХарківПрайду» організували власне весілля-перформанс. Дівчата прийшли до центрального РАЦСу у Харкові у весільних сукнях і на його сходах обмінялися обручками. Церемонія весілля пройшла за традиційним українським обрядом: молодят обсипали вівсом, пшеницею, рисом, пелюстками тощо. Невід’ємною частиною було й кидання букетів. Після цього дівчата гуляли містом і фотографувалися з гостями. Також прикріпили замок на знак міцних стосунків – і, можливо, офіційного шлюбу.

Аліна Шевченко розповідає: після того, як світлини з «весілля» розлетілися соцмережами, їх з партнеркою вітали зі шлюбом, однак вони відповідали: «Ні, це лише перформанс. На жаль, ми ще не можемо цього здійснити».

Усе це дійство відбулося найперше, щоб привернути увагу до проблеми неможливості зареєструвати одностатевий шлюб чи навіть цивільне партнерство в Україні

Приймати себе

31-річна Аліна Шевченко родом із Харківщини. Вона – капітан і офіцер штабу бригади. Служить ще з 2015 року – спочатку за мобілізацією, а потім за контрактом. Вона певна, що коротких історій самоприйняття та шляху усвідомлення ідентичності не буває: «Адже ми всі народжуємося в упередженому суспільстві, де нав’язують гетеросексуальність і патріархат. І ти в цьому океані нав’язаної нормальності борсаєшся, допоки не знаходиш свій острівець комфорту».

Втім, Аліні пощастило – у виборі її підтримала мама, а також допомогла сприйняти саму себе. «У мене мама давно знала, зі шкільних років. Коли я почала підозрювати, але не розуміла, що зі мною відбувається, мені мама сказала: «Так тобі вона подобається, ти, мабуть, закохана в цю дівчинку». Я думаю: «Боже, мама мені таке сказала!». Я навіть не розуміла, що я до неї відчуваю», – розповідає дівчина.

Її партнерка, харківська активістка Станіслава Петлиця, яка займається захистом прав жінок та ЛГБТК+ людей і входить до команди Kharkiv Pride, теж своєї орієнтації ніколи не приховувала: «Мене, якщо чесно, не хвилював осуд. Мамі я сказала якось мимохіть, і вона з цим якось живе, але все одно бувають моменти, коли в неї відчай, і вона каже: «Чоловіка тобі треба». Моя мама дізналася про наше весілля-перфоманс з Аліною не від мене, а від якихось гомофобних знайомих, і вони почали говорити їй: «Не хвилюйся, ми не скажемо нікому, що це твоя донька».

Мама така: «Але ж це моя донька, чого ви не скажете?»

Love-сторі

Аліна зі Станіславою були заочно знайомі, стежили за сторінками одна одної у соцмережах. А потім… «Я просто відреагувала на сторіз Стасі, ми почали спілкуватися, – згадує Аліна. – За два тижні від початку спілкування Стася приїхала до Харкова зі Львова, де жила як ВПО. Ми зустрілися. Ще за два тижні вона переїхала до мене назовсім».

Отож дівчата разом з листопада 2022 року, у квітні заручилися. Не приховуючи нічого й на службі, Аліна одразу розповіла про це колегам: «Сказала, що мені Стася зробила пропозицію, всім показувала каблучку. Я настільки горда була через це! Усі розглядали мою каблучку, раділи за мене, бажали нам щастя».

Коли фото з весілля-перфомансу дівчат поширились мережею, Аліна дізналася, що її начальника викликали для запитань про неї та її «шлюб» з дівчиною: «Викликало командування, показують новини, питають: «Що це таке?». А начальник мій каже: «Ну, це життя». Ця реакція для мене більш, ніж класна. Я вважаю, що мій начальник гідно відповів, і знищив у зародку всі подальші запитання».

Дівчат часто питають: «Ви що, сестрички?», «Ви що подружки?». «Ні, ми не подружки, ми кохаємо одна одну, тому це ще один з аспектів видимості та прийняття в суспільстві нас як пари, в чому шлюбна рівність також грає велику роль», – говорять вони.

Наразі дівчата мріють про справжнє весілля та офіційну реєстрацію стосунків

Одна з цілей – видимість

Дівчата кажуть, довго думали, чи робити такий захід, як весілля у форматі перфомансу: «Розуміли, що це наша особиста історія, і коментарі та хейт будуть нас чіпляти. Але ми дуже раді, що багато людей говорять про акцію. Одна з наших цілей – це саме видимість, і ми її отримали. Ми побачили, що насправді аргументованих коментарів проти шлюбної рівності немає, це просто ненависть в нашу сторону: що ми не віримо в Бога, нам треба лікуватися, що наші батьки скажуть, і ще: «Як вони народять дітей?». Тобто, такі питання, які взагалі не повинні стосуватися інших людей».

«Окрім того, що ми переслідуємо загальні засади, права людей, також ми переслідуємо ще й власну мету, тому що ми зі Стасею для держави не обліковані, – додає Аліна. – Ми разом будуємо наше майбутнє настільки, наскільки це можливо, тому що юридично ми будувати наше майбутнє не дуже можемо. Ми не розуміємо, як, і навіть про дітей поки не можемо думати, тому що, по-перше, ми не знаємо, як забезпечити повну безпеку нашим дітям в українському суспільстві. По-друге, дитина буде когось одного з нас, а не наша.

Водночас ми готові витримувати все і проходити це разом. Я Стасі сказала: «Знаєш, ні з ким іншим я б на це не пішла». Що це, як не кохання?

Законні підстави

У березні народна депутатка від «Голосу» Інна Совсун подала у Верховну Раду законопроєкт № 9103 «Про інститут реєстрованих партнерств». Його сутність полягає в тому, щоб дати можливість реєструвати одностатеві та різностатеві стосунки в інакшому від шлюбу форматі, забезпечуючи рівні права у питаннях володіння майном, спадку, соціального захисту, прав у разі смерті чи зникнення партнера, які є особливо актуальними для ЛГБТ-військових.

Також 28 березня на сайті Офісу президента зʼявилася петиція на підтримку законопроєкту, яка невдовзі набрала 25 тисяч голосів, необхідних для розгляду президентом. 26 травня Володимир Зеленський відповів на петицію: за Конституцією України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, а в умовах воєнного стану Конституцію не можна змінювати. Відтак він запропонував Кабміну опрацювати питання щодо запровадження інституту зареєстрованого цивільного партнерства. І досі, як це часто буває, законопроєкт розглядається й опрацьовується.

«Цивільні партнерства суттєво відрізняються від шлюбної рівності, їх можуть укладати різні люди: сусіди, які добре спілкуються між собою, друзі, пари, як гетеросексуальні, так і гомосексуальні, а також і не пари в принципі. Тобто це набір зобов’язань і прав, які роблять вас окремою суспільною ланкою», – говорить Станіслава Петлиця.

«Шлюбна рівність та цивільні партнерства – це про права людини, а права людини завжди на часі, бо людина – найбільша цінність. З початку повномасштабного вторгнення більшість гетеросексуальних пар актуалізували інститут шлюбу, розуміючи всі небезпеки, які зараз можуть статися з їхньою сімʼєю, щоб забезпечити її державним захистом. Одностатеві пари нічим не відрізняються в цьому прагненні від різностатевих», – додає Аліна Шевченко.

За матеріалами “Суспільне. Медіа”.