Тиждень з Гончаренко центрами: репортаж з освітніх просторів на Донеччині
Тут не лише безкоштовно навчають йозі, англійської чи фінграмотності, а й проводять надихаючі форуми
Тут не лише безкоштовно навчають йозі, англійської чи фінграмотності, а й проводять надихаючі форуми
Кілька тижнів тому керівниця освітньо-культурної мережі «Гончаренко центр» Марія Донець запропонувала мені відвідати заклади, які сьогодні працюють у 22 містах України, щоб скласти власну думку про те, чи можливо надавати сучасну та якісну освіту абсолютно безкоштовно.
Наразі безкоштовні освітньо-культурні простори «Гончаренко центр» працюють у Подільську, Балті, Жмеринці, Житомирі, Миргороді, Чернівцях, Лимані, Івано-Франківську, Кропивницькому, Рівному, Острозі, Вараші, Добровеличківці, Костянтинівці, Краматорську, Черкасах, Доброславі, Нетішині, Олешках, Теофіполі, Чернігові та Дергачах. Географія вражає!
Засновник проєкту Олексій Гончаренко впевнений, що саме освіта у невеликих містах та районних центрах є найбільш необхідною сьогодні. В осередках викладають іноземну мову для людей усіх вікових категорій, готують до складання ЗНО підлітків. Обов’язковими в усіх просторах є профорієнтація для юнаків і курси фінансової та медіа- грамотності. Далі все залежить від потреб громади.
Тож я вже «перевірила» осередки на заході (у Чернівцях та Івано-Франківську) та у центрі країни (у Миргороді та Кропивницькому). І тепер вирушаю на схід.
До Гончаренко центрів на Донеччині я їду не просто так. У Краматорську пройде жіночий форум «Надихайся та дій», де я – спікерка. Зарядити на зміни – справді завдання не з легких. Тому спочатку я сама маю насититись енергією.
З перших хвилин перебування на Донеччині я зрозуміла, що часи, коли цю місцину називали «депресивним регіоном», залишилися в минулому. Мене вразили чистота вулиць, кількість парків та скверів і невпинна робота з реконструкції міст. А якість доріг (як у містах і маленьких селищах, так і між ними) змусила відчути, що я подорожую Європою, а не Україною.
Приміщення, де розташований простір, знаходиться в самісінькому центрі Лимана. Здалеку будинок нагадує скоріше літальний апарат майбутнього, ніж ординарну будівлю. Про «звичайність» тут взагалі треба забути раз і назавжди!
Перше, що я побачила, коли відчинила двері осередку – це група жіночок у спортивних костюмах, які в прямому сенсі слова стояли на голові! «Це наші найстарші та найактивніші відвідувачки, – пояснила мені директорка Гончаренко центру Ірина Єфремова, яка також займається. – Ми проводимо заняття з йоги не тільки для літніх людей, а й для дітей. Це один з найпопулярніших курсів!»
І поки я розглядаю струнку та спортивну директорку, яка щойно разом з іншими стояла на голові, вона продовжує знайомити мене з життям освітнього простору. «Англійська, українська, профорієнтація…» – починає Ірина перелік освітніх курсів, які викладаються в Лимані. Але я перериваю її, бо вже бачу наступних відвідувачів!
З гучним сміхом у приміщення влітає гурба дівчат-підлітків, які беруться натягати на ноги спеціальні черевики для тренувань із Kangoo Jumps
Жваві та веселі стрибки під музику запалюють мене, і я починаю підтанцьовувати. Від того, щоб долучитися до групи, утримує тільки відсутність вільного взуття. «Ви не уявляєте, яка кількість охочих на ці тренування! Ми збільшуємо групи, як тільки можемо». – коментує господарка Лиманського Гончаренко центру.
Крім запального Kangoo Jumps, у центрі проходять заняття зі стречингу. «Саме спортивні заходи полюбилися нашим мешканцям найсильніше, – розказує Ірина. – Ми йдемо за бажанням громади, пропонуючи якомога більше саме спортивних заходів. Провели спортивне свято День Нептуна на міському пляжі, влаштували велозаїзд… А скільки ще планів попереду – не перелічити!»
Лише уявіть собі: менш ніж за рік роботи до Гончаренко центру в Лимані завітали 5694 відвідувача, було проведено 360 різноманітних заходів, пройшло 15 постійних курсів. І це в містечку з населенням 21000.
Я не прощаюся з пані Іриною, а разом із нею вирушаю до Краматорська, де на нас чекають жінки – учасниці форуму «Надихайся та дій».
Тут я маю дати невеличке пояснення. Якщо всі простори, які я раніше відвідала, мали назву (та статус) Гончаренко центр, то в Краматорську я вперше потрапила в Гончаренко центр-партнер. Це означає, що заклад був відкритий з ініціативи міської громади, яка звернулася до Олексія Гончаренка з проханням заснувати простір саме в їхньому місті.
«Нам сподобалось, що Олексій Гончаренко почав відкривати такі центри по всій країні. Цілі й завдання, які має центр, співзвучні з тими, що реалізовуємо сьогодні ми», – розповіла Ганна Бахман, директорка Краматорської центральної міської публічної бібліотеки, у приміщенні якої сьогодні працює заклад.
Маю вам сказати, що поєднання освітнього простору та бібліотеки – це просто ідеальний збіг! «У наш час бібліотека – це культурний та освітній заклад, центр знань, де освіта надається постійно. Навчання та заходи, які відбуваються в центрі, організовані для нашої громади – дітей, підлітків і дорослих. Це співпраця заради блага та розвитку нашого міста й наших громадян», – продовжує пані Ганна.
Саме вона була ініціаторкою відкриття закладу в Краматорську, звернувшись до Олексія Гончаренка з пропозицією про співпрацю.
Я розумію, що якщо б рішення про відкриття тут простору приймала я, то я б просто закохалася в людей, в саму ідею створити простір у приміщенні бібліотеки.
Я добре розумію, чому саме тут було відкрито перший Гончаренко центр-партнер, чому саме з Донеччини почалася історія заснування просторів на партнерських засадах.
З кожним днем відвідувачів як Гончаренко центру, так і бібліотеки стає все більше і більше. «Найбільш цінною та дієвою для нас є реклама один одного. Бо одна річ, коли ви десь читаєте про те, що заклад надає освіту, інформацію, організовує цікаві інтелектуальні культурні заходи, і зовсім інша справа, коли про це вам розказує хтось знайомий. До нас цілими сім’ями приходять. Підлітки друзів своїх приводять, – ділиться директорка простору в Краматорську Катерина Філонова. – Нині наші мешканці кажуть, що Гончаренко центр і бібліотека – це крута команда!»
Нещодавно цей простір відсвяткував півріччя своєї роботи. За цей час його відвідали майже 4000 людей! Щотижня він приймає близько 150 відвідувачів та відвідувачок, а кількість навчальних курсів і подій безперервно збільшується. «Тільки за один місяць ми відкрили чотири нових курси», – каже господиня Краматорського осередку.
В осередку на постійній основі підтримують п’ять активностей, які проводяться на базі дитячої бібліотеки партнерськими організаціями
Читайте також: Валентина Шульц: мрійниця, що відкриває освітні простори в маленьких містах
У Краматорську багато уваги приділяють історії України та рідного краю. Креативний розгляд і наочне викладання – саме так тут проводять заняття для тих, хто готується складати ЗНО. «Історія має презентуватися цікаво, – продовжує Катерина Філонова. – У нас немає нудних лекцій з безліччю дат та імен, ми навчаємо, як не заплутатися в усіх діячах нашої історії, розібратися в усіх датах, зрозуміти картосхеми, як відрізнити П’ятницьку церкву від Спасо-Преображенського собору… А то й просто даємо можливість пригадати все те, чого вже навчили у молодших класах».
Пані Катерина розповіла про величезну підтримку з боку не лише містян, а й людей, які ніколи не були в Краматорську: «Нам був конче потрібний адмін для покращення роботи центру. І Олексій Гончаренко створив власну сторінку на платформі Patreon, де закликав людей пожертвувати кошти на те, щоб ми взяли додаткову людину. Ви не повірите – за якихось три доби було зібрано стільки грошей, що ми змогли взяти адміністратора!»
Така довіра, таке прагнення допомогти просто вражають!
Читайте також: На Донеччині відбувся дводенний жіночий форум «Надихайся та дій»
У місті, яке є ближчим за інші до зони бойових дій, Гончаренко центр відкрили в приміщенні Центральної міської публічної бібліотеки. Тут тепло, затишно, повітря наповнене ароматом книжок. «Це рідкісне поєднання – освітній простір та бібліотека. Наші сфери діяльності вже давно переплелися між собою», – каже директорка бібліотеки Тетяна Оратовська. Тільки уявіть: у ході акції «Подаруй бібліотеці книжку», яку провів Гончаренко центр, фонд був поповнений 655 примірниками літератури різної тематики – історичними романами, детективами, творами класиків тощо.
Ідея відкриття центру в Костянтинівці належить саме пані Тетяні. «Прочитала в інтернеті про Гончаренко центри, які вже відкрилися, про те, як вони працюють. Виникла думка спробувати відкрити подібний у себе в місті. А чому ні? Я написала електронного листа на ім’я Олексія Гончаренка. І з нетерпінням почала чекати відповіді». Тетяна зізнається, що спочатку мала побоювання, що проєкт виявиться політичним. Проте нічого такого не сталося. Гончаренко центр – це місце, де тебе приймають не за переконаннями чи вподобаннями, а за бажанням навчатися. «Один лише приклад: на курси з вивчення англійської мови за три дні записалося понад 150 осіб! Потім ще приходили люди й питали, чому ми припинили записувати на курси», – розказує пані Тетяна.
Влітку тут організовували справжні родинні свята: проводили майстер-класи, веселі уроки та конкурси
Читайте також: Тиждень з Гончаренко центрами: репортаж про унікальний освітньо-культурний проєкт
Я беру до рук розклад і читаю: курс «Сам собі шопер, або Естетика зовнішнього вигляду», курс «Фінансова грамотність», тренінг з психології для різних категорій населення, курс «Українська мова. Підготовка до ЗНО», студія малювання для дорослих і дітей, англійська для дітей та дорослих, курс «Англійська мова. Підготовка до ЗНО». «А ще у нас є плани відкрити школу відповідального батьківства», – повідомляє директорка Гончаренко центру в Костянтинівці Вікторія Захарова. І хоч вона працює в закладі не дуже давно, та одразу продемонструвала, що перебуває на своєму місці!
Команда – це одна з найважливіших умов ефективної роботи. І Костянтинівка ще раз це підтвердила. Я абсолютно впевнена, що всі плани та задуми здійсняться. Від щирого серця я бажаю успіхів Гончаренко центрам і чекаю нових запрошень!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: