Кадр з художнього фільму «Розенштрассе»

Жінки – це справді потужна сила. Вони здатні на неможливе, як німкені з вулиці Троянд – Розенштрассе. Вона досі існує в Берліні і бачила те, що важко собі уявити в часи фашистської Німеччини, у розпал Другої світової війни – у лютому 1943 року.

Майже два тижні тут страйком, міцною жіночою стіною стояли цілодобово – в сніг, в холод, вдень і вночі – чистокровні арійки, від аристократок до швачок, щоб визволити і захистити своїх чоловіків. Чоловіків-євреїв.

Жіноча стіна на Розенштрассе

До зими 1943 року нацисти не чіпали тих, хто одружився на «особах вищої німецької раси» і давно асимілювався в німецькому суспільстві. А 27 лютого Геббельс видав наказ, яким звелів «очистити місто від залишків євреїв»: чоловіків у змішаних шлюбах.

Їх облавами забирали з фабрик, магазинів, вулиць, квартир і ув’язнювали в єдиній вцілілій синагозі на вулиці Троянд. Жінки спершу не зрозуміли, що відбувається, куди зникають їхні чоловіки, а коли довідалися – почалося страшне. Вони ледь не штурмом намагалися взяти синагогу.

Коли проти жінок виставили автоматчиків, вони стали в щільний грізний ряд

Кадр з художнього фільму «Розенштрассе»
Спинити фашистську «машину смерті»

Кілька сотень жінок різного віку, статусу, статків об’єдналися і наважилися протидіяти «машині смерті». Змінювали одна одну, щоб годувати своїх і чужих дітей, оббивали пороги нацистських служб, не здавалися під натиском солдатів. Одна з очільниць цього спротиву – Лєна Фішер – спадкова баронеса, яка попри осуд своїх впливових батьків вийшла заміж за єврея. Кожній пропонували оформити прискорене розлучення з «не арійцем» і таким чином врятуватися самій від можливої подальшої розправи – жодна не погодилася.

Навпаки, ще одна дружина єврея Анна Хайнц, яка подала на розлучення задовго до облав, похапцем забрала заяву і захищала свого чоловіка до останнього – до 5 березня.

Саме в цей день вимогу «жінок з вулиці Троянд» звільнити чоловіків все ж виконали

Кадр з художнього фільму «Розенштрассе»
Троянди, які злякали нацистів

Нацисти були вражені і налякані такою рішучістю і несподіваною відчайдушністю. Вони не могли масово розстріляти півтисячі арійок, серед яких були поважні шановані сусідки, знайомі, подруги дружин і мам самих нацистів. Це б викликало загальне жіноче обурення і ще більші заворушення. Цього допустити Геббельс не міг – жінки були «основним електоратом» Гітлера. Нацисти не могли піти проти жінок ще й тому, що ті щиро виконували приписи їхньої ж церкви – бути вірними своїм чоловікам. І нацисти поступилися.

Навесні 1943 року звільнили всіх чоловіків-євреїв арійських жінок. Навіть тих 25 бідолаг, яких вже встигли відправити в Освенцим. Щоправда, не додому, а теж в табір, але хоча б трудовий, де можна було вижити. Усі дожили до звільнення Берліну, а декотрі – й до часу, коли про них зняли документальні фільми – два «Спротив на Розенштрассе» і «Звільнення з Розенштрассе».

У 2003 році відома режисерка Маргарете фон Тротта зняла ще й художній фільм «Розенштрассе», який отримав нагороду Венеціанського кінофестивалю. Подивіться якось, паняночки. І у кожній важкій ситуації пам’ятайте: жінки таки можуть все…

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: