10 правил спілкування, які дуже спростять вам життя

Ці 10 правил не назвеш відкриттями: ми, розумні жінки, більшість переліченого нижче самі добре розуміємо. Але зібрані докупи, чітко сформульовані і, головне, вчасно прочитані, озвучені чи усвідомлені, вони можуть мати ефект «Евріки!». І допоможуть змінити ставлення, зупинитися, не зробити дурницю, подивитися під іншим кутом на себе, на оточуючих, відступити або навпаки рішуче діяти. Власне, це й підштовхнуло психологиню Ірину Чеснову скласти 10 правил, яким її навчила психологія. Або 10 секретів. Або 10 порад – кому що ближче 🙂

Дурнів не буває – бувають люди зі зниженим інтелектом. Інтелект є у всіх, просто по-різному розвинений. Ті, кого ми називаємо дурнями, можуть бути, наприклад, «когнітивно простими», тобто без прагнень до знань, пізнання, але при цьому їм вистачає інтелекту бездоганно, філігранно змайструвати голими руками і примітивною стамескою табуретку. Інший варіант «дурня» – відсутність рефлексій. Людина може бути академічно освіченою, відмінно зассвоювати великі масиви інформації і добре розбиратися в хімічних реакціях, але не в собі.  При цьому його поведінка буде нагадувати малу примхливу дитину. І ти дивуєшся, як людина з таким високим інтелектом може бути настільки непристосованою, незграбною, наївною. Пояснення просте, і це наступне, що я усвідомила…

Якщо в людині певна риса розвинена дуже сильно, то щось обов’язково буде страждати і не дотягувати. Це називається «механізм компенсації». На кожен серйозний недолік знайдеться солідна перевага. Тому дуже часто зустрічаються люди фізично сильні, але недалекі, розумні, але неамбітні, амбітні, але ліниві, вірні, але несамостійні.

Всі люди різні. Жоден не схожий на тебе. Це моє найголовніше життєве відкриття. Психологія посилила це розуміння і зробила мене більш терпимою до інших. Тепер я знаю, що люди живуть (мислять, реагують) так і не інакше, тому що інакше вони не можуть, не вміють і не хочуть. В них своє світосприйняття. Немає єдиного «правильного» погляду. Я з великим інтересом спостерігаю за висловлюваннями, поглядами інших людей – вчуся приймати чужу реальність.

Люди змінюються лише тоді, коли не змінитися вже не можуть. Тобто коли життєві обставини приперли їх до стінки. Змінити іншу людину НЕМОЖЛИВО. Тільки якщо вона сама захоче змінитися.

Емоції так само шкідливі, як і корисні. Емоції – це спосіб повідомити про наш стан, вони допомагають розуміти інших людей, але й заважають приймати розумні, зважені рішення. А яку потужну і руйнівну силу вони мають, коли їх блокуєш, замовчуєш, стримуєш! Емоці потрібно випускати – обов’язково! Але безпечно для оточуючих.

Наших зусиль варті лише ті люди, яким ми можемо довірити найпотаємніше і які відповідають нам взаємністю. Не варто витрачати свій час на байдужих до нас. Звичайно, без формальних відносин нікуди, їх теж треба вміти вибудовувати, але реально «вкладатися» потрібно лише в стосунки з тими, хто нами дорожить і хто дорогий нам. Мені дуже подобається вислів Ошо: «Настає у вашому житті такий час, коли ви відходите від драми і людей, її створюють. Ви оточуєте себе людьми, з якими ви смієтеся. Ви забуваєте все погане і фокусуєтесь на хорошому. Любіть людей, які ставляться до вас правильно, і моліться за інших».

Ніхто не робитиме для нас те, що ми самі для себе зробити не можемо. Якщо ми не любимо себе, ніхто не буде любити нас так, як ми того, на наш погляд, «заслуговуємо».  Якщо батьки недодали нам чогось, ми можемо стати батьком для самих себе. Навчитися хвалити себе, любити себе, поважати і приймати такими, якими ми є, замість того, щоб вимагати цього від партнера.

У цьому чіткому, раціональному і розпланованому світі дуже важливо вміти розслаблятися і бути спонтанним. Хоча б іноді. Дозволяти собі витівки і необдумані вчинки, наприклад, поїхати на річку серед робочого тижня зустрічати світанок. На смертному ложі все, що залишиться у нас цінного, це скарбничка життя. А в ній – не гроші і блага, а спогади і враження.

Всі ми родом з дитинства. Батьки «псують» нас так, як можуть тільки вони. І наші дитячі страхи, комплекси накладають відбиток на доросле життя. Але в цьому немає нічого страшного: у нас є значно більша за період дитинства частина життя.

У взаєминах з іншими людьми дуже важливо чітко і ясно говорити, чого ти хочеш, чого чекаєш, що тебе не влаштовує, а що дуже подобається, які твої цінності і плани. Власне, прередусім потрібно розуміти це самій. Але замість чітких формулювань ми висловлюємо туманні, завуальовані, маніпулятивні послання, які приховують глибинний (часто дитячий) біль, безпорадність і страх. Це заважає створити, відчувати справжню близькість з іншою людиною і відчути себе щасливими.