«Я майже попрощалась зі спортом, а тут стала чемпіонкою світу з сумо»

Херсонська спортсменка Ірина Пасічник цієї осені стала чемпіонкою світу у двох видах спорту – з пляжної боротьби та двічі з сумо. Ще торік вона й не уявляла, що досягне таких результатів! Розповіли про українську силачку Суспільне Херсон, а ми ділимося її надихаючою історією про те, як в один момент життя може різко змінитися на краще. 

ДЕ НАВЧАЮТЬ ЧЕМПІОНОК

Ірина Пасічник родом з села Борозенське. Разом з сестрою Вікторією вони вперше прийшли на секцію з вільної боротьби в селі і відтоді намагались не пропускати жодного тренування. Після двох років занять дівчата вступили до Херсонського вищого училища фізичної культури, потім – до державного університету.

Ірина Пасічник продовжила тренуватись і виступати на змаганнях. 2019 року травмувалась, перенесла операцію й тривалу реабілітацію. Ірина не пішла з професійного спорту – почала тренувати дітей в Херсонській ДЮСШ.

На початку повномасштабної війни виїхала до Молдови. Перші два-три місяці продовжувала тренуватись, а потім – працювала баристою.  Все змінив телефонний дзвінок від тренера Антона Чуєва. Він запропонував їй повернутися в спорт…

ПОВЕРНЕННЯ ДО МЕТИ

«Я дуже хотіла повернутись в Україну, займатись і виступати. Коли мені Антон Юрійович запропонував, я розплакалась, кажу: “Навіть не уявляєте, як ви перевернули моє існування в Молдові”. Я йому також сказала, що я травмована, в мене зайва вага. І коли вже приїхала до Харкова, то Антон Юрійович дуже багато в мене вклав сил і фінансів. Він буквально працював зі мною, водив до лікарів, на обстеження, на фізіопроцедури. І коли мене нагороджували на чемпіонаті світу, я згадала, що в Молдові я майже попрощалась зі спортивною кар’єрою, я тут я стою на п’єдесталі, стала чемпіонкою світу», – згадує Ірина в інтерв’ю «Суспільне Херсон».

«Коли прапор України підіймається та грає гімн, просто сльози навертаються. Коли я стояла на п’єдесталі у своєму особистому заліку, то я просто плакала. А коли ми стояли на п’єдесталі в командному заліку, три українки, ми співали гімн України. Це було не описати словами. Серце колотиться від щастя, що ми тут перебуваємо зараз і маємо змогу представляти Україну на міжнародних змаганнях, що майорів наш жовто-блакитний прапор. Це дуже сильно».

КРІЗЬ ТРАВМИ ДО ПЕРЕМОГИ

«Дуже багато було травм, лікувань, реабілітації, але й боротьби було більш ніж достатньо, щоб вигравати. Я їхала з більшою впевненістю та розумінням того, що я вже чемпіонка світу і це треба підтримувати. Треба боротись на повну силу, на максимум”, — каже Ірина, згадуючи підготовку до чемпіонатів

Кожен раз вона відчуває відповідальність, адже шанс стати чемпіонкою світу дається лише раз на рік. Тому, говорить спортсменка, докладала максимум зусиль на етапі тренувань і безпосередньо під час змагань. Водночас щиро зізнається: «Уже всі все знали, а я ще не дуже вірила в те, що перемогла. Чесно кажучи, в мене віри було дуже мало і усвідомлення того, що я чемпіонка світу взагалі не було. Я туди їхала, і не вірила, що я їду на чемпіонат світу з сумо. Не те щоб виграти, а те, що я туди їду, нереально».

Нині Ірина живе й тренується у Харкові і представляє харківський спортивний клуб “Adrenalin”, а вдома, в рідному Борозенському на Херсонщині, за неї вболівають мати, бабуся, односельці. «Кожен раз, як приїжджаю у село до рідних, навіть якщо на декілька годин, завжди намагаюсь відвідати тренера. Бабуся, мама, тренер — ось єдині люди, заради яких я туди їжджу”, — поділилася спортсменка.