маніфест 343
Учасниці «Маніфесту 343-х». Фото з відкритих джерел

Аборти вже давно стали символом боротьби жінок за контроль над власним тілом. Їх заборона не зменшує кількість переривань вагітності — вона лише змушує жінок звертатися до «підпільних» клінік або виїжджати за кордон у пошуках допомоги. Проте медична небезпека — не єдина проблема. Після такого кроку жінки стикаються з осудом суспільства, нерозумінням навіть з боку близького оточення, а в окремих країнах — і з кримінальною відповідальністю.

Станом на сьогодні близько 6% країн світу досі не декриміналізували аборти — жодних винятків не передбачено, навіть у разі загрози життю матері. Ще приблизно 20% країн дозволяють процедуру лише у випадках зґвалтування, інцесту або фатальних вад розвитку плоду. До таких країн досі входять Польща, Бразилія, Саудівська Аравія та ще понад 30 інших держав.

Ця проблема залишається болючою та актуальною. Саме тому ми маємо продовжувати говорити про право жінок на тілесну автономію. І водночас — пам’ятати про тих, хто виборював це право десятиліттями раніше.

МАНІФЕСТ 343

Сімон Іфф, одна з ініціаторок «Маніфесту 343-х». Фото: AF

Одним із найвпливовіших актів жіночого спротиву став «Маніфест трьохсот сорока трьох», опублікований у журналі Le Nouvel Observateur 5 квітня 1971 року у Франції. Це був не просто текст — це була революційна заява, яка змінила хід історії.

У маніфесті 343 жінки публічно зізналися, що робили аборти, попри те, що на той час це було прямим порушенням закону. Серед підписанток були відомі особистості: Сімона де Бовуар, Катрін Денев, Франсуаза Саган, Марина Владі, Маргеріт Дюрас, Монік Віттіг та багато інших.

На той момент у Франції діяв закон 1920 року, що повністю забороняв аборти. Злочин карався 3–4 роками ув’язнення, а в період режиму Віші аборт міг бути покараний смертною карою. Після визволення Франції від нацистів старе законодавство було відновлено.

Маніфест 343 був написаний письменницею та філософинею Сімоною де Бовуар, провідною фігурою французького феміністичного руху. У ньому вона заявила: «У Франції мільйон жінок на рік роблять аборти. Приречені на осуд, вони змушені робити це в небезпечних умовах, хоча під медичним наглядом це було б простішою процедурою. Ми змушуємо ці мільйони жінок мовчати. Я заявляю, що я — одна з них. Я заявляю, що робила аборт. Так само, як ми вимагаємо вільного доступу до засобів контрацепції, ми вимагаємо права на аборт».

У 1973 році з’явився ще один потужний жест підтримки: 331 французький лікар підписав  відкритий лист, у якому зізнався, що проводив підпільні аборти, ризикуючи свободою.

Ці події спричинили глибоку суспільну дискусію. І врешті-решт — у 1975 році у Франції було легалізовано аборти. Закон отримав назву “закон Сімони Вейль”, на честь міністерки охорони здоров’я, яка його відстоювала.

Сьогодні Франція — перша й наразі єдина країна у світі, яка закріпила право на аборт у Конституції.

Якщо ви хочете поділитися своєю історією, порадами чи успіхами, пишіть на редакційну адресу ukrainkycomua@ukr.net. Також читайте нас в інстаграмі і телеграмі.