Українські жінки-лідерки військових ініціатив
Лідерки військових ініціатив – це й жінки-правозахисниці, й жінки-волонтерки, й жінки-розробниці військової форми… й багато інших
Лідерки військових ініціатив – це й жінки-правозахисниці, й жінки-волонтерки, й жінки-розробниці військової форми… й багато інших
Війна – безперечно, час лідерства. В тому числі й жіночого. Тож саме час розповісти про українських жінок-лідерок, які підтримують фронт і тил. Серед них – жінки-правозахисниці, жінки-волонтерки, жінки-розробниці військової форми й багато інших. Вони різні, та єдині у векторі свого руху – все для жінки і все для перемоги.
Громадська діячка, народна депутатка від партії «Європейська Солідарність», лауреатка рейтингу УП 100 «Сила жінок» у категорії «політика та державне управління». А також засновниця ArmWomenNow, соціального проєкту із забезпечення військовослужбовиць якісною жіночою формою, адаптованою до їхніх потреб. Проєкт виник з березня 2022-го, коли Ірина відправляла військову форму чоловікам на передову й отримала запит на форму для жінки. Такої не було, хоча жінок в армії було вже на 30% більше, ніж раніше. Жодне виробництво не відшивало жіночу військову форму і навіть не мало лекал, також вона не була затверджена на законодавчому рівні, тож Ірина з командою взялася за все сама – ArmWomenNow відшивала жіночий піксель з 42 по 54 розміри й відправляла на фронт, також розробила лінійку жіночої тактичної білизни та термобілизини, жіночих бронежилетів і, нарешті, домоглася того, що Міноборони взяло на розгляд стандарт жіночої військової форми, який зараз проходить тестування. Поки що ж жінки-військові можуть безкоштовно замовити комплект уніформи безпосередньо в ArmWomenNow.
Ще Ірина Никорак зробила вагомий внесок у реформування системи протезування в Україні – завдяки її зусиллям з 2024 року ветерани й ветеранки отримали доступ до сучасних високотехнологічних протезів від провідних світових виробників.
«ArmWomenNow – це в першу чергу про важливість потреб жінок нарівні з чоловіками. Я мрію про гендерно орієнтоване бюджетування в Міноборони, щоб жіночу форму відшивали в достатній кількості для усіх наших захисниць. Це прояв поваги до них».
Раніше – заступниця гендиректора «Української аграрної конфедерації», фахівчиня в агрогалузі, наразі Наталка – дружина звільненого з полону бійця полку «Азов» і голова ГО «Жінки зі сталі». Вона стала однією з перших, хто став бити на сполох, вимагаючи звільнення «азовців», і доклала до цього багато зусиль, навіть їздила з іншими дружинами захисників Маріуполя на брифінги до Стамбула. Восени 2022-го її чоловік Богдан повернувся додому. Того ж року Наталка стала співзасновницею ГО «Жінки зі сталі» – ради дружин і матерів захисників України. Головною метою спільноти, яка обʼєднала понад 4 тисячі осіб, є захист прав військовополонених та зниклих безвісти і їхніх родин. «Жінки зі сталі» не організовують обміни, але роблять все задля того, щоб вони регулярно відбувалися. Зокрема, налагоджують алгоритм дій звернень родичів у державні й гуманітарні структури, комунікують з представниками органів влади, міжнародними організаціями, українськими та міжнародними ЗМІ, а також надають родинам безплатну юридичну, психологічну й соціальну допомогу.
«Коли герой повертається з полону, нам, дружинам і матерям, хочеться усяк висловлювати свою безмежну любов. Однак психологи радять інше: не нав’язуватися. Розпитувати, та не наполягати з відповіддю: захочуть – поділяться. З одного боку, їх не можна душити любов’ю, з іншого – треба бути завжди в полі зору».
За професією Альона журналістка, та наразі – комбат і засновниця Українського Жіночого Батальйону. Вона знає, що таке війна, ще з 2014-го – її вітчим воював тоді, пройшов полон, і зараз знову в ЗСУ, як і її чоловік. У березні 2022 року Альона створила жіноче ком’юніті, до складу якого увійшли представниці різних професій. Спільнота, що невпинно зростає, займається насамперед забезпеченням військовослужбовців амуніцією – дронами, касками, бронежилетами, тепловізорами тощо. У команді працюють виключно жінки – є юридичний відділ, бухгалтерія, відділи з реклами, комунікації, закупівель. Також є проєкт «Голос жінки», в якому українки можуть поділитися своєю історією, пережитим під час війни, бо про це має знати світ. Ще для жінок є цілодобова лінія психологічної допомоги, онлайн-заняття з арттерапії.
Жіночий батальйон, що працює на волонтерських засадах 24/7, є місцем сили й відради для багатьох – загалом до його діяльності залучено більше 3 тисяч осіб з різних країн, які допомагають донатами, поширенням інформаційних кампаній тощо. Він отримав нагороду «Золоте серце» й відзнаку від «Волонтерської премії», засновниками якої є лауреати Нобелівської премії миру, Центр громадянських свобод.
«Перші пів року ми просто фігачили без зупинки. Через рік – отримали нагороду. Це був шквал емоцій: ми всі плакали, бо не думали, що за нашу допомогу треба якісь нагороди. Я вдячна за них, але вони неспівмірні з тим, що військові дарують ще один день життя в Україні».
Заступниця голови організації ГО «Жіночий ветеранський рух» є культурологом за освітою і до початку війни працювала в центрі сучасного мистецтва. У 2014-му долучилася до лав Добровольчого Українського Корпусу, м/с «Госпітальєри», де майже рік була парамедикинею. Рух Veteranka був створений нею у 2019 році, і вже двічі Катерина представляла українських жінок у штаб-квартирі ООН.
Місія Veteranka – захист прав жінок під час служби й після демобілізації, реабілітація ветеранок і допомога у поверненні до цивільного життя, адвокація важливих змін у суспільстві, завдяки чому підвищується питома вага жінок в соціумі, зростає жіноче лідерство в усіх сферах. Також ГО підтримує жінок, які постраждали внаслідок війни, надає гуманітарну допомогу членам родин військових, ветеранкам, ВПО, має соціальне підприємство, де виготовляють мерч, жіночу форму, спідню білизну для військових, маскувальні халати, чохли на зброю тощо. Є тут і напрямок «Тримайся, сістер» – групи підтримки та інші заходи для покращення ментального стану жінок під час війни.
«Нам вдалося досягти значного прогресу в гендерній політиці у галузі безпеки та оборони. Загалом жінки-військові надзвичайно пожвавили феміністичний рух в Україні, урізноманітнили його, зробили жінок та ветеранок видимими».
Співзасновниця фонду «Землячки» до повномасштабної війни працювала у сфері журналістики. А у березні 2022-го разом з чоловіком Андрієм Колесником заснувала фонд допомоги українським захисницям, адже наразі у війську 60,5 тисяч жінок. І одна з них – сестра Андрія, Анастасія. Коли вона доєдналася до ЗСУ, це стало для подружжя поштовхом створити фонд. «Землячки» безоплатно забезпечують військовослужбовиць формою, яку відшивають самі, а також амуніцією і комплектами жіночої гуманітарки. Ще надають психологічну підтримку, яку називають «психологічний турнікет» через швидке опрацювання травми, допомагають з реабілітацією. І створюють портретні інтервʼю з захисницями України, в яких висвітлюють роботу й побут жінок на передовій. Нещодавно «Землячки» запустили проєкт «Весілля для захисниці», в якому Ксенія є весільною менеджеркою. Вона допомагає створювати свято військовим, які не мають на це часу через службу.
До своєї роботи фонд, що є офіційним благодійним партнером з підтримки та забезпечення військовослужбовиць ГУР та Сухопутних військ, залучає фінансування майже від 200 компаній. За роботу на перемогу України фонд отримав нагороду «Золоте серце».
«Психологічна підтримка і ментальне здоров’я дуже важливі, тож ми створюємо і масштабуємо такі проєкти. Я постійно знаходжуся в середовищі, де обговорюють якісь лайфхаки, як можна собі допомогти. Я це підслуховую і намагаюся інтегрувати в життя».
До війни Оксана працювала HR-директором міжнародного холдингу, а нині допомагає сім’ям загиблих героїв пережити втрату. Берегти історію свого чоловіка Володимира й інших героїв, ширити пам’ять про них. Разом ще з однією дружиною полеглого воїна, Тетяною Ваценко-Бондаревою, вона створила у мережі Фейсбук спільноту «Ми разом» для жінок, що втратили близьких на фронті. Вона почалася з невеликого чату і спершу об’єднувала лише 15 жінок, а зараз їх понад 4500. Також є ютуб-проєкт для жінок «Маємо жити. Підтримка» з тисячею підписників. Це простір, де кожна жінка, що втратила рідну людину, може знайти опору, підтримку, розуміння, а також допомогу з різними юридичними чи іншими проблемами. Спільнота закрита. Щоб долучитися до неї, треба написати в особисті повідомлення. Мета ГО «Ми разом» – стати надійною опорою для сімей полеглих героїв, а ще змінити суспільство, щоб воно почало розуміти родини безвісти зниклих, загиблих, ветеранів та поранених. Така ж мета і у фонду «Маємо жити», який також заснувала Оксана Боркун. Тут працюють лише ті, хто втратив на війні рідних. Вони дійсно знають, як це – жити тоді, коли хочеться померти…
«Ми поруч з тими, хто втратив найрідніших: тата чи маму, чоловіка чи дружину, нареченого чи наречену, сина, дочку, брата чи сестру. Наші рідні стали на захист України і віддали найцінніше – своє життя. А ми віднайшли в собі сили жити далі й підтримувати інших в цьому океані горя».