Ніна Гудкова, фото з архіву Національного музею історії України у Другій світовій війні

Упродовж воєнних років українці неодноразово виявляли неймовірну мужність, жертвуючи власним життям заради порятунку тих, кого було приречено на смерть. Жертвували собою заради милосердя і людських цінностей. Киянка Ніна Гудкова – одна з таких. Під час Другої світової війни вона рятувала єврейських дітей від Голокосту, а в наш час визнана Праведницею Бабиного Яру і Праведницею народів світу. На її могилі на Байковому кладовищі вигравіювані ці почесні звання.

На сайті Національного музею історії України у Другій світовій війні, де зібрана й оцифрована велика колекція фактів, пов’язаних з Голокостом, про Ніну Гудкову розповідається наступне: «У 1931 році вона закінчила Київський медичний технікум Охматдиту з акушерським відділом, у 1940 році – Київський медичний інститут, працювала лікаркою-педіатром у Київській дитячій клінічній лікарні № 7. Під час нацистської окупації Києва очолювала дитячий будинок № 2. Протягом двох років опікувалася сиротами й дітьми без батьківського піклування. Переховувала 12 єврейських дітей».

Більш детально історію Ніни Гудкової розповів її син – Юрій Зайченко, український учений. Його свідчення стали частиною документального фільму-трилогії «Трикутник зла: комунізм, нацизм, рашизм». За словами Юрія Зайченка, його мама з дитинства хотіла стати лікарем і рятувати людей. Коли почалася війна і настав повний безлад, чимало людей намагалися виїхати. У Києві залишилося багато сиріт і безпритульних дітей, і Ніна Гудкова організувала дитячий будинок, в який приймала всіх, хто залишився без батьків і родичів. «Усі знали про цей будинок і приводили туди дітей різних національностей. Так сталося, що серед них були й безпритульні діти-євреї. Мати, знаючи, як у Києві знищують безневинних дітей, вирішила їх прийняти, розуміючи, що це заборонено, і ризикуючи власним життям», – згадує Юрій Зайченко.

Ніна Гудкова з подругою. Фото з фільму «Трикутник зла: комунізм, нацизм, рашизм»

Усім дівчаткам і хлопчикам відважна лікарка замінила документи повністю

Ніна Гудкова з чоловіком Петром Зайченком, 1928 рік. Фото з архіву Національного музею історії України у Другій світовій війні

Читайте також: Жінки з вулиці Троянд: як німкені врятували своїх чоловіків-євреїв

Однак нацисти й поліція могли доволі просто визначити хлопчиків-євреїв. Розуміючи це, Ніна Гудкова домовилася із завідувачем господарства лікарні, облаштувала погріб під фундаментом будинку і в ньому ховала дітей від поліції та нацистів.

На щастя, ніхто з персоналу її не виказав і не зрадив. Так вдалося врятувати 12 дітей єврейської національності. Від початку окупації Києва до його визволення від нацистів Ніна Гудкова керувала дитячим будинком і опікувалася дітьми, які залишилися без нічого й нікого.

Юрій Зайченко згадує у документальному фільмі, що його мати була за природою веселою й компанійською жінкою, однак не любила говорити про минуле. Не відвідувала жодних заходів і навіть вимикала телевізор, коли йшлося про історію Бабиного Яру. Їй було важко згадувати усе пережите й побачене. Від спогадів минулого вона відволікалася вишиванням…

Картина вишита Ніною Гудковою, 1950-ті роки. Фото з архіву Національного музею історії України у Другій світовій війні

Читайте також: Джоконда з гетто: фотоісторія дівчини, яка загинула від Голокосту

Уже посмертно – у 1993 році Ніна Гудкова була визнана Праведницею Бабиного Яру, а у 1995 році — Праведницею народів світу. «Я відчуваю гордість за свою матір, яка стала взірцем для багатьох людей, показавши, як треба ставитися до оточуючих і як завжди залишатися людиною», – каже у фільмі «Трикутник зла: комунізм, нацизм, рашизм» Юрій Зайченко.

Ми, сучасні українки, також пишаємося такими людяними, жертовними жінками минулого, як Ніна Гудкова. В окремій статті розповідаємо про ще 5 українок-героїнь, які під час Голокосту рятували євреїв.