спецпроєкт
Ч А С
Ж І Н О К
ІНІЦІАТИВИ ТА ПРОЄКТИ УКРАЇНОК,
СТВОРЕНІ ПІД ЧАС ВІЙНИ
АННА БАНДРІВСЬКА
та її платформа для онлайн-підготовки резервістів «Яблуня»
Останні роки Анна працювала продакт-менеджером в ІТ-компаніях. Зазвичай це були зовсім нові продукти або продукти, на які не виділялися значні кошти. Для волонтерських ініціатив це типово: є бажання вирішити якусь проблему, але немає ресурсу, окрім власного часу. Тому і «Яблунею» Анна займається на доброчинних засадах.
«Розробляючи платформу, я побачила, наскільки військова справа є різноманітною й цікавою сферою для вивчення. Думаю, зараз дітям, щоб вмотивувати вчити математику, фізику чи географію, можна давати задачки з поля бою: лише цілевказання для артилерії й корегування перекриє кілька тем одразу кількох предметів», – вважає Анна.
Вона зустріла війну в Україні. З одного боку, наче й готувалась до вторгнення: мала повний бак бензину, спакований туристичний рюкзак. Але все одно виявилась до війни не готовою, бо не мала відповіді, як ж її роль. Мабуть, якби ґрунтовно готувалась, зробила б «Яблуню» ще у грудні 2022-го, жартує вона. А так платформа запустилася на початку квітня. Тоді був вакуум з матеріалами для отримання хоча б базових знань з військової підготовки для цивільних. Точніше, матеріали були, але їх треба було шукати, перевіряти, фільтрувати – єдиної навчальної або й інформаційної платформи не було. Фактично Анна, створивши «Яблуню», цю прогалину заповнила.
Наразі платформа для онлайн-підготовки резервістів дає теоретичну базу знань з військової підготовки для початківців і є корисною для абсолютно усіх, без винятків. Платформу вже відвідало понад 40 000 користувачів, а регулярно «сидять» на ній 7 000. Як вона працює, чи кожен може на ній вчится і що найприємніше в роботі над платформою, читайте у нашому інтерв’ю з Анною тут.
ІРИНА НИКОРАК
та її ініціатива створення форми для військовослужбовиць ArmWomenNow
Багато років Ірина займалася громадською роботою, зараз вона народна депутатка. Війну зустріла в столиці і з перших днів поринула у волонтерство. Допомагала, чим могла: облаштуванням оборонних споруд в Києві, пошуками амуніції, координацією гуманітарних вантажів, харчуванням для тероборони тощо. Також відправляла військову форму хлопцям на передову. Одного разу вони попросили купити чоловічу форму найменшого розміру – для дівчини.
«Мене щиро здивувало: а чому жінкам видають чоловічу форму? Якось не вкладалося це в голові, зважаючи на те, що з 2014-го в країні війна, з 2018-го – прийнято закон про рівні права жінок та чоловіків під час служби в ЗСУ. А з 2021-го по березень 2022-го жінок в армії стало на 30% більше. Це при тому, що ніхто їх не змушував ставати на облік, вони зробили це добровільно. Тому я дуже мрію про гендерно орієнтоване бюджетування в Міноборони, щоб цю форму відшивали в достатній кількості й усіх наших дівчат-захисниць одягнули. Це прояв поваги до них»
Увечері напередодні 23 лютого Ірині було тривожно на душі: все ще не вірилось, що повномасштабна війна з масовими ракетними обстрілами мирних українських міст взагалі можлива. Однак ранок показав: на жаль, можлива… Як і мільйони українців, Ірина цілодобово волонтерила. Серед запитів була й жіноча форма: де і як її придбати? Зясувалося, що такої в Україні нема: жодне виробництво, яке відшиває військові форми, навіть лекал не має для того, аби пошити жіночий варіант. Тоді Ірина почала шукати однострій через знайомих з США, Ізраїлю, Канади. Водночас почали відміряти-приміряти, розробляти лекала самостійно. Відшили першу форму, а зараз вже відшивають з 42 по 54 розміри, літні й зимові варіанти, білизну і навіть форму для вагітних військовослужбовиць. На питання, як і де купити жіночу військову форму, тепер є відповідь, і вона – в окремому інтерв’ю з Іриною за посиланням.
МАРІЯ БАНЬКО
та її проєкт про гастрономічні історії війни War Cookbook
Протягом багатьох років Марія працювала директоркою з маркетингу у великій ресторанній компанії. За кілька місяців до початку вторгнення змінила діяльність, аби більше часу присвячувати саме food studies (міждисциплінарним дослідженням їжі) та гастрономічній журналістиці.
23 лютого пізно ввечері Марія читала лекцію про символізм вина у живописі. Так збіглося, що лекція була в підвальному приміщенні в барі. “Ми ще гірко жартували про те, що якщо “почнеться”, ми вже у бомбосховищі. Бомбардування почалося за кілька годин…”, – згадує вона.
Як журналістка Марія долучилася до проєкту з документації історій українців War stories from Ukraine, також відповідала за комунікацію «кухонних військ» ресторанної компанії GastroFamily. Щодня стикалася з різними історіями про їжу, збирала матеріали для перших благодійних лекцій про історію гастрономічного фронту, і в якийсь момент зрозуміла, що йдеться не просто про кухню й страви, а про окремий аспект нашої боротьби, і його потрібно їх якось виокремити, фіксувати.
Вже у березні 2022 року Марія почала збирати рецепти й історії, а в травні запустила War Cookbook – проєкт, який документує досвід війни через гастрономію. Цій темі зараз присвячують свої матеріали багато українських гастроблогерів. Але War Cookbook має особливий формат: в центрі уваги не так рецепт, як реальна історія, з ним пов’язана, люди, які його готували. Чому важливы розповіді про деруни в окупації, сирники поміж сирен, «заспокійливу» запіканку – про це читайте у повному інтерв’ю Марії за посиланням.
БОГДАНА КУГЕНКО
та розроблена нею жіноча плито носка і військова амуніція
Богдана – виконувачка обов’язків директора компанії «Балістика», яка займається розробкою та виготовленням військової амуніції. За спеціальністю вона – технолог-конструктор швейних виробів. До війни перебувала в декретній відпустці, однак дистанційно виконувала обов’язки технолога. Повномасштабне вторгнення спершу викликало шок, а потім – розуміння, що ситуація вимагає від кожного надзусиль. І фах Богдани, те, чим вона займалася, – розробка військової амуніції, стали особливо важливими.
«Кожен новий виріб для нашої компанії – не просто позиція для продажу. Створення його – це певна місія, річ, яка здатна зберегти життя воїна», – каже Богдана.
Дехто вважає, що розробка амуніції – не жіноча справа, та з цим Богдана може сміливо посперечатись. До її обов’язків входить велика й різноманітна кількість задач: від прийняття на роботу вмотивованих та професійних людей до пошуку відповідальних підрядників, від написання програми для швейного автомата до перевірки якості плитоносок. Створювати речі, які рятують життя, – це велика відповідальність, і щоб спати спокійно, треба щоразу робити правильний вибір, від вибору матеріалів до найменших виробничих процесів. Як розробляли жіночу плитоностку, чим вона відрізняється від чоловічої і скільки коштує, читайте у нашому інтерв’ю з Богданою за посиланням.
