спецпроєкт

---

РОЗПОВІДАЄМО ІСТОРІЇ ГЕРОЇНЬ ПОДКАСТУ РАДІО «НАКИПІЛО», ЯКІ НАС НАДИХАЮТЬ СВОЇМИ ВЧИНКАМИ

«Коли мене спитають, що для мене війна, я відповім: імена…» — слова полеглого воїна й поета Максима Кривцова якнайкраще характеризують мотивацію до створення програми «Вона. Війна» на Радіо «Накипіло». Серед цих імен – тисячі жінок, які служать у війську на різних посадах, у різних званнях, з різними обов’язками, але однаково самовіддано. Втім, згідно з даними Інституту масової інформації, їхні історії, внесок, справи, успіхи, турботи – займають лише 3% згадок в українських онлайн-медіа, решта 97% стосуються чоловіків.

Онлайн-медіа «Українки» разом з Радіо «Накипіло» прагне змінити цю ситуацію й розповідає історії жінок, фантастичної сили й звитяги – про тих, хто активно наближає Перемогу й зміцнює віру в неї. Кожна захисниця, як і кожен захисник, завдяки яким Україна стоїть і бореться, мають імена й цікаві біографії. Відкривайте їх у нашому спецпроєкті «ВОНА. ВІЙНА».

КРІСТІНА ВОРОНОВСЬКА

бойова медикиня з двома вищими освітами, яка торує свій шлях у бойові підрозділи замість штабної роботи

На початку повномасштабного вторгнення героїня подкасту «Вона. Війна» на Радіо “Накипіло” Крістіна Вороновська подбала про безпеку сина-підлітка й опісля за власні гроші відразу вирушила на Донбас. Вона працювала перекладачкою пліч-о-пліч з іноземними бойовими медиками, а згодом усвідомила: бути волонтеркою для неї замало. Відтоді жінка почала торувати свій шлях у військо попри зневажливі й сексистські тези.

Крістіна прагне змінити підхід до навчань новобранців у війську, а ще вона переконана: жінці є місце в армії не тільки у штабі. І шлях до цієї мети має бути гідний. Нині вона навчається на бойову медикиню взводу.

Про свій шлях Крістіна розповіла в матеріалі за посиланням.

ТЕТЯНА МЕЛЬНИК

дружина загиблого Героя, поетка, акторка, громадська діячка й волонтерка на псевдонім Таті Сонце, яка видала збірку віршів «Скринька Пандори», присвячених коханому

У 2023 році її чоловік Андрій Мельник поліг біля Бахмута. “Коли все сталося, одна знайома порадила мені звернутися до кризової психологині. Світлана щотижня на годину приїжджала до мене додому. Так відбувалося приблизно півтора місяця. А одного дня я просто не могла встати з ліжка. Психологиня до найдрібніших деталей говорила мені, що робити: заварювати чай, нарізати банан, одягатися… Ці прості слова й дії були рятівними. Саме в той найважчий день я написала вірш «Скринька Пандори», — розповіла Тетяна ведучій Радіо “Накипіло” Аліці Піхтеревій.

Для Тетяни ця збірка віршів — це передусім нести пам’ять: “Через вірші, які я не говорю, а пишу, мені легше передавати пам’ять і почуття”. Перший вірш вона написала у день, коли дізналася про загибель чоловіка. Наступного дня повернулася в рідний Харків. Повідомила страшну звістку мамі чоловіка. А їдучи написала ще два вірші.

Про переживання втрати, потреби дружин і вірші як спосіб терапії та збереження пам’яті Таті Сонце розповіла тут.

ЛІНА
ПАЛАДІЙЧУК

Журналістка, яка вивчила тактмед і рятує людей під час прильотів

Ліна не лише надає домедичну допомогу постраждалим після ворожих атак у Харкові, а й їздить знімати репортажі на передову, звідки привозить унікальні історії. Називає себе «мама Акели» — хаскі-маламута з Бучі, який став повноправним членом її родини і Медіагрупи «Накипіло».

«Ще взимку я сиділа вдома, мені було дуже страшно. В якийсь день пролунало дуже багато вибухів. І я подумала, що не можу просто сидіти, мені було дуже складно нічого робити. Після цього я пішла на курс домедичної допомоги, який саме проводили для команди «Накипіло». Потім ми почали домовлятися про якісь інші курси, і так дуже плавно і органічно я потрапила в команду AID 46. Нині разом з ними займаюся медичною евакуацією і медичним супроводом з прифронтових територій. Була на Вовчанській евакуації і працювала там. Нині викладаю курси, наразі це Stop the Bleed, крім того, навчаюся для проведення інших курсів», — говорить Ліна і додає, що ніколи не хотіла бути медиком, але хоче допомагати людям і допомагатиме, поки буде потреба.

Про творчість Ліни, роль фольклору у самоідентифікації українців можна послухати у подкасті “Вона. Війна” на радіо “Накипіло” або у нашій статті.

АЛІНА
БОГДАНОВИЧ

Культурна менеджерка, яка у Польщі створила унікальну моновиставу про українську історію через пісенність і повернулась в Україну, щоб розвивати культуру на Харківщині

На початку війни Аліна виїхала до Польщі і у межах стипендії від міністерства культури Польщі створила унікальну моновиставу-путівник по українській історії через пісенність «Небо зорями». У 2023 році на Великдень вона повернулась до рідного Харкова, щоб у 27 років стати викладачкою Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського.

З червня 2023 року у складі відділу креативних індустрій культурного менеджменту Аліна відвідує громади Харківської області. «Коли ми приїжджаємо в громади, то часто стикаємося з тим, що люди думають, ніби тут культура не може бути високою. Насправді велика проблема нині полягає в тому, що в нас страшенно мало грантів для сфери культури. Крім того, донор зазвичай вибирає громадську організацію, яка знає контекст. Але, на жаль, більшість громадських організацій, що отримують гранти на реалізацію проєктів для розвитку громад, не розуміють, у якому контексті ці громади живуть. Цей контекст дуже складний — він різний», — ділиться власним досвідом культурна менеджерка. 

Повну версію розмови з Аліною Богданович про творчість, викладання, про роль фольклору у самоідентифікації українців можна послухати на радіо “Накипіло”.

НІНА
ГАЄВСЬКА

Перша в Україні тренерка з методу самозахисту Wen-Do, створеного жінками для жінок, яка мріє створити в Києві центр феміністичного самозахисту

Пані Ніна багато років міряла про можливість навчитися методиці Wen-Do та передавати іншим жінкам цей досвід. Це американська методика, яка передбачає не фізичну силу та витривалість, вона для того, щоб дбати про себе і мати можливість себе захистити. У 2021 році Ніна пройшла відбір у школу тренерок Wen-Do, яка вперше за багато років відбувалась у Польщі. В січні 2023 року отримала статус тренерки із самозахисту та асертивності для жінок та дівчат за цією методикою і привезла її в Україну.

Свої перші заняття тренерка почала проводити раніше, ніж завершила навчання — в травні 2022 року. Це якраз був час звільнення Бучі, Ірпеня. Групи набиралися за декілька годин. Нині також чимало охочих навчатися.

«Я відразу попереджаю жінок, які зголошуються на тренінг, що методика Wen-Do не підходить для свіжих травм. Треба трохи зачекати. Wen-Do може бути помічною після роботи з психологом. А на свіжу травму це може бути стресово і не дуже комфортно. Тому я попередньо обговорюю з жінками, чи їм буде комфортна така робота», — розповідає тренерка.

Детальніше про методи самозахисту і навіть про те, як за допомогою сили голосу й упевненості подбати про власну безпеку, Ніна Гаєвська розповідає тут.

ЄВГЕНІЯ
ШИРЯЄВА

Психотерапевтка, яка працює на деокупованих і прифронтових територіях

Як багато хто, Євгенія не вірила, що повномасштабна війна можлива. До останнього сподівалася, що “якось все буде не так”. Ні до чого не готувалася. Не мала ніякого передчуття. “Оточувала тривожність навкруги. Але я сподівалась, що все буде добре», — згадує Євгенія Ширяєва.

З квітня 2022 вона постійно працює з людьми, які потребують психологічної підтримки. «Роботи з того часу було дуже багато. І було, і буде…», — говорить психотерапевтка. Разом з юристами з Харківської правозахисної групи психотерапевтка щотижня виїжджає на деокуповані території в різні населені пункти Харківської області. «Ми працюємо з родичами зниклих безвісти, загиблих, з людьми, які втратили свої домівки. Спочатку вони не розповідають. Дуже складно вивести на розмову людину, яка отримала певну травму. На це дуже впливає місце, де людина проживає. Якщо вона з великого міста, то ще якось можна налагодити контакт. У великих містах люди більш, відкриті. У менших населених пунктах все складніше. Люди переживають все всередині. І терапія з такими людьми — це дуже довготривала робота», — розповідає про свою роботу Євгенія Ширяєва.

Повну версію розмови з Євгенією Ширяєвою про роботу з добровольцями, про віру у краще і про цуценя, яке отримала у подарунок від бійців, можна послухати на радіо “Накипіло” за посиланням.

ЯРОСЛАВА
ШЕВЧЕНКО

Інструкторка з такмеду, яка навчає і айтівців, і військових

Тактична медицина у країні, де вже десять років триває війна, — це обов’язкові навички, якими має володіти кожен. Ярослава Шевченко — дитяча реаніматологиня за фахом — з 2015 року викладала курси домедичної допомоги як цивільна інструкторка. Повномасштабне вторгнення підштовхнуло її йти саме в тактичну медицину і опанувати професію медикині швидкої.

Ярослава переконує, що цими вміннями в нинішніх умовах має володіти кожен. Тих людей, які сумніваються у тому, що зможуть надати допомогу комусь навіть після курсів, пані Шевченко закликає уявити, що біда сталася з їхніми рідними. «І краще, коли ти щось умієш, ніж коли ти сказав: “Не піду на курси, тому що стресую”», — упевнена вона.

У березні 2022 року лікарня, у якій працювала Ярослава, на деякий час закрилася після обстрілів, і жінка пішла на швидку. Прийшла туди тимчасово, але це «тимчасово» триває вже два з половиною роки. «Сьогодні я маю дві роботи — це нічні й денні чергування; це графік, коли одне чергування може перейти в інше. Мене тримає мотивація. Я дуже люблю відчуття, коли щось удається, коли бачу результати своєї роботи. Узагалі, мені здається, це перекриває усю втому. Наприклад, коли мені пишуть: “Ви знаєте, у нас дитина вдавилася чимось. Тож ми зробили, як ви казали. Блін, воно працює!”» — поділилася своїми досягненнями реаніматологиня.

Повну версію розмови з Ярославою Шевченко можна послухати на радіо “Накипіло” за посиланням.

ТАЇСІЯ
АКЖИТОВА

Акторка, яка грає вистави для воїнів і дітей, що пережили окупацію

До 24 лютого 2024 року Таїсія працювала акторкою харківського Малого театру маріонеток. У перший день повномасштабного вторгнення планувалися дві репетиції, а наступного дня — вистава. Але в групах театрів усі писали, що варто відкласти репетицію до обіду. Перші кілька годин Таїсія не могла повірити в те, що відбувається…

З перших днів вторгнення вона волонтерила у рідному Харкові. Згодом, попри війну, Таїсія вирішила повернутися до мистецтва. Зараз вона грає вистави там, де немає сцени й софітів: неподалік лінії фронту, у спортзалах і підвалах. Разом з дітьми, які пережили окупацію, за допомогою ляльок створює казкові світи. Акторка боялася грати вистави для вибагливої дитячої аудиторії, але навчилася ладнати з найрізноманітнішими вередунами.

Таїсія грає вистави і для військовослужбовців і зізнається: коли бачить щирі сльози в їхніх очах, то розуміє, що все не дарма. «Якоїсь миті я підняла погляд — і побачила, як у дорослих чоловіків очі блищать від сліз. Тоді я подумала: “Це зараз було. Саме так треба”», — поділилася спогадами акторка.

Повну версію розмови з Таїсією Акжитовою читайте у нашій статті, а розмови з іншими героїянми подкасту “Вона. Війна” на Радіо “Накипіло” за посиланням.