«Якщо ми не допоможемо – то хто?»: Тетяна Нестеренко, яка залишила Польщу і координує меддопомогу на Херсонщині
Вона працює в мобільних бригадах лікарів у віддалених селах під загрозою постійних обстрілів
Вона працює в мобільних бригадах лікарів у віддалених селах під загрозою постійних обстрілів
«Я пригадую одне село, де був дідусь з інвалідністю на візочку. Ми надавали йому медичну допомогу. Йому було важко говорити і він на знак подяки просто взяв мене за руку і посміхнувся. І що ще потрібно для щастя? Щира посмішка та подяка людей», – розповідає Тетяна Нестеренко.
Тетяна – медична координаторка мобільної бригади лікарів, які виїжджають кожного тижня у далекодоступні населені пункти Херсонської області, щоб надавати консультації місцевим жителям.
Херсонська область – одна з найбільш постраждалих від повномаштабного вторгення. Частина області досі окупована, інша частина була деокупована у вересні 2022 року. Але це територія, яка постійно потерпає від масованих обстрілів і зазнала значних руйнувань: більшість доріг знищена, багато територій заміновано, лікарні розбомблені. Громадського транспорту тут немає – тільки раз на тиждень волонтери організовують мікроавтобуси, які можуть довезти 10-15 людей із сіл до найближчих міст, щоб владнати свої справи.
«Лікарів мало – не всі хочуть залишатися тут і працювати під ракетами. Якби була безпека, то може люди й поверталися б», – пояснює Тетяна.
Для того, щоб забезпечити жителям таких прифронтових сіл доступ до медичних послуг, Український фонд швидкого реагування IREX у співпраці з ГО Casers та за підтримки Державного департаменту США запустили мобільний медичний центр.
Проєкт стартував у листопаді 2023 року і за півроку роботи бригади відвідали 31 село, здійснили понад 3,5 тисячі консультацій та охопили більше ніж 2,5 тисячі пацієнтів.
«Ми працюємо із селами, в яких проживає близько 700 людей. Також є села, які знаходяться дуже близько до лінії фронту, більшість людей виїхала звідти, але деяким немає де жити, тому вони повернулися – в таких селах проживає 60-70 людей», – розповідає Тетяна. Лише в деяких із цих населених пунктів є фельдшери, а у більшості взагалі немає медичних працівників і можливості отримати кваліфіковану медичну консультацію.
Мобільні бригади виїжджають кожного тижня, кожен виїзд триває чотири дні. Склад бригади завжди різний – Тетяна попередньо з’ясовує, які є потреби у пацієнтів і відповідно до цього формує бригаду з різних спеціалістів. Найбільше запитів є до офтальмологів, ендокринологів та спеціалістів з УЗД. Також через життя у постійному стресі є великий запит на лікаря психіатра. Часто цей спеціаліст залишається на зв’язку з пацієнтами і після виїздів.
За час виїздів команда лікарів опрацювала різні випадки: було й перше УЗД вагітності для жінки у мобільному центрі, і діагностування онкологічних захворювань, туберкульозу та катаракти, і консультації щодо травм, отриманих уламками після ракетної атаки, і допомога в транспортуванні лежачих пацієнтів до медичних закладів.
На той момент, коли почалося повномасштабне вторгнення, Тетяна жила в Польщі. Після деокупації Херсонської області, через сімейні обставини, вона мала приїхати на рідну Херсонщину. «Я їхала з Кривого Рогу в Херсонську область, дивилася на розруху після окупації і хотіла одразу поїхати назад у Польщу», – розповідає Тетяна.
Але все ж таки вона залишилася допомагати місцевим жителям. «Всі люди мене вже знають, почали звертатися до мене напряму по допомогу. В мене така професія. Я можу. Якщо ми не допоможемо – то хто?»