мандри
ПАЛАЦ
ТОПКАПИ
головний палац Османської імперії,
який з’явився завдяки
нашій Роксолані
Безумовно, у Стамбулі безліч неймовірних місць – одна лише бухта Золотий Ріг і Босфор чого варті! Собор Святої Софії, Блакитна мечеть, Церква святої Ірини, бібліотека Сулейманіє, Стамбульський університет, вулички району Султанахмет, міські площі – усе це теж обов’язково треба побачити. Але Топкапи – одне з найвизначніших місць.
Головний палац Османської імперії – уособлення турецької історії і культури, величі, смаків, традицій. Для його опису не вистачить жодної статті – палац треба побачити на власні очі й відчути гордість, що він, фактично, з’явився завдяки… нашій Роксолані. Дуже заповзята жіночка була – зробила в Топкапи неймовірне 🙂 Ми в редакції онлайн-медіа “Українки” особисто переконалися й завдяки Міністерству культури і туризму Туреччини та Офісу з питань культури і туризму Посольства Туреччини пройшлися тими ж місцями, де ходила вона.
ВІД АФРОДИТИ ДО ІРИНИ
Місце, на якому зараз розташований Топкапи, завжди було затребуваним – передусім завдяки вдалому розташуванню: на пригірку мису в бухті Золотого Рогу, звідки відкривається неймовірна панорама. Сюди було непросто дістатися нападникам.
Цей величезний «пагорб» колись обрали древні греки для свого храму Афродити, потім візантійці замість нього збудували перший християнський храм, де відбувся Перший Константинопольський собор, а поруч у 740 році звели Церкву святої Ірини.
Довгі століття тут панувала «тиша й божа благодать», але в 1453 році Константинополь підкорили османи.
З тих пір призначення пагорба кардинально змінилося – почалася історія Топкапи
КАХЛЯНИЙ ПАВІЛЬЙОН АБО ДЕ ПЕРЕНОЧУВАТИ СУЛТАНУ
Зараз територія палацу займає 700 тисяч метрів. А 567 років тому назад після захоплення османами і султаном Мехмедом Завойовником на живописному пагорбі залишилися лише руїни Церкви святої Ірини, в якій нові власники міста розташували арсенал. Власне, Топкапи й перекладається з турецької, як гарматні ворота: top – гармата, kap? – ворота, вхід, двері, якими й слугували ворота колишнього храму.
Причому султан Мехмед Завойовник не одразу оцінив унікальне місце і спочатку оселився в палаці на нинішній стамбульській площі Баязид. А гарем відправив «подалі», саме на схил нинішнього Топкапи, в так званий «Кахляний павільйон». Напевно, втомився від нескінченого жіночого галасу 🙂 З часом все-таки наказав звести на пригірку Золотого Рогу резиденцію й для себе: так в Топкапи з’явився перший султанський палац.
Ну не їздити ж султану щоразу після солодкої ночі в гаремі назад у Баязид – потрібне розкішне і комфортне місце для ночлігу 🙂
ЧОГО ХОЧЕ РОКСОЛАНА, ТОГО ХОЧЕ Й СУЛЕЙМАН
Років п’ятдесят Мехмед Завойовник і його султани-спадкоємці сприймали палац Топакапи як «офіс»: розважилися в гаремі, переночували, вдень помилувалися видом на Босфор, прийняли «іноземні делегації», вирішили кілька державних справ, втомилися і – назад додому, в палац Баязид. Аж поки в Стамбул не привезли Настю Лісовську – Роксолану.
Їй, м’яко кажучи, не дуже подобалося, що «кохання її життя» тодішній султан Сулейман I живе собі окремо, наче холостяк, навідується, коли заманеться і, взагалі, всі оті «гостьові шлюби» – це не по-нашому, не по-українськи 🙂
Тільки-но вона стала Хюррем Султан, почала цей «недолік» акуратно і хитро виправляти. Що вона робила з султаном за зачиненими дверима і які «аргументи» наводила, ми вже описали тут. Хоч як там, але дуже швидко Сулейман I перебрався в палац Топкапи і переніс гарем із застарілого «Кахляного павільйону» в окремий новий «двір».
Під «чуйним керівництвом» своєї «Султани Росса» Сулейман побудував ще й новий гарем і ціле султанське «місто в місті»
Читайте також: Анна Франко: як склалася доля єдиної доньки корифея української літератури
“БРАМА ПОВЕЛИТЕЛЯ” ТОПКАПИ
Українська жінка, коли береться господарювати, то її вже не спинити – Роксолану теж. Жартуємо, звісно, хоча саме при ній… перепрошуємо, при Сулеймані І Топкапи став тим державно-адміністративно-житловим «центром» султанського життя, розкошам якого заздрив увесь світ. Тут звели або сюди перенесли все: навіть монетний двір, університет і мечеть. Чого не зробить жінка, аби коханий був якомога частіше поруч 🙂
Згодом Топкапи розрісся до чотирьох відокремлених величезних дворів – авлу, в кожного з яких було своє призначення. Палац огородили на півтора кілометри товстелезною височезною стіною з головними воротами – «Брамою Повелителя».
Потрапити в Топкапи можна було лише через неї або через таємні підземні ходи, яких, кажуть, тут теж вдосталь. За брамою колись зосереджувалися уся господарська інфраструктура: конюшні, склади, охорона, а зараз – квиткові каси, сувенірний магазин і міні-макет всього палацового комплексу – зупиніться біля нього обов’язково.
Налаштуйтеся на те, що для «обходу» палацу в реальному масштабі знадобиться години три. Це без зупинок для селфі і перерв на каву
Читайте також: Сороміцька історія: як українці до гречки стрибали
ОСМАНСЬКИЙ ДИВАН ПОСЕРЕД СМАРАГДОВИХ ГАЛЯВИН
Чи не найбільшу площу Топкапи займають павільйони-палаци, де розташовувалися колись основні “держустанови”, схожі більше на білосніжні витинанки, аніж на споруди: “Вежа правосуддя”, канцелярії, мечеть, імперська рада, монетний двір, зал офіційних прийомів, скарбниця – така собі держава в мініатюрі на фоні фонтанів, квітів, альтанок, пальм і смарагдових галявин.
Обов’язково зайдіть до зали Дивану – це як нинішні «кабінети міністрів». У цій просторій залі із лавами по периметру (неймовірно оздобленій – колони, арки, барельєфи, золоті решітки) затверджувалася політика Османської імперії, будувалися плани військових походів, вирішувалися судові суперечки вельмож і скарги простих людей. У засіданні Дивану брали участь лише візирі – міністри, по-нашому, а султан слухав усе у “Вежі правосуддя” крізь спеціальне «таємне» вікно. Якщо він не погоджувався з рішенням візирів, то символічно зачиняв вікно, тим самим викликаючи їх до себе «на килим» – в свою залу.
Звідси, між іншим, й пішли згадані назви – диван і виклик на килим
СУЛТАНСЬКА ЕЛІТА
Позаяк в Топкапи зосередилися всі основні держструктури Османської імперії, то логічно тут же й навчати нові “управлінські кадри”. Не виключаємо, що Сулейману І цю ідею теж підкинула мудра Роксолана, яка, як відомо, намагалася усіма можливими способами знати все, що відбувалося навколо її чоловіка, і навіть керувати процесами.
Так в Топкапи облаштували офіцерську школу і школу урядовців Ендерун. До них відбирали не лише османів, а й талановитих полонених чужинців – безвусих юнаків чи досвідчених військових, які погоджувалися прийняти мусульманство, присягали на вірність султану і щиро дотримувалися законів Османської імперії.
Саме за Сулеймана І уряд, війська, суди та інші впливові структури поповнилися «яничарами» – новонаверненими вірнопідданими
Читайте також: Чотири знамениті українки, від яких чоловіки втрачали розум
“ВОРОТА БЛАЖЕНСТВА”
Так спокусливо-романтично називався вхід у славнозвісний гарем. Хтозна, можливо до цієї назви теж доклала руку (точніше, фантазію) наша Роксолана: саме вона ініціювала перенесення покоїв султана на “свою” територію.
Їм виділялося найбільше місця, ясна річ, разом з кімнатами Хюррем. Трошки меншими були кімнати матері падишаха, ще компактніші – зали для наложниць і зовсім маленькі – для прислуги та євнухів. Загалом у гаремі налічувалося три сотні приміщень, кілька бань, дві мечеті і власний жіночий шпиталь.
За законами ісламу, османи могли мати чотири офіційні дружини і необмежене число коханок. А «спали» насправді не більш ніж з десятьма. Щонайменше три султани жили лише зі своїми дружинами, але не першими 🙂 Той же Сулейман, зустрівши Роксолану, ніколи їй не зраджував, а коли вона важко захворіла, пообіцяв, що залишиться вірним до кінця своїх днів і після її смерті звелів звільнити з гарему усіх молодих наложниць – подалі від спокуси.
Селім ІІ теж пішов у батька: більшу частину життя кохав грекиню Нурбану і на інших жінок, кажуть, не дивився. Фавориткою Мурада ІІІ десятиріччями була албанка Сафіє, матір його п’ятьох дітей. Гени однолюбки Роксолани далися взнаки 🙂
В гаремі Сулеймана було 167 жінок, у його сина Селіма ІІ – 73, у внука Мурада ІІІ – близько 150
У ЛІЖКУ З СУЛТАНОМ
Сам гарем нагадує лабіринт – нескінченні переходи, коридори, несподівані повороти, десятки кімнат і залів. На стінах – розписи, ліпнина, позолота, орнаменти з часів Сулеймана – вони й зараз розкішні, а який вражаючий вигляд мали чотири сторіччя тому!
Гарем чимось схожий на нинішні готелі «5 зірок де люкс», в яких є все: загальні апартаменти, спальні дружин, дітей, прислуги, власна кухня, хамами, школа для наложниць, гардеробні і ванни з підігрівом підлоги.
На одній із стін ванни в надщербленій стіні видно фрагмент тодішньої системи водопостачання – майже як сучасна, тільки з глиняних труб. Окремий величезний «умивальник» з гарячою і холодною водою «вирізьблений» просто в стіні у спальні султана. До речі, в нього було два ліжка – в різних кутках, для конспірації і попередження замахів.
Ніхто ніколи не знав, в якому саме ліжку вирішить спати султан
Читайте також: 10 найкращих інтимних подарунків для чоловіка
“ЗОЛОТА ДОРОГА” ФАВОРИТОК
Одна із стін центрального коридору гарему «прикрашена» тисячами надписів арабською – це імена усіх наложниць, що жили в гаремі, красунь із завойованих османами країн. Для султана відбирали дівчат віком до 14 років, здорових і цнотливих. Усім гаремом керувала мати султана і керувала дуже суворо. Інакше справитися з такою кількістю жінок було б складно 🙂
Вони жили на готових харчах, в умовах, про які звичайні люди могли лише мріяти, «працювали» лише над своїми принадами задля спокуси султана, і щоб не втрачали міру і знали своє місце, їх «навантажували» навчанням в гаремній школі. Дівчата «студіювали» османську мову і Коран, сурами якого розписані деякі стіни гарему, їх досі добре видно і можна прочитати. Також освоювали музичні інструменти, танці, співи, етикет, шиття. Лише кращі мали честь пройти «Золотою дорогою» – коридором із золотавого кольору цегли, який вів до спальні султана. А кращі з кращих ще й отримували доступ у «двір фавориток» – закриту внутрішню терасу для прогулянок з видом на сади і море.
До речі, тих, кого султан жодного разу не запросив до себе в ліжко протягом перших 9 років пребування в гаремі, звільняли з рабства. Їм або давали будинок і «пенсію» до старості або видавали заміж за османських шляхтичів.
Шлюб із наложницею султана вважався дуже престижним – як вища милість правителя
ФАБРИКА СМАКУ І ТАРІЛКИ З ПРОТИОТРУТОЮ
Окрема зона Топкапи – палацові кухні: десять довгих просторих корпусів, де зберігалися продукти, готували окремо страви для прислуги, окремо для поважних гостей, гарему і султана, а також державних чиновників, які працювали в «адміністративних органах» при палаці.
Загалом, в Топкапи постійно мешкало і перебувало 4 000 чоловік. Як на великих фабриках у наш час. І кожного треба було нагодувати! Місцева кухня була чимось середнім між їдальнями та елітним кейтерингом. У перших харчувалися прості люди, другий доставляв вишукані страви у палати вельмож.
Зараз у палацових кухнях розташований музей посуду, яким користувалися в часи султанів. Є унікальна колекція китайської порцеляни селадон, подарованої Сулейману І тодішніми імператорами. Кажуть, це був «протиотруйний посуд»: він був розмальований фарбами, склад яких знали лише китайські придворні гончарі. Якщо у тарілку клали їжу з ядами, фарба одразу змінювала колір. Блюдо з червоним драконом на нашій світлині – начебто теж з цієї «протиотруйної» колекції.
Султани мали «протиотруйний посуд», розмальований фарбами, які змінювали колір, якщо на них клали їжу з ядом
Читайте також: Жіночі історії: про «бізнес вдів» і Джулію Тофану, яка отруїла 600 чоловіків
СМАРАГДИ І ДІАМАНТ ЛОЖКАРЯ
Між третім і четвертим дворами Топкапи знаходиться місце, яке аж ніяк не можна оминути – колишнє приміщення Зовнішнього казначейства. Побачите восьмигранний купол – ідіть прямо на нього. Тепер тут музей – неймовірний! 65 000 експонатів, і це лише десята частина всіх сховищ Топкапи: унікальна зброя і військовий одяг султанів і османської армії, мощі Святого Івана Хрестителя, плащ і меч пророка Мохаммеда, різноманітні прикраси, скарби і коштовності.
Найцікавіші з них – кинджал Топкапи з трьома смарагдами, кожен розміром з волоський горіх, і один з п’яти найбільших діамантів у світі – «Діамант Кашикчі» вагою 86 карат, обрамлений 49 невеличкими діамантами.
За легендами, його випадково знайшов у смітті якийсь бідняк наприкінці XVII сторіччя і виміняв на три ложки у місцевого ремісника – звідси, начебто, й назва “кашик” – ложка турецькою. Ремісник продав діамант за безцінь придворному ювеліру, а той довго-довго тримав унікальний камінь у таємниці.
Втім, марнославство взяло верхи, і він похизувався коштовністю комусь із «колег»: мовляв, у мене є діамант, якого немає навіть у султана. Ну а на ранок в його домі вже стояли охоронці Мехмеда IV і ввічливо пропонували віддати «Кашикчі».
Нинішні охоронці – і коштовностей, і музею – пильно стежать, щоб ніхто не фотографував експонати. Але «україночкам» все ж вдалося – не дарма ж ми з Роксоланою одної крові 🙂
Читайте також: Мата Харі: підступна спокусниця чи жертва чоловічої помсти?
МАРМУРОВА ТЕРАСА МАРМУРОВОГО МОРЯ
Четвертий двір Топкапи – це наче листівка з дивовижними панорамами. Султани, напевно, приводили сюди гостей, щоб остаточно «добити» розкішшю і красою. Ця палацова зона знаходиться саме над Мармуровим морем – на схилі мису Золотого Рогу.
Тут розташовані вежа Баш-Лала, мечеть Софа, павільйон для обрізання і сад тюльпанів – дивовижна “суміш” павільйонів, фруктових дерев, квітників, виноградників, де султани усамітнювалися або «вигулювали» поважних візитерів і виходили з ними прямо на Мармурову терасу, з якої видно весь Босфор. Майте на увазі – це найпопулярніше в Топкапи місце для фото, і доведеться чекати, поки звільниться хоча б пару сантиметрів біля кам’яного паркану, щоб там стати і зробити собі вдалий кадр.
Але замість цього краще зайти у павільйон Реван, збудований поруч з терасою ще у 1635 році у пам’ять про похід на Єреван (Реван). Колись у його кабінетах зберігалася палацова бібліотека, священні мощі і «зала тюрбанів», які одягали султани перед церемонією сходження на трон. І тут теж можна зробити чимало гарних фото.
Топкапи перестав діяти як резиденція і держструктура лише в 1923 році, після революції і встановлення республіки
Читайте також: Трагедія сестер Крушельницьких: дві співачки й одне божевілля
Після екскурсії у Топкапи фотоальбом телефону буде точно переповнений. Лише уявіть: спадок майже п’ятсотрічного султанського минулого в одному місці! У 1923 році, після революції і встановлення республіки, за наказом Мустафи Кемаля Ататюрка весь комплекс був оголошений музеєм і, треба віддати належне, збережений до найменшої деталі і відкритий для відвідувачів.
Щороку тут бувають сотні тисяч туристів, зокрема, й ми, сучасні україночки – це перший пункт програми відпочинку в Стамбулі! Також дуже радимо відвідати турецькі спа й терми – розповіли про них тут: Афьйон: термальні води Туреччини.
