Як навчитися відпускати: 8 підказок на всі випадки життя
Чіткі життєві орієнтири замість теоретичних психологічних порад
Чіткі життєві орієнтири замість теоретичних психологічних порад
Відпусти, я благаю, відпусти – співав колись Святослав Вакарчук. Відпусти – повторюєш собі, повторюють тобі, повторюєш іншим у непростих життєвих ситуаціях. Але як? Як навчитися відпускати? Чоловіка, з яким все ж не склалося. Ситуацію, яку вже не зміниш. Чужі слова, які постійно прокручуєш. Дітей, які роблять велику помилку і не розуміють цього. Рідних, які мають свої погляди й свої життєві дороги…
Є безліч психологічних технік, тонни психотерапевтичних порад, але зізнаймося – усе це лише теорія. Вона не спрацює, поки ти сама не зрозумієш, що в цій конкретній ситуації означає «відпустити». Не думати? Це важко і можливо лише уві сні. Забути? Це нереально, якщо в тебе не амнезія. «Забити»? Але ж ти не черства, не бездушна, ти живеш поруч.
Стовідсотково дієвої техніки, як навчитися відпускати, нема. Але можна сформулювати суть цього процесу – те, чого точно вже не треба робити і на чому зосередитися. Сподіваємося, ці «орієнтири» вам допоможуть, дівчата.
Це означає не робити замість когось. Не рватися наввипередки на допомогу, тим паче коли не просять. Відпустити – це відійти в сторону і не займати.
Це визнати право іншої людини на самостійні рішення, нехай і помилкові. Це взагалі визнати чуже право на помилку і дозволити іншому побачити й відчути результати своїх рішень, вчинків, переконань.
Це перестати засуджувати тих, хто чинить або думає інакше. Краще свої сили спрямувати на себе, своє життя, мрії, бажання і спокійні реакції.
Це почати просто спостергіати або просто підтримувати. Це перестати бути суддею, це здатність дозволити іншому бути таким, яким він є.
Це просто піклуватися. Нічого не очікуючи натомість. Відпустити – значить не лізти в життя навіть найріднішої людини, щосили захищаючи від реалій. Це вміння жити своїм, а не чужим життям. Це не намагатися бути в центрі подій. Це залишати іншим місце на власні інтереси.
Це про бути відкритим і приймати розмаїття світу. Припинити сперечатися, чіплятися, домінувати й почати виправляти свої недоліки. Відпустити – це не про прагнення, щоб все навколо відповідало твоїм уявленням і бажанням. Це сила приймати день свого життя таким, яким він є.
Це про бажання поліпшити свій завтрашній день незалежно від вчорашнього. Відпустити – значить менше боятися і більше довіряти своїм почуттям, принципам. І попри все любити. Життя, близьких, світ, сьогоднішній день.
Комусь ці слова здадуться лише словами. Але вдумаймося в їхній зміст і спробуймо слідувати хоча б одному з перелічених речень – це вже маленький і дієвий крок на шляху «відпускання».
Маємо ще техніку «п’яти чому»: як швидко вирішити проблему, майже будь-яку. Її придумав засновник «Тойоти», щоб розрулити клопоти на заводі, а ми перейняли у жіноче життя. Почитайте тут – впевнені, також буде корисно.