Ольга Лящук: українка, яка стала найсильнішою жінкою США і світу

Українка Ольга Лящук стала найсильнішою жінкою Америки 2024 року. Цей титул вона виборола на турнірі America’s Strongest у Лас-Вегасі 15 жовтня, випередивши інших силачок. На сторінці Strongman Corporation захоплено прокоментували: «Ольга втілює американський дух: іммігрантка з країни, охопленої війною, вона знайшла спільноту стронгменів, яка замінила їй дім і допомогла налагодити життя. Вона каже, що ці змагання дуже важливі для неї, адже тут вона почувається, як у родині». В оргкомітеті America’s Strongest також додають, що Ольга Лящук зробила все можливе для перемоги і не розчарувала!

Ми щиро вітаємо Олю і пишаємося, що зробили з нею інтерв’ю ще у 2021 році – за рік до повномасштабного вторгнення. Тоді українська силачка била українські і світові рекорди. Зараз вона підіймає штангу на 317 кг. І цей факт – зайвий доказ того, що українки можуть все 🙂 Вони не лише красиві, розумні, вони ще й сильні. Передусім, сильні духом – без цієї риси не склалася б і Оліна спортивна кар’єра.

Її віддали у спорт ще в дитинстві, просто щоб зайняти вільний час і залучити до сімейного хобі: тато був велосипедистом, мама займалася гімнастикою. У школі вчитель фізкультури порадив дівчинці записатися на секцію з легкої атлетики, бо Оля показувала результати значно кращі, ніж у однолітків. Займалася з дуже хорошою тренеркою, яка навчила майбутню чемпіонку ставити цілі і працювати на результат.

Спорт давався Ользі Лящук легко, тому вступила на «фізкультурний» у рідному Донецьку, навіть викладала певний час і була заступником керівника в олімпійському відділенні. До Києва вступила на магістратуру – в університет фізичного виховання і спорту, спеціалізувалася на біомеханіці спорту, закінчила з червоним дипломом. Паралельно Оля займалася перетягуванням канату, разом з командою брала участь в Чемпіонаті світу, де зайняла п’яте місце.

Потім Оля зайнялася регбі, стала майстром спорту, теж з командою завоювала титул чемпіонів Європи, а на чемпіонаті світу її дуже травмували суперниці. З поля її буквально виносили – настільки сильно пошкодили зв’язки.

Згодом історія повторилася на наступних змаганнях, після яких тривало сім довгих місяців відновлення і лікування. Ця пауза, як згадує сама чемпіонка, попри свою моральну і фізичну важкість була дуже корисною. За цей час Оля переосмислила багато речей, побачила, хто друг, а хто лише так називався.

Українська богатирка

Саме в цей непростий період їй зателефонував Михайло Гераскевич, тодішній тренер Олі і, фактично, людина, яка відкрила в ній весь спортивний потенціал. Він запропонував спробувати себе у стронгах – спорті найсильніших або богатирському багатоборстві, як його ще називають.

Вже через рік, у 2014 році, Ольга Лящук стала чемпіонкою зі Strongwoman на змаганнях у Фінляндії, у 2015 в Англії здобула бронзу на таких же змаганнях. У 2016 році в Лондоні стала чемпіонкою Європи зі станової тяги, у 2017 році – рекордсменкою Національного реєстру рекордів України і переможницею першого чемпіонату світу зі стронгмену Strongest Women in the World-2017-Olimpia в Лас-Вегасі.

Якщо не знаєш цих фактів, то зовні по Олі не зовсім-то й скажеш, що вона найсильніша жінка планети. Так, вона не дрібна дівчина, міцно складена спортивна фігура, але в спілкуванні, в манерах – стовідсоткова жінка.

У 2021 році ми зустрілися в кафе за обідом: Оля у сукні, з розпущеним волоссям, делікатним макіяжем, неймовірними блакитними очима – ніжна, делікатна, навіть трішки сором’язлива і мало чим нагадує Олю на змаганнях, зосереджену і справді сильну. Вона відкрита, без натяку на якусь зірковість, навпаки, ніяковіла від надмірної публічної уваги до себе.

Про жертви і слабкості

Я пишаюся титулом найсильнішої жінки планети, але він дуже важко дався. Багато чим довелося жертвувати. Від елементарного, коли друзі кличуть в кіно, на прогулянку, а я не можу – в мене режим. Потрібно було спати не менше 10 годин, щоб зберегти м’язову масу. Займаючись легкою атлетикою, я важила 63-65 кілограмів, коли займалася регбі була ще худіша, а для стронгу довелося набрати вагу. Могла спокійно їсти вночі, метаболізм від навантажень дуже швидкий, постійно голодна 🙂 Під час підготовки до змагань – харчування кожні три години, тренування по п’ять годин.

Чи хотілося все кинути? Можливо, десь там всередині інколи й з’являлася «слабинка». Але від розуміння того, скільки зусиль вкладено, як викладається мій тренер, я б не змогла все це кинути. Моя колега Лідія Гунько мала мікророзрив зв’язок перед змаганнями, але вона все ж не здалася і взяла участь. То хіба я могла поряд з нею піддатися слабкостям?

Про заздрощі і користь “псіхування”

Відверто, я сама не очікувала, що переможу на змаганнях за звання найсильнішої жінки. Так, ми самовіданно готувалися, так, я мріяла про це, але завдання виявилися складнішими, ніж ми думали. Було 8 вправ: тягнути сани, перенести мішок 82 кг – я встановила рекорд, пронісши його на найдовшу відстань серед усіх учасниць, і цей рекорд ще не побили.

Ще потрібно було штовхнути колоду: я тренувалася на 90 кг, а на змаганнях нам дали 102 кг, і я теж її підняла. Схоже було й зі становою тягою – це така спеціальна штанга: ми розраховували на меншу вагу, а на замаганнях мені треба було підняти 208 кг та ще й не меншу кількість разів, ніж у суперниць. «Псіханула», як то кажуть, і шовхнула 🙂

Серед спортсменок нема жодних заздрощів. От одна із моїх суперниць – американка Крістін Родес, але на змаганнях ми підтримуємо одна одну, вболіваємо.

Читайте також: Гапочка з Нікополя: найсильніша українка минулого, її стосунки з Піддубним та гиря коштовностей

Про батьків і власне житло

Звісно, буває страшно. На тих же змаганнях в Лас-Вегасі була вправа тягнути сани – для мене повна несподіванка, я таке ніколи не робила. І тренер тоді мені сказав: ти маєш виграти й у цьому заліку. Виходила і руки тремтіли. Емоції зашкалювали, але здатися я не мала права. І виграла у цій вправі також.

Навіщо жінці такий спорт?.. Я мала мету досягти чогось у спорті. Ще мені хотілося, щоб мій тато мною пишався. Він помер, але ще встиг побачити мої перші перемоги. Сказав, що дуже пишається і щоб я не зупинялася.

Про чоловіків і вдячність

Насправді, я звичайна дівчина з такими ж турботами і вподобаннями, як у всіх. Люблю носити сукні, люблю золотавий колір, люблю червону помаду, не люблю, коли рвуться колготи, люблю ходити по магазинах. Закохуюсь, розчаровуюсь. Сильні з вигляду жінки насправді дуже чутливі і ранимі всередині. Інколи, як малі діти.

Колись я обпеклась у стосунках. Мене, як виявилося, обманювали і просто зрадили. Якийсь час я ще продовжувала вірити, сподіватися на зміни, а потім зрозуміла, що не варто. Але я вдячна цьому чоловіку за досвід, за всі приємні моменти, за те, що я зрозуміла, які стосунки хочу.

Дуже мрію колись відкрити власний тренажерний зал. Вірю, що так і буде. Знаєте, я колись боялася займатися стронгом, а в результаті стала найсильнішою жінкою. Тепер мало чого боюся і знаю: якщо чогось щиро хочеш, то досягнеш. Навіть несподівані для себе 208 кг осилиш, як я колись на перших змаганнях.