Як зазначила президентка Асоціації корпоративних медіа України Оксана Тодорова, упродовж року війни кожна українка, кожен українець, кожен бізнес переживає трансформацію. «В нас відбулися зміни в усвідомленні сенсів і цінностей. Вони торкнулись національної ідентифікації, рідної мови, життєвих приоритетів. Вони відбулись у професіній діяльності, ставленні до власного здоров’я, у взаємовідносинах у родинах, з близькими людьми і колегами, у напрямку подальшого розвитку, навчанні, тощо. Про власні усвідомлення, спостереження і висновки розповідають учасниці й учасники нашого бліц опитування», – додала пані Оксана.

Євгенія Лепеха
HR & LEAN Manager в Lantmännen Cerealia UA

«Цей рік змінив усе. Він додав глибини в усі сфери життя і, зокрема, став потужним драйвером для особистого зростання. Переоцінка цінностей і загартованість характеру – це те, що відбулося з кожним українцем. Життя ще ніколи не цінувалося мною так сильно, як зараз.

Я дійсно кайфую від усього, що я роблю, адже вже знаю, як це коли всього цього немає. З’явилося надзвичайно велике бажання жити, творити і перемагати!

Для компанії прийшло усвідомлення, наскільки важливу місію ми втілюємо в життя кожен день, нашою щоденною працею, адже наше гасло відображає головний сенс – ми «забезпечуємо неселення продуктами харчування».

Люди для нас найбільша цінність. Тому у перші дні війни у нас були обов’язкові наради у відділах кожен день. Для компанії було надзвичайно важливо, аби ми розуміли, що всі наші співробітники здорові і у безпеці. Топ-менеджмент компанії перший місяць зустрічався кожні дві години, аби швидко реагувати на ситуацію, яка постійно змінювалася.

Коли ситуація стала вже більш стабільною ми запустили цикл історій про завзятих, сміливих і відданих своїй роботі лантманівців – Success Stories

Це був чудовий привід ще раз подякувати нашим співробітникам і надихнути інших бути стійкими та ініціативними.

Також упродовж року ми запрошували спікерів проводити практикуми на такі важливі теми, як: «Життєстійкість», «Здорове харчування», «Як допомагати відновлюватися собі та команді під час війни?». Навіть проводили майстер-клас з петриківського розпису. Арт-терапія – це дієвий інструмент в боротьбі зі стресом.

Зараз ми продовжуємо підтримувати емоційний стан співробітників і запровадили в компанії онлайн-консультації з психологом для всіх, хто цього потребує.

Наша компанія приділяє особливу увагу гуманітарному напрямку діяльності. За рік ми відвантажили 187 тон гуманітарної допомоги для всіх, хто цього потребує. Також ми активно підтримуємо ЗСУ всім, чим можемо і надаємо продукцію, мішки, піддони, і, навіть, придбали автомобілі.

Які в нас плани на майбутнє. Ми на своїй землі і нікуди переміщатися не збираємося! Lantmannen продовжує свою діяльність і підтримку економіки України! Більше того, ми плануємо запуск нових продуктів і зовсім скоро ви зможете їх побачити на полицях в магазинах і нашому інтернет-магазині”.

Тетяна Філяєва
головна редакторка газети «Металург» «АрселорМіттал Кривий Ріг»

«Якщо чесно, не розумію, як можна вмістити в один допис ту купу подій-емоцій-відчуттів 2022 року – цього найкоротшого, найважчого і напевне найважливішого року. Лютнево-лютий рік темряви і водночас неймовірного світла.

Що ж, люди-лампочки, здається, ми його пережили. Та і як інакше? Ми «прокачали» навички географії, ох як прокачали. І рідної мови. І виживання. У кожного за плечима – купа історій, яких виставчить на цілу книжку, навіть багатотомник. Ми чітко визначили, хто входить до кола «ти як?» і хто – до «без вас». Ми чітко усвідомили унікальність української «Ї» і символічність та багатозначність «Й». Ми навчились віддавати без питань, якщо мова йде про три чарівні літери – З.С.У.

Згуртувались усі – міста, люди, компанії. Це я точно можу сказати на прикладі нашої газети та компанії «АрселорМіттал Кривий Ріг». Опівночі з 23 на 24 лютого ми здали до друкарні новий номер, не підозрюючи, що він стане останнім друкованим в цьому році. А о восьмій ранку ми вийшли на роботу вже у стані війни. Довелося миттєво переформатуватися в піксельні інформаційні бюлетені, які виходили кілька разів на тиждень. А вже у березні запрацював сайт газети «Металург». Бо не можна залишати читачів в інформаційному вакуумі. Бо інформація – теж зброя.

Нелегко прийшлося і компанії. Тут вже не йшлося про прибутки, йшлося про виживання. Але попри усі складнощі – компанія продовжувала сплачувати податки, платити зарплату усім нашим працівникам, стабільно відвантажувати продукцію замовникам, з нуля створивши нові логістичні маршрути, бо морські шляхи зараз закриті.

Вже під час дії воєнного стану компанія заплатила значні суми податків наперед, щоб підтримати українську економіку

Загалом у 2022 році податкові платежі «АрселорМіттал Кривий Ріг» до бюджетів усіх рівнів склали 8,8 млрд грн податків і зборів. Та незважаючи на надскладну ситуацію на ринку, яку спричинила війна та закриття портів, найголовніше досягнення – компанії вдалося зберегти робочі місця для 26 тисяч співробітників. Значна частина персоналу, яка була виведена на тимчасовий простій, продовжує отримувати 2/3 зарплати. І все це всупереч тому, що рівень виробництва впав у 5 разів і не перевищував 20-25 відсотків.

Неймовірними зусиллями наші працівники рятували наше обладнання всупереч непередбачуваним ворожим атакам та значним обмеженням у постачанні електроенергії. Ті, хто працюють зараз, – роблять це і за своїх понад 2,5 тисяч колег на передовій. На жаль, вже більше 60 з них загинули або зникли без вісті. Це надзвичайна втрата і надзвичайний біль. Але підприємство встояло і працює далі.

А якщо казати про емоційну сферу, то якщо щось ми й зрозуміли (я особисто, наприклад, точно) – то це те, що немає маленьких проблем. І немає маленьких перемог. Все, абсолютно все, що кожен з нас сьогодні робить – це перемога. Це подвиг, якщо хочте. Кожен день, кожна година, кожна хвилина – складаються з мільйонів незламних подвигів.

Ольга Ліщина
менеджерка з комунікацій ДТЕК Енерго

Кожен з нас наразі знаходиться в стані ідеального шторму. Хвилі йдуть одна за одною, іноді менші, іноді гігантські, і невідомо, скільки нам ще триматись. І також невідомо, як це все згодом буде впливати або вже впливає на психіку, стан здоров’я і все інше. Тому зараз як ніколи треба старатися бути м’якше до інших. Крім, звісно, ворога.

Щоб бути м’якше і взагалі вивозити цю реальність і залишатися в здоровому глузді, мати змогу працювати, допомагати, бути ефективним – треба перш за все допомогти собі. Це складно, бо часто буває, що ті речі, які раніше повертали в ресурсний стан, зараз або не працюють, або не доступні. І треба щось нове, а спробуй його знайти, тим більше коли нема ані сил, ані орієнтирів. Головне тут, мабуть – відчепитися від себе і не потребувати робити 100% від того, що ви могли до 24 лютого. Це нормально – робити 80%, а іноді 50%, а іноді взагалі лежати і дивитись в стінку. Знизити вимоги і потреби. І тоді, коди буде необхідно, ви зможете викластись і на всі 120%.

Щоб перемогти імперскість, не обійтися без того, щоб позбутися імператора в собі

Егоцентризм, інфантилізм, біле пальто, безапеляційна правота з будь-якого питання і оце все, чим так дратують соцмережі. Єдина протиотрута тут, на мою думку, це самокритичність і скромність. Але зараз саме слово «скромність» звучить як приниження і розпис у лузерстві, бо ми живемо у дуже нарцисічному суспільстві. Це точно потребує переосмислення.

Щодо нашої компанії, то головне наше завдання з початку війни – утримати виробництво електроенергії і підтримувати стабільність енергосистеми. Звучить просто, але іноді те, що це вдавалося, було майже дивом і вартувало неймовірних зусиль і героїзму працівників.

Відверто кажучи, утримати людину на підприємстві, яке є ціллю ракет і дронів, неможливо якимись заходами або зовнішньою мотивацією, якщо в неї немає власного розуміння, чого вона тут. І своїх причин, звісно. І серед них дійсно важливе місце займає честь професії і «хто, як не ми». Уявіть: в області тривога, люди розбіглися по сховищам і безпечним місцям. Летять ракети – і всі знають, куди саме вони намагаються попасти. І саме в цьому місці сидять люди, у яких з захисту – каски, броніки, чорний гумор і віра в ППО. І роблять свою справу. Це подвиг. Чимось мотивувати людину на подвиг неможливо, це акт свободної волі».

Крістіна Кривошеїна
керівниця напрямку корпоративних комунікацій і зв’язків з громадськістю Acino в Україні

«Звичайно, набутий досвід життя в умовах війни надав багато інсайтів. По-перше, цінності набули нових сенсів і ваги. Згуртованість посилила силу нації. Сьогодні ми гордо промовляємо «Я – українець!». І вже ніхто не питає «Де це?». Сьогодні бути українцем – це модно та круто! Тепер інші нації порівнюють себе з нами, а не навпаки.

По-друге, про твердження «Там краще». Мій досвід, а це 4,5 місяців з перших чисел березня після моменту повномасштабного нападу 24 лютого 2022 року евакуації у Польщі та поїздка до Канади, стверджує скоріш відому приказку «краще там, де нас немає». Адже, давайте відрізняти туризм та вимушену еміграцію. Тому, плекаємо те, що ми маємо, покращуємо те, що має прогалини. Я вірю, що процвітання України обов’язково відбудеться, бо довоєнної України вже не буде. Лишається виклик зберегти демократію після перемоги та дотримання свого шляху до успіху. Бо шлях України – він особливий, не схожий на жодну країну Європи.

По-третє, війна навчила жити сьогоднішнім днем, проте, звичайно, не забувати про майбутнє. Це про банальні речі: не відкладай зустріч з рідними або друзями, бо завтра може не бути, купуй бажане, якщо це зігріє душу, відвідай місцину, виставу, кіно або спробуй те, про що завжди мріяв… Емоційна складова нашого життя – надважлива. Особливо, коли більше 80% населення наразі відчувають стрес або сильну знервованість.

Acino від перших днів повномасштабної війни надає підтримку населенню та державі. Від 24 лютого компанія спрямувала на гуманітарні цілі вже 66,5 млн грн.

Тисячі громадян країни через МОЗ України, понад 260 лікарень, військових шпиталів, громадських організацій та благодійних фондів, вже отримали надану Acino допомогу.

Працівники Acino займають проактивну позицію у межах волонтерського руху та надають необхідну допомогу населенню. У грудні співробітники долучились до корпоративної активності «Ялинка надії» за підтримки БФ «Діти героїв» та до Дня Св. Миколая приготували 218 подарунків дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок війни в Україні. Закінчився збір у межах спільної акції з БФ Таблеточки “Новорічне диво без хвороби!», де силами та завдяки активній позиції працівників зібрано 136 700 грн. на підтримку онкохворих дітей.

Як відповідальний роботодавець, Acino за час війни втілила комплекс заходів антикризового плану і спрямувала понад 35 млн грн (станом на кінець 2022 року) на заходи з підтримки працівників з України. З моменту ескалації, HR- стратегія була сфокусована на убезпечення команди та створення умов для забезпечення безперервності бізнесу”.

Олексій Радян
СЕО мережі магазинів парфумерії  і косметики Жан niche concept

«Потрібно продовжувати жити повним життям, попри всі труднощі. Жити, з одного боку, так, як раніше, але з огляду на воєнні обставини, з новими пристосуваннями та підгонами. Постійно допомагати. Обсяг допомоги, який потрібний сьогодні українцям, нескінченний. Для цього потрібно бути постійно в роботі, ну, а бути постійно в роботі можна лише завдяки гарній фізичній формі. Звідси дуже простий висновок: щоденні тренування, особливо кардіо, дуже виручають і буквально рятують від усіляких можливих психологічних наслідків.

Одна з основних яскравих емоцій — це, звичайно, як ми всі об’єдналися. Як швидко, оперативно, ефективно. Це теж, певен, ще більше мотивувало кожного з нас. Вже через десять днів після початку повномасштабної війни ми наважилися відкрити наш перший магазин «Жан» у ТЦ Кадорр в Одесі. Хоч і стикнулися з хвилею хейту: як можна думати про парфуми й заробіток, коли в країні війна. В березні й квітні я просто виходив на роботу разом із співробітницями, підтримуючи і їх, і мій бізнес у цей надважкий період. Під постійними сиренами, звуками ППО, прильотами, під час повсюдної паніки та невизначеності… Щоб вціліти, щоб допомагати, лишалося тільки одне — встояти на своєму місці, працювати.

Економіка, навіть у вигляді одного магазина нашої компанії, що запрацював, мусила втриматися

Вже з перших днів війни я почав проводити прямі щоденні ефіри в Інстаграмі. В них, окрім моїх фолловерів, брали участь і працівники моєї компанії. І як глядачі, і як учасники ефірів. Це підтримувало наш дух, це об’єднувало. Ми обмінювалися інформацією, вислухували одне одного, співчували, жартували. Так і вижили. Мене дуже вразили командні дії Одеського бізнес-клубу. Як згуртовано і здорово наша спільнота відгукувалася на потреби та великі збори. На допомогу в організації постраждалим від ракетного удару в Сергіївці. На організацію харчування для ТРО. На насоси для забезпечення водою Миколаєва. Або на закупівлю буржуйок. Чи на захист неба від шахедів.

В планах на майбутнє розширити команду співробітників, працювати, розвиватись, відкривати нові магазини, проводити більше зустрічей. з клієнтами, продовжувати вивчати французьку мову, тренуватись і кожного дня наближати перемогу України».

Роман Романенко 
HR Director в Kitsoft

«2022 рік вплинув, в першу чергу, на усвідомлення нашої національної ідентифікації. Я відчув гордість бути українцем, з’явилося непереборне бажання вивчати глибше історію країни. Звернув увагу, що і я і колеги в більшості перейшли на українську мову.

З початком війни ми одразу створили в компанії «групу швидкого реагування» з CEO та керівниками напрямів (HR, PR, Admin), що два дні проводили загальні збори компанії. До того ж HR команда щотижня звʼязувалася з кожним стосовно місця знаходження, психологічного стану, можливості працювати, доступу до інтернету та наявних потреб. Завдяки регулярній комунікації в такий кризовий час ми підтримали кожного та, як компанія, дійсно стали точкою опори для співробітників. Сьогодні ми продовжуємо вже раз на місяць актуалізовувати поточний стан та потреби кожного співробітника.

У 2023 році ми плануємо робити акцент на розвиток персоналу. Вже скоро стартує програма для керівників напрямів з лідерства та ефективних комунікацій

Також я психолог за фахом і провів для колег семінари з психологічної самопідтримки при різних станах (панічних атаках, депресіях, тривожних станах і т.п.). Щоб залишатися в ресурсі особисто я відвідую психотерапевта. На початку війни мені дуже допомогли безкоштовні групи підтримки. Для відреагування негативних емоцій використовую тілесні, дихальні (по квадрату) та арт-терапевтичні техніки. Також, мене дуже підтримує книга Віктора Франкла «Людина в пошуках сенсу», як люди виживали навіть в найскладніших умовах концтаборів. Раджу її прочитати.

Як і багато компаній, в Kitsoft ми постійно допомагаємо армії. Двоє наших співробітників також пішли на фронт, ми закріпили за ними робочі місця з частковою виплатою заробітної плати та допомагаємо на різні потреби, наприклад, військові навушники, шоломи, термобілизну тощо”.

Дмитро Олтаржевський
доктор наук із соціальних комунікацій, професор Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка

«Під час війни наш університет жодного дня не припиняв роботу. Коли російські окупанти намагалися прорватися до Києва, онлайн-заняття доводилося проводити з підвалу. Раз по раз залпи артилерії та ППО заглушували голос, доводилося перериватися. До стіни сховища ми прикріпили прапор України. Цей яскравий синьо-жовтий острівець на сірому неживому бетоні давав нам віру та надію…

Гадаю, всі ми змінилися через війну. З пересічних громадян ми перетворилися на ревних українців, готових боротися, жертвувати життям, особистим часом, коштами, щоб зберегти свободу і Батьківщину.

Коли минув шок від перших сирен і вибухів, ми почали діяти.

Для мене, як і багатьох науковців, комунікаційників, важливо було розповісти всьому світу, що відбувається в Україні, що росіяни намагаються знищити нас і нашу державу

Я списувався з колегами за кордоном, був запрошений виступити зі вступним словом про війну в Україні на BledCom – одному з найбільших світових PR-форумів. Моя донька, випускниця Інституту журналістики, надсилала в іноземні медіатексти, відео, які виходили скрізь: від Португалії до Японії. Паралельно вся наша родина допомагала ЗСУ, плела маскувальні сітки, патрулювала, гасила пожежі… Усе це ми робили на власний розсуд, не чекаючи на заклики політичних лідерів і постанови уряду. Просто тому, що вважали за потрібне робити це саме зараз.

Тому головне усвідомлення, яке прийшло під час війни, – що ми відповідальні не лише кожен сам за себе, чи за свою родину, а й за долю всієї країни. А ще – що ми витримаємо найтяжчі випробування та обовʼязково переможемо».

Анастасія Скороход
маркетинг директорка iPay.ua

“Війна похитнула кожного. Є люди, які не показують цього. Але психіка, на мою думку, розхитана навіть у сильних людей. Світосприйняття і розуміння, що таке добре і що таке погано спотворилося.

Щоб стабілізувати атмосферу в iPay.ua, керівництво активно долучалося до роботи своїх підрозділів, буквально на щоденній основі. Проводився моніторинг безпеки людей, моніторинг настрою. Ми всі постійно запитуємо, чи все у всіх гаразд і пропонуємо допомогу. До цього ніколи люди не були такими чуйними і включеними в життя одне одного.

Керівництво iPay.ua на чолі з СЕО Евгеном Велікановим для додаткової стабілізації комунікації підключало команду до різних лекцій для підвищення ментального здоров’я. Наприклад, «Mental Health: збереження ефективності та організація віддаленої роботи», лекцій з нормалізації сну, комунікацій.

iPay.ua з самого початку війни включився в організацію допомоги ЗСУ. Разом із партнерами зібрали близько 5 млн. грн. вже у першій місяць і збори досі продовжуються

Частина команди, особливо жіноча половина, змушена була виїхати. iPay.ua активно включався у допомогу по переїзду. Допомагав і підтримував людей, яким потрібен був час, щоб переналаштуватись на новий стиль життя. Незважаючи на складний час, всі співробітники зберегли свої позиції, навіть якщо вони не можуть працювати, як раніше.

Які методи емоційної підтримки ми застосовуємо в компанії? Є гарне твердження “Небезпека – це факт, страх – це вибір”, коли дійсно є небезпека, потрібно бути з холодною головою, щоб прийняти зважені рішення. Страх, як будь-яка емоція, заважає це робити. За методиками багато почерпнула з семінару з емоційного інтелекту. Я не рекомендуватиму конкретного спікера в цьому напрямі, можна взяти будь-кого хто вам подобається і послухати, як потоваришувати зі своїми емоціями. Також є багато літератури на цю тему, наприклад, базова книга Деніала Гоулдмана «Емоційний інтелект», «Ліфт настрою» Ларрі Сенна та додатково «Чому у зебр не буває інфаркту» Роберта Сапольського про стрес та як його приборкати».

Алевтина Лісняк
керівниця напрямку комунікацій і PR в Kitsoft

«В Kitsoft вже багато років ми впроваджуємо ІТ продукти, що сприяють цифровій трансформації країни. Незважаючи на війну, ми продовжуємо втілювати нашу місію в життя.

Проте сьогодні соціальні цифрові послуги стали не тільки зручністю, а необхідністю. Через евакуацію і руйнування диджитал, часом, є єдиною формою, як громадяни можуть звернутися за державними послугами. Тому нашій команді розробників неодноразово доводилось «бити» власні рекорди із швидкості їх запуску.

У співпраці з Мінцифрою та іншими державними і громадськими установами ми розробили онлайн послуги для соціальної допомоги, підтримки внутрішньо-переміщених осіб і бізнесу.

Ми також долучилися до розробки послуг з відновлення втрачених документів (послуги на порталі Дія), сервісів для відбудови України (портал «Онова»), підтримки інклюзивності «Дія.Безбарʼрність») та інші

Також запустили волонтерський проєкт — SmartNewsBot в телеграм. Українцям важливо знати, що відбувається в тих, чи інших містах, де родина та друзі. Проте постійний пошук і перегляд новин забирає купу часу та погіршує психічний стан. За ключовими словами, наприклад, «Харків», «Гостомель», «Зеленський» бот збирає важливі для людини новини з надійних джерел в одному каналі.

В 2023 році ми продовжуємо вихід на міжнародний ринок, адже розроблені нами державні онлайн-сервіси стали прикладом у світі щодо інноваційності, зручності та швидкості масштабування».

Анфіса Синьова
директорка з маркетингу Групи компаній PrintStore Group

«Впродовж року повномасштабної війни ми всі накопичили колосальний емоційний досвід. Він змінив повністю сприйняття всього навкруги. Сприйняття своїх потреб і запитів, сприйняття роботи і відпочинку, сприйняття себе в цьому світі.

Цей новий досвід допоміг мені усвідомити «Хто я» в цьому світі. Я – Українка! Пишаюся цим! Стараюся як можна глибше роздивитися своє коріння, вивчити історію своєї землі, зрозуміти сутність національної ідентифікації та відчути свій стан в цьому потоці інформації.

За цей час дуже змінилося ставлення до взаємовідносин з рідними і колегами. Ми всі почали цінувати кожну хвилину разом і проживати це життя «тут і зараз»

Ми навчилися буди зібраними при повітряних тривогах та ракетних обстрілах. Я за цей час закінчила курс базової і тактичної медицини. Хай воно мені ніколи не буде в нагоді!!! Але зараз я розумію, що і як робити в екстрених ситуаціях та можу бути корисною. Ми в офісі й серед рідних і близьких всі донатимо на ЗСУ та допомагаємо кожен чим може. Наш директор Олег Дорошенко, наприклад, кожні вихідні їздить в села Макарівського району і допомагає волонтерам розбирати завали.

Режим дня у всіх нас тепер такий, щоб наближати нашу Перемогу! І це головне. Дякую ЗСУ, що ми всі зараз живі! Дякую власникам Групи компаній Printstore Group, колегам та рідним за підтримку в цей час!»

Ольга Олтаржевська
комунікаційниця агентства нерухомості the Capital

«Серед основних психоемоційних змін та усвідомлень я можу виділити, що за рік війни я стала більш рішучою. Раніше могла відкладати ідеї «на потім», чекати на кращі часи та проходити повз нові можливості, сумніваючись у власній професійності та своєму досвіді. Війна дала зрозуміти, що є лише тут і зараз. Інколи для того, щоб відкрити нову сторінку життя, достатньо натиснути лише одну кнопку. Придбати квиток, купити те, про що так давно мріяв, або надіслати резюме. Саме такою думкою я керувалася в 2022-му році, коли вирішила отримати освіту в Данії, а після – влаштуватися на роботу у найкраще агентство нерухомості Європи – the Capital (за версією European Property Awards).

За цей рік я стала більш принциповою. Особлива роль принципів полягає в тому, що вони вирощують особистість, задають головні вектори її розвитку.

Раніше можливість надати людям другий шанс чи дозволити подіям статися знову я розцінювала як доброту, гнучкість та лояльність. Потім я дійшла висновку, що це ігнорування досвіду, надмірна делікатність, яка може нашкодити

Підтримувати здоровий глузд також мені допомагає книжка Ичиро Кишими і Фумитаки Кога «Сміливість не подобатись». Про сміливість прийняття рішень та прокрастинацію, яку ми використовуємо як захисний механізм.

На день забути про війну мені допомогла невеличка мандрівка – на концерт гурту the Rasmus у Кракові. Де я передала фронтмену прапор України та поспілкувалася вживу, розповіла про свої переживання. Івенти, пов’язані з професійним розвитком, на жаль, у 2022-му році я не відвідувала. Проте, сподіваюсь, що в цьому році буде більше наснаги та ентузіазму розвиватися та відвідувати подібні заходи».

Тетяна Черевата
телеведуча медичної програми «Будь здорова, Одеса», іпотерапевт

«Невідомі шляхи Господні. Якби не війна, я б ніколи не стала іпотерапевтом. Вивільнений час я інвестувала в новий для себе напрямок – лікування і реабілітація людей за допомогою спеціально навченого коня. Фізичні та дихальні вправи верхи на коні.

Зараз найбільшою моєю нагородою стають слова клієнтів: «Дякую, мені стало так спокійно. Я почуваюся чудово»

У країні, де майже девять років триває війна і вже рік – масштабна агресія, люди змучені та виснажені як фізично, так і емоційно. Сьогодні я можу допомогти мирним жителям і бійцям, які повернулися, знайти внутрішню рівновагу, опору і стійкість, пережити жахи війни, відновитися після травм і знайти нові сенси».

Марія Бородай
PR Expert & Consultant

«Майже рік здається, що живеш не своє життя. Кожного дня приходить нове усвідомлення та сприйняття себе, оточуючих, ситуації. Щоранку, прокидаючись, я намагаюся відчутити, яка я сьогодні. Здається, що я змінилася, та й інші також. Але виявляється, що ми такі ж самі, як і були, просто певні наші таланти та риси характеру викристалізувалися і проявляються найбільше, бо в них є потреба.

Що, як на мене, змінилося – прояв любові до Батьківщини, готовність до самопожертви, національна свідомість, єдність і неймовірна гордість за нас, українців!

Для мене змінилися акценти на головному саме сьогодні: кожний ранок, коли я прокинулась, кожна чашка кави у працюючому кафе, кожен день у школі моєї дочки, кожне коло на ковзанах під новорічними ліхтариками

Смак до життя став яскравішим, ти більше прислухаєшся до себе і своїх бажань і не відкладаєш надовго дрібниці, які можуть надихнути та принести радість. Ти ловиш кожну хвилину і дякуєш всім, хто зробив цю мить можливою та умовно-мирною.

Мені ця хвиля вдячності дуже імпонує: ми не соромимося дякувати вголос всім, хто на це заслуговує. А ще я просто в захваті від наших українських дітей! Якими вони всі виявилися сильними, сміливими та не по-дитячому мудрими. Я безмежно вдячна своїй доньці за наснагу боротися щодня, за її силу та підтримку, за цілеспрямованість і безумовну віру в Україну і нашу Перемогу. Щоранку, прокидаючись, я намагаюся відчутити, яка я сьогодні, дякую своїй сім’ї, військовим та планую, що маю зробити задля Перемоги».

Отже, учасниці та учасники бліц опитування розповіли власні усвідомлення, висновки, практики життєстійкості. Але війна триває, тому тримаємо стрій і наближаємо перемогу України нашою єдністню і щоденними діями.