Нова стара Лодзь: п’ять причин поїхати туди на вихідні

Насправді, причин відвідати третє за чисельністю польське місто може бути й сто – Лодзь справді унікальна і несправедливо «занижена» в туристичному рейтингу в нас, українців. Ми частіше обираємо королівський Краків чи столичну Варшаву, хоча з тієї ж Варшави машиною година їзди – і опиняєшся в неповторній Лодзі. Це 600 років дивовижної історії, але найцікавіший період був порівняно недавно – у XIX-XX сторіччях, коли Лодзь була фабрично-промисловим центром Польщі. Спадок цього періоду – старовинні гігантські мануфактури, палаци фабрикантів – самі по собі варті уваги, а зараз ще й перетворені в новітні туристичні родзинки.

Фабрика палаців і вілл

Не впевнені, але Лодзь, здається, польська рекордсменка з кількості розкішних осель мільйонерів на квадратний кілометр міста. Не сучасних, як в Монако, а колишніх – фабрикантів, яких 150 років тому тут проживало не менше двохсот. Кожен вважав справою честі збудувати собі кам’яниці. На гектар-два. Найбагатші, такі як фабрикант Ізраель Познанський, спорудив кілька ледь не королівських палаців – собі й синам.

Інший фабрикант Людвік Ґеєр звів Білу фабрику, де в 1839 році був вперше запущений паровий двигун для текстильного виробництва і де, зокрема, розташував власний розкішний «приватний двір».

Колега Ґеєра і Познанського – Леопольд Кіндерман вибудував віллу, в якій проводять окремі екскурсії – помилуватися зразком стилю модерн і, зокрема, величезними вікнами, серед яких нема жодного однакового.

Палаци Лодзі

Палаци, без перебільшення, дивовижні, і вони – перша причина відвідати Лодзь. Передусім, триповерховий не просто палац, а цілу резиденцію Познанського, який будувався все його життя, навіть по смерті магната. Коли архітектор спитав у нього, в якому стилі пан хотів би будову, Познанський відповів: «У мене є гроші на всі стилі». І архітектор на радощах додав в проект усе: неоренесанс, необарокко, модерн, античні скульптури, фантастичні сходи, дзеркальну бальну залу, зимовий сад.

Після Першої і Другої світових війн, а потім з націоналізацією палац частково розграбували, розмістили там воєводське управління, але в наш час максимально відновили – зараз палац відкритий для екскурсій і став «притулком» для Музею міста Лодзь. Відвідати можна й зо два десятки інших, включно й Білу фабрику, і палац Хербста – головне, скласти оптимальний маршрут, бо застрягти в кожному палаці можна надовго.

До речі, для цього краще скористатися порадами і підказками українського осередку Польської туристичної організації або туристичної організації міста Лодзь: на їхніх сайтах polscha.travel і lodz.travel євся інформація про місто, готелі, маршрути, зупинки, пам’ятки – готовий туристичний гід.

Нове – це забуте старе

Друга родзинка Лодзі – величезні фабричні комплекси, збудовані ще в 1820-1830-х роках, де виробляли все – і панчохи, і цеглу і де працювали майже всі лодзяни.

Один з таких – «Ксєнжи млин», пам’ятка історії. Це промислове «містечко в місті» (а таких в Лодзі було кілька), збудоване ще в XIX сторіччі бавовняним магнатом Каролєм Шайблером. Фабричні будівлі, житлові райони, резиденції власників, директорські вілли, школа, лікарня, пожежна частина, газорозподільна станція, фабричний клуб, власна залізнична станція, сади і парки – в «Ксєнжому млині» було все. До другої світової війни. Потім фабрики націоналізували, грабували, перепрофілювали – від минулої промислової величі залишилися лише закинуті приміщення з фірмової червоної цегли.

Те, що на території «Ксєнжого млину» відбувається зараз, викликає захват і… білу заздрість: от би й нашим містам так – перетворювати знакові чи цікаві місця в сучасні креативні проекти. В Польщі це називають «ревіталізація» – окрема державна політика, коли у спадок минулого вдихають нове життя.

Нове життя Лодзі

За програмою ревіталізації, фасади колишніх фабричних приміщень відновили у ретростилі, а середину повністю переоблаштували в апартаменти, лофти, квартири, студії, хаби, бізнес-центр і спеціальну економічну зону – з «Ксєнжого млина» вийшов модерново-технологічний квартал з найдорожчими в Лодзі квадратними метрами житла. І їх майже всі розібрали!

Такий же комплекс розбудовують на території колишньої горілчаної мануфактури: тут буде центр «Монополіс» з офісами, магазинами, розважально-відпочинковими закладами.

А з першої в Лодзі електростанції ЕС1 взагалі зробили інтерактивний Центр науки і техніки та планетарій. Кілька поверхів виставок, інсталяцій, винаходів, експериментів з різних наук, аж до секції астронавтів. У вигляді гри відвідувачі можуть запустити двигун, вивчити злами світла, управляти котельнею – ідеальна екскурсія для чоловіків і дітей. Для мам також. Але вони через годинку можуть спокійно залишити своїх «науковців» десь на другому поверсі фізичних експериментів і втекти на шопінг – поїхати в неймовірне місце, де є одразу 250 магазинів.

Двісті п’ятдесят в одному

250 магазинів – не жарт. Вони всі зосереджені в «Мануфактурі» – ще один результат ревіталізації, третя родзинка Лодзі і «місце паломництва» всіх містян. Це торгово-, культурно-, музейно-, гастрономічно-, розважальний комплекс, який розташували в приміщеннях колишньої мануфактури вже згаданого Ізраеля Познанського.

27 гектарів площі, де колись, як і в «Ксєнжому млині», було все: приміщення текстильної фабрики, склади, житлові секції робітників, каплички і гігантські ворота з власним годинником-«курантами». Його промислова міць за часів совєтів теж занепала.

Але кілька років тому за територію взялися муніципалітет з інвесторами і модернізували її до такого рівня, що «Мануфактура» здобула кілька престижних архітектурних і соціальних нагород Польщі та Європи як найуспішніший проект пост-промислового оновлення.

Місто в місті

На відвідини «Мануфактури» треба ну хоча б пів дня. І то не гарантія, що за цей час обійдете всі згадані 250 магазинів.

В окремих зонах цього комплексу розташовані кінотеатр, Музей фабрики, Художній музей MS2, де експонуються навіть полотна Пікасо, боулінг-зал, скеледром, театр, окремий будиночок «Старбакс», площа фонтанів, десяток ресторанів, а взимку ще й ковзанка. Хоч приходь і живи тут.

До речі, впритул до входу в «Мануфактуру» стоїть той самий головний палац Познанського, то ж можна відвідини поєднати. А в готелі, який теж є на території “Мануфактури”, спорудили цікавий басейн на останньому поверсі в… колишньому пожежному баку. Басейн має панорамні вікна по периметру і вид на всю «Мануфактуру» та історичний центр.

Чотири кілометри історій

Історичний центр – це пішохідна вулиця Пьотрковська, яка і зараз, і сотні років тому була осередком міського життя. Довжина – чотири кілометри двісті метрів, де мешкали промисловці і магнати, будувалися їхні кам’яниці, багатоповерхові вілли, з якими пов’язна купа цікавих історій. Тепер в них знаходяться апартаменти, офіси, ресторанчики, магазини, готелі, і влітку, взимку, вдень, ввечері тут постійний рух.

Заманюють вогнями стилізовані «вітрини» кафе – деякі наче «зійшли» з ретрофільмів: величезні вікна до підлоги, уквітчані яскравими вазонами, з масивними дерев’яними дверима і мініатюрними столиками для двох персон.

Зіркові родзинки Лодзі

На кожному кроці Пьотрковської якісь цікавинки: раритетна будка постового, лавка поета Юліана Тувима, рояль піаніста Артура Рубінштейна, скриня нобелівського лауреата Владислава Реймонта – видатних місцян, які прославили Лодзь на весь світ.

Є на Пьотрковській скульптура Ведмедика Вухастика, тисячі викарбуваних в бруківці прізвищ лодзян. Є композиція «три фабриканти за столом» у натуральну величину в пам’ять про те, як Познанський, Шайблер і Ґроман колись розподілили місто. Є багато унікальних двориків, в які можна зануритися просто посеред дороги і побачити дивовижні балкони із загадками або «Пасаж Рози», створений з люстерок.

Пьотрковська – це четверта родзинка міста і окрема мандрівка на години дві, якщо йти неквапливо і повільно роздивлятися архітектуру фасадів – славнозвісний сецесійний модерн і обов’язково дивитися під ноги, щоб не прогавити алею зірок. Десь на другій третині Пьотрковської починається мрія кіномана: закладені в тротуарі зірки всіх відомих польських кіномитців – від Цибульського до Поланського, понад п’ять десятків видатних імен.

Живий кіносеанс

Україночки старшого покоління добре знають, що таке HollyLodzi – східноєвропейський аналог Голлівуду, центр кінокультури радянських часів. Саме в Лодзі після Другої світової війни були створені Студія художніх фільмів WFF, так звана «фабрика мрій», Лодзинська кіношкола, яка випустила плеяду акторів і режисерів.

Місто з його дорадянською архітектурою стало популярним кіномайданчиком: тут знімали оскарівських номінантів – стрічки «Холодна війна», «Земля обітована», «В темряві», «Сексмісія», «Ставка понад життя», «Післяобрази» Анджея Вайди, потім – оскарівську «Іду».

Кілька десятиліть поспіль в Лодзі проходив один з найвідоміших кінофестивалів, на який з’їжджалися не лише польські, а й європейські та радянські кінематографісти. І це ще одна причина сюди приїхати.

Кіноманам на замітку

В Лодзі працює єдиний в країні та Європі Музей кінематографії, де зібрано неймовірну колекцію камер, кінотехніки, сценографій, приватні та пам’ятні речі відомих діячів кіно. Найцінніший експонат, скажімо, фотопластикон Августа Фурмана – гігантський апарат, який фіксував перші рухливі зображення. Таких, до речі, лише п’ять у цілому світі. Фотопластикон, як й інші експонати музею захоплять навіть тих, хто не захоплюється кіно.

І точно захопить палац, в якому музей розташований – розкішний архітектурний ансамбль вже згаданого вище короля бавовни пана Шайблера. Його хочеться фотографувати і зовні й всередині – настільки дивовижний декор.

Гастрономічна Лодзь

Лодзь стане не лише промислово-історичним відкриттям, а й кулінарним. Журеком, ковбасками, зємняками почастують в багатьох ресторанах міста, але дуже смачно їх готують в ресторані Gargoly на вулиці Пьотрковській.

А ще в Лодзі запропонують старопольські страви, які подають лише в ресторані Stary Rynek. Його шеф-кухар Шимон Стах адаптував рецепти кулінарних книг, за якими колись готували місцевим фабрикантам, і зараз дивує усіх гостей. Наприклад, тартар з телятини з грибним кетчупом і маринованими пелюстками троянд. Або кров’янка з агрусом. Або свина щока, тушкована в сидрі з картоплею, печеним буряком і яблучним мусом. Тут навіть смалець подають з яблуком і гірчицею – по-панськи. На десерт – кльоцки з корицею і морозивом. Де ще таке спробуєш?

В Лодзі є й власна Piwoteka – крафтова пивоварня і магазин, де налічується кількасот видів пива. Є витримане у бочках з-під віски, є зі смаком грейпфрута, карамелі, вина. Власник пан Міхал Бжешкевич сам проводить дегустації, розповідаючи про культуру пиття, поєднань і виробництва напою і даючи ще одну причину заїхати в Лодзь. А якщо «добре піде», заїхати не лише на один вікенд.

Редакція «Українок» щиро вдячна українському осередку Польської туристичної організації polscha.travel і, зокрема, Влодзімєжу Щуреку і Юлії Косинській, туристичній організації міста Лодзь – Lodzka Organizacja Turystyczna за можливість відвідати це чудове місто. Запрошуємо й вас, україночки!