НАТАЛІЯ БАБЕНКО ПРО ФІЛЬМ “ПУЛЬС” І КОХАННЯ НАОСЛІП

Інтерв’ю з головною героїнею спортивної драми, всеукраїнська прем’єра якої розпочинається 22 липня

Фільм “Пульс”, в якому зіграла Наталія Бабенко, розповідає про реальну історію українки, легкоатлетки, Паралімпійської чемпіонки 2008 року, п’ятикратної срібної та бронзової призерки літніх ігор 2008, 2012 і 2016 років Оксани Ботурчук. Через жахливу автомобільну аварію ще юною спортсменкою вона зазнала важких травм і майже втратила зір, але попри всі випробування взяла участь в омріяних Олімпійських іграх і довела: на шляху до мети нема перешкод.

Фільм виходить на широкі екрани 22 липня. В ньому задіяний справді зірковий склад: продюсер Єгор Олесов та оператор Юрій Король, які вже працювали над фільмами «Сторожова Застава» та «Захар Беркут»; режисер Сергій Чеботаренко. В ролях: Станіслав Боклан, Наталія Доля, Олександр Кобзар, Лілія Ребрик, Ахтем Сеітаблаєв – всі улюблені актори. А головну роль – спортсменку Оксану Ботурчук зіграла Наталія Бабенко.

Нова зірка українського кіно

Зараз Наталії 25, вона випускниця Національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого, і фільм «Пульс» її перша повнометражна робота. Наталія отримала запрошення на проби, як багато інших молодих актрис, але коли прочитала сценарій, одразу зрозуміла: хоче і мусить потрапити в цю стрічку. Її щире захоплення і заповзяття на додачу до акторських даних відзначили і запросили на головну роль. Цей момент Наталія запам’ятала на все життя: стрибала до стелі від радощів і одразу зателефонувала батькам, її головній підтримці. Настільки увійшла в роль, що навіть пів року тренувалася за програмою підготовки професійних спортсменів. Про це, про важкі сцени в лікарні, про відчуття незрячих, про зради і чоловіків, про конкуренцію та багато іншого Наталія Бабенко розповіла в інтерв’ю журналу «Українки».

Читайте також інтерв’ю із Маріанною Янушевич, у якому вона розповіла про роль у фільмі “Віддана”, кастинг та особисту велику мрію.

Наталю, скільки тривали зйомки і яка сцена далася вам найважче?
Знімальний період розділився на три частини: навесні, влітку і восени. Складно сказати, яка сцена була найважчою, бо у стрічці взагалі багато сцен, в яких ти, як актор, постійно сумніваєшься. Але є режисер, який знає, що йому потрібно і якому довіряєш.

Складно було під час зйомок в лікарні – сцени після аварії. Цілий день треба було плакати і зберігати цей фрустрований стан. І маєш думати весь час про людей, які потрапляють у такі ситуації. А це дуже важко психологічно. Хочеш не хочеш, але ти цим переймаєшся. В такі моменти зникає межа між акторською грою та твоїми власними почуттями. Ти віриш, що все відбувається з тобою насправді, і потім непросто вийти з цього стану. Душа відгукується на певні речі, адже ми живі люди, що мають власні драми й життєві трагедії. Такі зйомки наче оживляють усіх привидів минулого.

Про світло душі і гру в темряві

Ви готувалися до ролі: півроку інтенсивних тренувань, навіть відмовилися від «святого» – солодкого 🙂 Чи не хотілося махнути рукою і сказати: «Ну його, це ж лише роль, досить себе мордувати»?
Інколи я дозволяла собі солоденьке, але небагато і коли дозволяли тренери. Кинути не хотілося, тому що я знала, заради чого це все.

Що вам особисто дало таке «глибоке занурення» в героїню на фізичному рівні. До цього ж не змушують. Чия взагалі це ініціатива? Хто з вами займався, контролював?
Звичайно, мене ніхто не змушував. Коли тобі випадає такий шанс, треба його використовувати. Раніше я не займалася спортом, але я вдячна долі за таку можливість.

Коли дуже щільний знімальний графік, не дуже вдається дотримуватись того режиму. Але я намагаюся правильно харчуватись і все ж таки інколи займатися спортом.

Ваша героїня Оксана Ботурчук має проблеми із зором. Що найважче давалося у перевтіленні в майже незрячу?
Найважче було зрозуміти межу. Але коли ми з Сергієм (режисер стрічки – прим. ред.) визначили, як саме вона має «не бачити», все стало на свої місця.
Я їздила до Дніпра, ми спілкувалися з Оксаною, вона знімала лінзи і описувала, що саме і як вона бачить. Скажімо, підносила альбом з фотографіями майже до своїх очей і тільки тоді пояснювала, хто там зображений. Трохи далі від носа – і все, для неї це темрява з силуетами.

Сергій пропонував ще одну класну річ – дивитися навколо крізь пляшку води. Тобто щось ти бачиш, якісь плями, але якщо відключити мозок і не згадувати, що ти бачив до того. Силуети втрачають будь-який сенс і перетворюються на кольоровий хаос.

Про любов в житті і в кадрі

Що найбільше вас вразило в Оксані? Яку найкращу пораду вона вам дала?
Вона борець, вона дуже сильна і мужня. А найголовніше, вона щира і добра, це надихає.

Що взагалі зрозуміли про себе у цій ролі – як акторка, як жінка, людина. Це ж фільм по дуже багато всього…
Зрозуміла, що кожен з нас здатний багато чого досягти в житті. Треба тільки багато працювати, прислухатися до себе та завжди йти вперед!

«Пульс», зокрема, й про кохання, зраду тощо. Чи переживали ви таке в своєму житті? Звідки брали «фарби» для цієї лінії сюжету? Чим взагалі для вас є кохання?
Мені здається, що в кожної людини була і любов, і зрада, і багато всього. Я не вийняток. Любов дійсно грати складно. Бо маєш знайти спільну мову з партнером, маєш довіряти йому й тобі має бути комфортно з людиною. Так сталось, що за сюжетом дві історії стосунків героїні, і вони дуже різні. Напевно, такі ж стосунки в мене склалися з партнерами. Можу сказати, що там де була любов – була любов, а там, де були більш прохолодні й відчуджені стосунки, – так і було. Вважаю, це добре вплинуло на те, що відбувається в кадрі. Але враження від обох партнерів у мене гарні.

Що ніколи б не вибачили чоловіку? І чи могли б вибрати кар’єру заміть сім’ї? На жаль, це доля багатьох успішних жінок – «або-або»…
Напевно не вибачила б зраду. Але ми ніколи не можемо знати заздалегідь, як зміниться наше бачення. Сім‘я – це дуже важливо. І будувати її треба з людиною, яка не ставитиме тебе перед вибором «або-або».

Про українське кіно і великий дебют

Не секрет, що акторське середовище дуже конкурентне. Як ставитеся до цього, чи часто стикалися?
Конкуренція в нас справді дуже висока, тому що багато цікавих і талановитих акторок. Ми постійно стикаємось з конкуренцією, але це нормально.

У фільмі «Пульс» задіяні справжні зірки: Ліля Ребрик, Станіслав Боклан. Як складалися стосунки з ними на майданчику?
Неймовірний каст, нереальна команда, я повторюся вкотре, але я справді вважаю, що мені неймовірно пощастило потрапити в цей проєкт. Саме тут відбувся мій великий акторський дебют у повному метрі. Я щаслива людина. Мені було приємно працювати з усіма акторами. Це професійні люди в яких можна чомусь повчитись.

Де ви задіяні зараз?
Зараз карантин, тому дотримуюсь його і залишаюся вдома. І всім раджу.

Який з українських фільмів цього чи минулого року вас вразив найбільше?
«Додому». Неймовірно сильна стрічка. Кожен має подивитись цей фільм.

Яким би хотіли бачити українське кіно, скажімо, через 5 років?
Хочеться, щоб українське кіно було незалежним, з великими бюджетами, з цікавими історіями й чесним виконанням. Щоб були всі ресурси, для розвитку. А для цього, важливо любити свою країну і культуру.

А ще Вам, наші любі читачки, може бути цікаво прочитати про талановитих і видатних жінок в науці на сторінок нашого журналу.