Шість років тому Дар’я Волкова у свої 23 свідомо пов’язала своє життя із захистом України. Минулоріч так само свідомо обрала для служби 36 Окрему бригаду морської піхоти і зараз – начальниця соціального супроводу секції ЦВС 36 Окремої бригади морської піхоти. Дар’я займається супроводом військовослужбовців та їхніх родин, надає психологічну підтримку й адміністративний супровід бійцям різних категорій. Дівчина переконана: якісна допомога – це про людяність та довіру в дуже непростих умовах. 

Дар’я народилася й виросла в Одеській області. Навчалася в Южненському НВК ім. В’ячеслава Чорновола, потім вступила до Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, де здобула ступені бакалавра і магістра. За час навчання на спеціальності «військова психологія» відвідала понад 20 бойових бригад. Це допомогло їй здобути практичний досвід і покращити професійні навички співпраці з військовослужбовцями. Зараз для головне для неї – стати надійною опорою і допомогти подолати бюрократичні бар’єри. 

Попри таку серйозну роботу, Дарʼя, як і будь-яка молода дівчина, живе життя на повну: любить займатися спортом, читати книги, в’язати, кататися на велосипеді. Також має песика-антидепресанта на ім’я Дункан, якого їй подарували побратими. Вона цінує розвиток, відповідальність і щирість, а також намагається постійно вдосконалюватися як у професійному, так і в особистому.

Дар’я Волкова
Дарʼє, розкажіть, будь ласка, як ви потрапили у військо? Що було основним мотиватором? Як віднеслися до цього рідні, близькі, друзі?

У 2020 році я вступила до військового інституту, і з цього моменту розпочався мій військовий шлях. Рішення пов’язати життя зі службою було усвідомленим – на тлі війни в Україні я хотіла бути безпосередньо дотичною до її захисту. У 2025 році за власним бажанням потрапила до лав 36-ї окремої бригади. Спочатку проходила службу у підрозділі ППП, згодом отримала пропозицію перейти до цивільно-військового співробітництва, де служу й нині. Протягом усього цього часу рідні підтримують мене, хоча, звісно, з великим хвилюванням, особливо коли я перебуваю в зоні бойових дій.

Жінка в армії – це вже не дивина, водночас у кожної жінки своя історія. Які ваші враження від служби?

Потрапивши до 36-ї бригади, я зрозуміла, що опинилася саме там, де й хотіла бути. Зараз працюю в команді людей, де розуміють, підтримують і завжди готові допомогти. Також тут всі націлені на якісне й ефективне виконання поставлених завдань, а для мене дуже важливо працювати серед професіоналів, які відповідально ставляться до своєї справи та об’єднані спільною метою. Саме така атмосфера мотивує розвиватися, вдосконалювати свої навички та приносити максимальну користь підрозділу.

Дар’я Волкова
Яке ставлення до жінок-військовослужбовиць? Що ви можете відзначити як плюси й мінуси? Що хотілося б покращити?

Особисто я не помічала ні аб’юзу, ні надмірної опіки щодо себе. Більш того, я не люблю, коли до жінок ставляться по-особливому лише через стать. Вважаю, що якщо людина прийшла до війська, умови для всіх мають бути рівними. Звісно, на початку служби треба довести свої професійні якості, показати, що тобі можна довірити відповідальну справу. Але це стосується як жінок, так і чоловіків. 

На мою думку, жінка у війську – це насамперед військовослужбовець. Вона може виконувати свої обов’язки на тому ж рівні, що й чоловік. Все залежить не від статі, а від професіоналізму, відповідальності й особистих якостей людини. Мені також відгукується думка Олесі Горяйнової, співзасновниці Українського центру безпеки та співпраці про те, що сьогодні ситуація у ЗСУ кардинально змінилася й жінки отримали значно більше можливостей для професійної реалізації та розвитку. З власного досвіду можу сказати, що сьогодні у війську справді є можливість обирати напрямок служби, розвиватися і досягати результатів завдяки знанням, наполегливості й професійності.

Що входить у коло ваших обовʼязків?

Я є начальником групи соціального супроводу у підрозділі цивільно-військового співробітництва. Фактично працюю за всіма основними напрямками одночасно – це поранені військовослужбовці, звільненні з полону, родини військовополонених, загиблих і зниклих безвісти. До моїх обов’язків також входить відвідування поранених військовослужбовців, консультації, супровід і вирішення проблемних питань, з якими звертаються військовослужбовці, котрі доєдналися до нашої бригади за системою рекрутингу. У 36 окремій бригаді морської піхоти доброволець отримує повний супровід і підтримку на шляху до зарахування та під час служби. Окремо я координую роботу групи й забезпечую опрацювання всіх запитів і звернень у межах підрозділу. У нашій бригаді ми стаємо опорою та підтримкою одні для одних. Намагаємося робити все можливе, аби військовослужбовець знав, що не залишиться наодинці зі своїми труднощами: тут є ті, хто його зрозуміють і підтримають. 

Дар’я Волкова
Якими були найскладніші завдання?

Найскладніше – робота з родинами зниклих безвісти і загиблих військовослужбовців. У таких ситуаціях немає простих рішень, кожен випадок потребує дуже уважної, делікатної комунікації й великої витримки. Також складними є виїзди й відвідування поранених, особливо коли йдеться про важкі травми і довгий процес відновлення. Це завжди про людський біль і відповідальність.

А які можете згадати найприємніші моменти?

Коли бачиш результат спільної роботи і розумієш, що зробив свій внесок у загальну справу. Це дає відчуття значущості того, чим займаєшся. Зокрема, коли вдається допомогти у вирішенні різних питань – оформленні виплат, забезпеченні ліками, організації протезування та інших важливих запитів. Окремо дуже сильні й пам’ятні моменти – радість в очах звільнених з полону хлопців, які нарешті повернулися додому. Також важливими є щирі, вдячні відгуки від людей, яким вдалося допомогти в супроводі й вирішенні їхніх питань. Це дає розуміння, що твоя робота має справжній сенс.

Що плануєте надалі і про що мрієте?

У планах я насамперед бачу подальшу якісну допомогу військовослужбовцям нашої бригади та їхнім родинам, з якими ми працюємо щодня. Також для мене важливий постійний професійний розвиток і зростання. Моя мрія – щоб у цій боротьбі ми зберегли Україну як незалежну державу, а в майбутньому жили в мирній країні з сильними і професійними ЗСУ.

Читайте також: «Немає розподілу чоловік ти чи жінка, ти військовослужбовець. Ми всі однакові»