спецпроєкт
ВОНА. ВІЙНА

---

КСЕНІЯ
ЛИТОВЧЕНКО

модель, яка навчає такмеду, та героїня подкасту «Вона. Війна» на Радіо «Накипіло»: «Усе, що не стосується зупинення війни,
здається мені штучним і неправильним»

Ксенія Литовченко у минулому модель, а нині волонтерка, яка викладає тактичну медицину військовослужбовцям і домедичну допомогу цивільним. У подкасті «Вона. Війна» на Радіо «Накипіло» вона розповіла, що хотіла «просто навчитися користуватись турнікетом», а тепер ділиться знаннями й навичками з охочими по всій країні. Ксенія наголошує: надважливих знань із тактмеду бійці на БЗВП найчастіше набувають поверхово й неналежно.

Ксенія Литовченко зізнається: попри нові навички у такмеді вона ще й досі боїться вигляду крові. «Нічого не змінилося. Я досі можу знепритомніти, якщо побачу кров. Але з’явилося більше практики та розуміння, що це мине, якщо мати вдосталь адреналіну в крові. Адреналін з’являється, коли поруч падають КАБи й у тебе просто немає іншого вибору, крім як діяти. Тоді немає часу боятися, усі сили організму активізуються на те, щоби бігти, боротися і допомагати», — пояснює тренерка.

Ксенія пішла навчатися такмеду разом з чоловіком, який нині знаходиться у війську. Жінка планувала просто навчитися користуватись турнікетом, але захопилась і за якийсь час стала сертифікованою інструкторкою.

«Щоби стати сертифікованим інструктором Stop The Bleed, вам нічого не потрібно; треба просто зареєструватися на сайті — тільки нікому про це не кажіть — і пройти цей курс. Там насправді навіть не треба складати тести. Ти просто заповнюєш табличку, і тобі дають інструкторський ID. На жаль, у нашій країні це ніяк не регулюють. На жаль, не можна зрозуміти, хто насправді кваліфікований інструктор, а хто викладає якусь застарілу або непротокольну інформацію», — ділиться власним досвідом тренерка і додає, що нині в підготовці інструкторів все тримається на чесному слові й бажанні людей розуміти.

Читайте також:

• Олена Степанів: галичанка, яка стала першою в світі жінкою-офіцером
• Українки, які першими «підкорили» військову справу і військові звання
• Жіночі історії: про стюардесу, яка перехитрила смерть і вижила в трощах Олімпіка, Титаніка і Британніка

«Ми приїжджаємо, і людина розповідає нам, що їм сказали користуватися тільки турнікетом, а все інше не робити, бо це вб’є людину. Таких ситуацій, на жаль, дуже багато, бо в навчальному центрі можна не піти на навчання з такмеду через якесь інше завдання. Хлопці з БЗВП інколи приїжджають із нульовими знаннями, а іноді приїжджають, навпаки, доволі класно підготовленими», — розповідає вона. Все залежить від інструктора на місці. Навіть люди з одного навчального центру можуть приїхати або з нульовими знаннями, або добре підготовленими. Часто інструктори в навчальних центрах — це військові, яких списали через поранення. Дехто з них мотивований працювати, а дехто вже не хоче цього взагалі й просто прагне додому.

Ксенія зізнається, що мріє назавжди забути про такмед і ніколи не згадувати, що таке взагалі було. «Про всі ці поранення не хочеться думати, не хочеться їх бачити. Хочеться, щоб цього просто не було. Але поки що надії на це не дуже багато», — підсумовує вона і зізнається, що нині їй нічого, крім волонтерства і такмеду, не гріє душу. «Так я відчуваю, що роблю щось корисне, щоб зупинити цю війну, наблизити перемогу й зберегти більше життів наших людей. Усе, що не стосується зусиль для зупинення цієї війни, здається мені штучним і неправильним. Я і ялинок не ставлю вже, і нічого не святкую. Навіть коли думаю щось купити собі, то зупиняюся, адже можу задонатити ці гроші. Я ще не рефлексувала на цю тему, не хочу шукати нині пояснень», — каже вона.

Повну версію розмови з Ксенією можна прослухати на сайті Радіо “Накипіло”, а з іншими героїнями проєкту “Вона. Війна” — у нашій добірці: ВОНА. ВІЙНА: спецпроєкт з Радіо «Накипіло» про українок, які надихають своїми вчинками.