Художниця-декоратор Вікторія Ващенко: “Все що ви бачите на сценах театрів, навіть цигарки, робить бутафор”
Розпитали про цікаву професію, залаштунки, бюсти Моцарта та… поросят на сцені
Розпитали про цікаву професію, залаштунки, бюсти Моцарта та… поросят на сцені
Хто такий художник-декоратор? Вікторія Ващенко, яка є водночас і художницею зі сценічного освітлення, і технічною директоркою візуальних проєктів, фіналісткою турніру «lvsdesign», пояснює просто: художник-декоратор або художник-бутафор — це універсальний митець. Він вміє втілити будь-яку задумку з простих, підручних матеріалів. Художник, що може створити будь-які декорації, які виглядатимуть реалістично.
Спектр його роботи дуже широкий. Все, що знаходиться на сцені, тобто будь-який реквізит, робить бутафор: їжа, предмети, аксесуари. Так, наприклад, це можуть бути шоломи, предмети побуту, маски, прикраси, статуї, нагрудні бюсти. “В одній з наших вистав був бюст Моцарта, а в іншій — статуя Сковороди, усе моя робота. У виставу ніколи не візьмуть справжню сокиру, її мають зробити бутафорською, тому все що ви бачите на сцені, навіть цигарки та сигари — теж робить бутафор”, – ділиться Вікторія і розповідає про секрети своєї професії й де на неї навчають.
Всі потрапляють у професію по-різному, адже немає якогось одного шляху. В Києві, наскільки я знаю, немає закладу, де навчають на художника-бутафора, але є в Одесі. Часто театри публікують конкурси на посаду на сайті, де можна подати заяву — так і почати працювати.
Але щоб стати художником-декоратором обов’язкова художня освіта, без неї ніяк. Я сама нічого не закінчувала для цього, але моя перша освіта — це театрально-художній коледж, за фахом художник декоративно-прикладного мистецтва.
Навчаючись в коледжі, я зрозуміла, що дуже люблю театр. Він мене манить своєю багатошаровістю. Це казка, мрія, вигаданий світ. Мені захотілось бути частиною цього світу і сприяти створенню нових історій. Ще навчаючись, я почала працювати з театром.
Коли я закінчувала художній інститут за фахом художник по костюмах, мене запросили працювати в театр ляльок, де я багато чому навчилась для роботи в театрі.
Звичайний робочий день художника-бутафора складається з виконання творчих задач: у новій виставі, від головного художника, ремонту бутафорії репертуарних вистав та іншого.
Кожен день не схожий на інші, тому важко описати щось дуже буденне. Це може бути неочікуваний ремонт, коли увечері була вистава і щось зламалось, а зранку потрібно відремонтувати. Одного дня ти займаєшся декораціями, які треба обклеювати, розписувати, фарбувати, проводити якісь відповідальні тонкі роботи. А іншого дня потрібно зібрати прикраси, сумочки, гаманці, головні убори, крила для акторів. Або якщо у виставі присутні старовинні меблі, умовно XVIII століття, тоді я займаюсь зістарюванням меблів для ефекту раритетності.
Коли випускається нова вистава, художник подає список бутафорії та картинки — своє бачення та що це має бути, і вже я можу щось пропонувати, вносити корективи.
Але взагалі, я маю розклад вистав і знаю що на коли треба
Люди, які дивляться виставу, думають, що це все справжнє, бо воно виглядає дуже натурально. Це і є моєю задачею. Часто дивує натуральність штучної бутафорії й те, з чого і як вона зроблена.
Також ми не використовуємо тварин у виставах. Проте, якщо в якійсь постановці повинна бути тваринка, то вона повинна бути «живою». Наприклад, у нас є вистава «Сто тисяч» з дуже реалістичним бутафорським поросятком.
Скільки бутафорії робиться для однієї вистави неможливо сказати, адже постановки можуть кардинально відрізнятись. Буває таке, що дуже багато всього по виставі, а буває зовсім трохи, і я більше працюю над декораціями. Наприклад, у виставі «Сон літньої ночі» у всіх героїв були маски. Вони складні й це був величезний об’єм роботи, який забирав багато часу.
Можу порекомендувати «Сімейний альбом» і «Моменти» від Театру на лівому березі Дніпра. Там усі актори грають в стилізованих масках сучасної «commedia dell’arte».