Настя Скоропадська з Марковичів. Дружина гетьмана Івана Скоропадського. Портрет художниці Ольги Мордвінової (1922 рік)

Іван носить плахту, а Настя – булаву. Таким надто різким історичним прислів’ям народ охарактеризував період гетьманування Івана Скоропадського. Гетьманом він став у 62 роки і очолював Українську козацьку державу 14 років (1708-1722 роки). А перед цим служив у гетьмана Івана Самойловича, згодом – Івана Мазепи, з яким дуже зблизився. Але найбільшого успіху досяг не при них – не при своїх «колегах», а при другій жінці. Їй колись присвятили окрему виставку у Центральному державному історичному архіві України, а співробітники відділу давніх актів Л. Сухих і О. Вовк розповіли цікаву історію про ту саму Настю, яка й тримала гетьманську булаву…

Гетьман непростих часів

Скоропадського обрали гетьманом у листопаді 1708 року за рекомендацією російського царя Петра І після переходу Івана Мазепи з частиною козаків на бік шведського короля Карла ХІІ і знищення у зв’язку з цим російським військом гетьманської столиці – маіста Батурин. Столицею став Глухів, де й була резиденція Івана Скоропадського.

У 1709 році для контролю за діяльністю гетьмана та його уряду з Москви в Глухів прибув царський резидент Ізмайлов; на території Гетьманської України було розміщено 10 драгунських полків. В Україні проводилися численні мобілізації козаків для участі в бойових діях під час Північної війни 1700-1721 років та для важких робіт на будівництві укріплень і каналів.

На долю Івана Скоропадського випали складні й напружені роки правління

Портрет Івана Скоропадського (XVIII ст.) з Гамаліївського монастиря
З вдівця у нареченого

Іван Скоропадський мав спокійну, врівноважену вдачу, відрізнявся консервативними поглядами. Безумовно був патріотом свого часу, таємно співчував намірам Івана Мазепи, намагався пом’якшити покарання старшин–”мазепинців”. За деякими даними, брав участь (через довірених осіб) у розробці Конституції Пилипа Орлика. На початку 1711 року в Москві навіть розглядався “извет” у неблагонадійності родини Скоропадських.

Після смерті у 1699 році його першої дружини Пелагії з Калениченків, з якою мав доньку Ірину, Іван Скоропадський побрався з вдовою генерального бунчужного Костянтина Голуба – Анастасією з Марковичів. Її батьком та родоначальником козацько-старшинського роду був Марко Аврамович, міщанського єврейського походження.

Настя-гетьманиха

Рік народження Анастасії невідомий, але припускають 1671. Тобто вона була молодшою за Скоропадського на 25 років. Причому була заміжня з генеральним бунчужним Костянтином Голубом, з яким мала доньку. Але Анастасія рано овдовіла. І от тоді впала в око літньому Скоропадському. У шлюбі з ним народила ще одну доньку Уляну.

Молода дружина мала великий вплив на чоловіка. Козаки її навіть прозвали “Настя-гетьманиха”. Владна, з гострим розумом і неабиякими здібностями (хоч і була цілковито неграмотною) Настя активно втручалася в урядові справи. Ставши гетьмановою, постійно приймала поважних гостей з Москви і Санкт-Петербурга; одержувала від старшини й російських сановників коштовні подарунки. Часто бувала в російських столицях, куди їздила й самостійно, без гетьмана, чого раніше не бувало. Саме при Анастасії Скоропадський став одним з найбільших землевласників України, мав значну кількість промислових закладів.

Жіночий вплив

Гетьманова займалася благодійністю, підтримувала православну церкву. Була фундатором Гамаліївського Харлампіївського монастиря, його протектором (титарем) став Іван Скоропадський. Монастир розміщено поблизу Шостки, тепер недіючий). Родина виділяла значні кошти на монастир.

Успіхи в управлінні Козацькою Україною, яких Скоропадський досяг при Анастасії, добре бачив і використовував Петро І. Зокрема, він посватав 15-річну Уляну Скоропадську за сина свого вельможі графа Толстого – Петра. Незабаром той став ніжинським полковником. Це також було нечуваним: російський сановник вперше став козацьким полковником.

Після смерті у 1722 році чоловіка Анастасія Марківна хоч і меншою мірою, але продовжувала впливати на суспільне життя Гетьманської України. Вона постійно навідувалася в Москву, бувала при царському дворі; високі гості приїздили і до неї.

Ослаблення впливу й неофіційної влади вельможної вдови домагався Данило Апостол, ставши в 1727 році гетьманом

Портрет Анастасії Скоропадської (XVIII ст.) з Гамаліївського монастиря
Спадкоємниці

Відразу після смерті Івана Скоропадського його донька від першого шлюбу – Ірина, розпочала судовий процес проти мачухи, обвинувативши її у привласненні всіх маєтків Скоропадських. У Центральному державному  історичному архіві збереглося чимало документів з цього питання, а також щодо інших маєткових і земельних справ. Деякі з них стосуються відносин гетьманової з Данилом Апостолом, а також Гамаліївського монастиря.

Є й заповіт Анастасії Скоропадської, яким спадкоємицею всього майна проголошено Уляну. Вона після смерті матері поступилася частиною маєтків своїй зведеній сестрі Ірині.

Вона померла у 1730 році. Похорон Анастасії Скоропадської відбувся з великою урочистістю. На нього прибуло багато козацької старшини й російських сановників, а також гетьман Данило Апостол з дружиною. Іван та Анастасія Скоропадські поховані в Гамаліївському Харлампіївському монастирі, який є архітектурною спадщиною України.

Також маємо ще одну цікаву історію про Ганну Золотаренко: третю дружину Хмельницького, яка керувала і ним, і гетьманатом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: