Боротьба за українську свободу та незалежність триває щодня не лише на фронті, а й в українських містах і селах, окупованих росією. Там, де людина не має змоги взяти до рук зброю, але в неї лишається тільки воля, уява і власна позиція – утверджувати Україну там, де режим російської окупації, – з’являється ненасильницький спротив. Саме про це документальна стрічка «Люди кольору свободи», яку створила ГО «Тутешні». Це спроба подивитися у ретроспективі, яким був спротив цивільного населення України російській агресії з 2014 року і яким є дотепер.

«Навіть усвідомлення себе українцем вже є ненасильницьким спротивом в окупації. В цьому ми переконалися під час роботи над фільмом, – говорить сценаристка та продюсерка фільму «Люди кольору свободи» Анна Слюсаренко.

Це історії людей, які чинили спротив у Криму, Донецьку, Луганську, Новоазовську, Мелітополі, Херсоні, розповіді активістів таких рухів ненасильницького спротиву, як «Жовта стрічка» та «Зла Мавка», свідчення тих, хто досі перебуває в окупованих містах…

Але знаходить в собі мужність малювати жовто-сині прапори, розвішувати стрічки, поширювати плакати з українською символікою, зберігати українські традиції та навіть вчити української мови інших

Режисерка фільму Людмила Мельник розповідає: «Коли ми розробляли знімальний сценарний план фільму, кого знімати, ми розуміли, що окрім людей, які зараз знаходяться не в окупації, але можуть розповісти про свій спротив, який вони чинили, обов’язково мають бути люди, які і зараз в окупації. І щоб розповісти про спротив так, щоб щось розповісти і показати, але не наразити людей на небезпеку, вигадали таку річ. Розробили опитувальник для людей на окупованих територіях, розіслали його через надійні канали, і попросили бодай записати голосові з відповідями про те, яким є їхнє місто зараз, чому вони не виїжджають, як і чому долучаються до ненасильницького спротиву у своїх містах чи селах. Ми отримали певну кількість голосових відповідей, серед який є свідчення з Донецька, Севастополя, Генічеська, за що дуже вдячні цим людям, які не побоялися і відповіли на питання. Ми були вражені, коли отримали одне свідчення від дівчини, яка проживає у Севастополі. Вона вже понад 11 років живе в окупованому Криму, закінчувала школу вже в період окупації. Але вона говорить такою прекрасною українською, і щодня перед сном читає Кобзар. Більш того, вона не лише сама вчить українську мову, а й підпільно викладає її всім охочим».

І нехай з безпекових міркувань у фільмі не видно облич тих, хто досі лишається в окупації та у свій спосіб бореться за Україну, а їхні голоси видозмінені, глядач дізнається, що на окупованих територіях є люди, які щодня нагадують окупантам про те, що вони – на українській землі.

Ідея фільму – нагадати, що ми маємо пам’ятати про наших людей на тимчасово окупованих росією територіях і маємо за них боротись. Ми щиро сподіваємось, що голоси українців з окупації почують як в Україні, так і поза її межами

Головною композицією фільму став трек «Маніфест» Артема Пивоварова.

Тизер фільму тут –  https://youtu.be/lgcxsnovU5o

Презентація самого фільму запланована на червень 2025 року.

Документальний фільм «Люди кольору свободи» створюється за сприяння Сил спеціальних операцій ЗСУ за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».