Ганна Золотаренко: третя дружина Хмельницького, яка керувала і ним, і гетьманатом

Ганна Золотаренко здійснила неймовірне: мало того, що вийшла заміж за гетьмана у віці 45 років, маючи два шлюби позаду, четверо дітей, та ще й стала справжньою гетьманшею: навела лад у гетьманаті, примирила верхівку, об’єднала родину Хмельницьких і не дала розвалитися крихкій українській козацькій державі. Про неї написала Ліна Костенко у поемі «Берестечко»:

«Ця жінка, що прийшла в моє життя,
Вона цілюща в дотику і слові.
Важкі осмути пізньої любові
Вона знімає дотиком з чола.
Ця жінка, що в життя моє прийшла».

Ганна Золотаренко зняла з Хмельницького не лише осмуту пізньої любові. Вони прожили у шлюбі лише шість років. Але це були чи не найщасливіші, найспокійніші у сімейному житті гетьмана роки і дуже знакові у державницькому й поліичному плані.

Полковничиха з багатим минулим

Точна дата народження Ганни Золотаренко не відома: орієнтуються на початок XVII століття, орієнтовно між 1602-1606 роками. Але відомо, що народилася вона в Корсуні у заможній родині. З огляду на прізвище Золотаренко деякі дослідники припускають, що батько Ганни був ювеліром. Зате точно відомо, хто її брати – відомі та шановані в той час козацькі полковники Іван та Василь Золотаренки.

За званням чоловіків її називали «полковничихою». В обох шлюбах овдовіла і народила чотирьох синів: у першому шлюбі – Кіндрата, у другому – о Данила, Стефана та Осипа.

Збереглося єдине зображення Ганни Золотаренко, і те дуже примітивне. Воно не дає уявлення ні про зовнішність, ні про характер цієї жінки, але попри це можна бути впевненими: Ганна була безумовно харизматичною. Інакше б не вийшла заміж щасливо двічі, а втретє – ще й за самого Богдана Хмельницького.

Наречена з минулим

Історики стверджують, що за Богдана Хмельницького Ганна пішла заміж у 45-48 років. Як вони познайомилися, теж невідомо. Але точно можна сказати, що це був важкий період у житті гетьмана. Чорна смуга почалася з поразки під Берестечком, потім додалися інтриги у козацькій старшині, а через них – і страта другої дружини Олени Чаплинської, за якою Хмельницький буквально сох – та сама “осмута пізньої любові”, писали про це тут.

Аж тут з’явилася Ганна Золотаренко – доросла жінка, двічі вдова, з чотирма дітьми. Щось у ній було таке дивовижне, життєдайне, підживлююче, що змусило Хмельницького невідкладно з нею одружитися.

Вінчання відбулося у 1651 році у Корсуні в Свято-Іллінській церкві. Весілля гуляли гучно й пишно. Хоча в гетьманаті тоді було зовсім не весело: занедбане господарство, дефіцит скарбниці, сварки у козацькій верхівці. Навіть діти Хмельницького від попередніх шлюбів поводилися надто свавільно.

Мудра жінка

Судячи з історичних свідчень, перше, за що взялася нова дружина гетьмана, – за його дітей. Їх було вісім. Старші сини Тиміш та Юрій вже були зрілими чоловіками та мали неабиякий вплив у козацькій верхівці. Саме з подачі Тиміша була страчена друга дружина Богдана Хмельницького – та сама Олена Чаплинська.

Розуміючи все це, Ганна взялася налагоджувати стосунки спершу з синами, потім із доньками Хмельницького. І їй це вдалося: навіть завжди нестриманий та запальний Тиміш змінився на краще.

Зуміла Ганна подружити чоловікову родину зі своєю. Брати Ганни закріпилися у козацькій верхівці, а діти отримали прізвище вітчима – стали Хмельницькими. І не лише на папері – за документами, а й на ділі: гетьман надав їм усі привілеї, як рідним дітям, і у статусі, і у спадку.

Навівши лад у сім’ї, зміцнивши родинні взаємини, мудра Ганна пішла далі – впорядковувати й налагоджувати зв’язки в козацькій старшині…

Ганна Гетьманова-Богданова

Ганна швидко оцінила чвари навколо Хмельницького, розбрат серед старшини та хиткість гетьманської влади й почала діяти. Хитро, мудро, м’яко, вона зуміла завоювати повагу козацьких ватажків, примирила їх і навіть брала участь у їхніх нарадах та зустрічах. За переказами, вона говорила мало, але влучно, розсудливо – її слухала й дослухалася вся старшина і припинила розбрат.

З Ганною радився Хмельницький і з роками настільки їй довіряв, що казали: слово Ганни – це слово гетьмана. За його відсутності вона видавала універсали і підписувала «Ганна Гетьманова-Богданова». Наприклад, є згадка про її універсал із забороною займати міщанам землі Густинського монастиря.

Також, за даними істориків, до Ганни зверталася польська королева Марія-Людвіга з проханням посприяти мирним перемовинам Хмельницького з Польщею.

Господиня гетьманату

Порядок Ганна навела не лише у справах родини, старшини, а й в господарстві. Вона негласно розпоряджалася скарбницею, контролювала витрати і не дозволяла розбазарювати кошти та майно.

Вона організувала помічників по господарству, розбудувала раніше занедбане гетьманське обійстя, заклала сад, в якому завели звіринець і запросили оркестр. Садиба Хмельницьких перетворилося майже на європейську резиденцію, де щедро та гідно приймали гостей та послів.

Окрім розвитку державницьких справ гетьман зміцнював родинні справи. Він одружив дітей, став дідусем, побудував Іллінську церкву в Суботові – пам’ятку архітектури, яка збереглася досі і яка мала стати родовою усипальницею Хмельницьких. Усі родинні здобутки відбувалися за безпосередньої участі Ганни – справжньої шиї, яка керувала головою. Смерть Богдана стала для неї справжнім шоком – знову вдова. Втретє…

Ніхто не знає, як пережила Ганна смерть свого гетьмана, але є показовий факт: після поховання вона прожила 14 років у гетьманському маєтку в Суботові. Змінювалися ватажки, гетьмани, «групи впливу», а вдову Хмельницького ніхто не смів чіпати.

Навпаки, до неї продовжували дослухатися й ставилися з глибокою повагою. Відомо, що у 1671 році Ганна пішла в Києво-Печерський монастир і прийняла постриг під ім’ям Анастасії. Невдовзі там і померла.