Ефект Матильди: як і чому суспільство ігнорувало жінок-науковиць

Пригадайте імена відомих жінок-науковиць. Це може виявитися непростим завданням, адже більшість із нас з дитинства звикла до підручників, наповнених іменами виключно чоловіків. Упродовж століть суспільство відводило жінкам лише дві ролі — домогосподарки та матері. Світ науки здавався недосяжним, оскільки вважалося, що жінки не здатні працювати в «чоловічих» сферах. Проте науковиці існували, їхні досягнення були значними, але часто залишалися непоміченими або зігнорованими. Це явище має власну назву — ефект Матильди.

ЩО ТАКЕ ЕФЕКТ МАТИЛЬДИ?

Ефект Матильди — це систематичне применшення або заперечення внеску жінок у науку, упереджене ставлення до їхніх досягнень, а також приписування їхніх ідей чоловікам.

Явище отримало назву на честь суфражистки Матильди Джослін Ґейдж, яка ще у 1870 році в есе «Жінка як винахідниця» проаналізувала історію наукового прогресу й спростувала міф про інтелектуальну неспроможність жінок.

ХТО СТОЯВ ЗА НАУКОВИМИ ВІДКРИТТЯМИ?

Одним із ранніх прикладів ефекту Матильди є історія Тротули де Руджеро — дослідниці та лікарки XII століття, яка займалася жіночими хворобами, гінекологією, дерматологією та косметологією. Її праці стали основою європейської медицини XIII–XV століть. Проте у XVI столітті один із перекладачів вирішив, що жінка не могла створити настільки важливі медичні тексти, стер її ім’я, виправив граматику і приписав авторство чоловіку.

Ближче до XX століття ситуація почала змінюватися, адже жінкам у більшості країн дозволили навчатися в університетах. Однак їхній внесок у науку продовжували ігнорувати.

Так, у 1944 році Отто Ган отримав Нобелівську премію з хімії за дослідження, яке він виконав разом із Лізою Мейтнер. Вона зробила ключові розрахунки, які підтвердили можливість поділу атомного ядра.

РІВНІ ПРАВА, АЛЕ НЕ РІВНІ МОЖЛИВОСТІ

Згодом жінки отримали можливість працювати нарівні з чоловіками, але стикалися з дискримінацією у вигляді нижчої заробітної плати та повільного кар’єрного зростання.

Марія Мітчелл, перша американська професійна астрономка, відкрила комету у 1847 році та здобула всесвітнє визнання. Проте її зарплата була нижчою за зарплати молодих чоловіків-науковців.

Герті Тереза Корі, біохімікиня, яка отримала Нобелівську премію з фізіології та медицини у 1947 році разом із чоловіком, довгий час не могла стати професоркою. Наукове товариство пояснювало це тим, що працювати разом подружжю «не по-американськи».

НОБЕЛІВСЬКІ (НЕ) ЛАУРЕАТКИ

Наші партрнери з Центру гендерної культури дослідили ефект Матільди у Нобелівській премії. Зокрема, приклади, коли чоловікам надали перевагу перед жінками у нагородженні найважливішою відзнакою в науці.

1903 рік
Марію Склодовську-Кюрі включили до Нобелівської премії з фізики лише завдяки наполегливості члена Нобелівського комітету, шведського математика Маґнуса Йости Міттаґа-Лефлера та її чоловікові П‘єрові Кюрі. Марія була першою жінкою, нагородженою Нобелівською премією, і є єдиною людиною, що отримала її двічі, однак її так і не прийняли до Французької академії наук. Одна з її студенток, Марґеріт Перей, буде першою жінкою, якій вдасться туди потрапити (1962 року).

1934 рік
Нобелівською премією з фізіології або медицини було нагороджено Джорджа Віпла, Джорджа Майнота та Вільяма Мерфі. Їхню співробітницю Фріду Робштайт-Робінс виключили зі списку, хоча вона заслуговувала на Нобелівську премію, бо була співавторкою майже всіх публікацій Віпла. Він вчинив чесно: розділив із нею грошову винагороду.

1944 рік
Нобелівську премію з фізики одноосібно отримав Отто Ган. Ліза Майтнер працювала разом з Ганом та заклала теоретичну базу для поділу ядра (саме вона запровадила цей термін). Майтнер не отримала визнання Нобелівським комітетом частково — через стать, частково — через єврейське походження, що в нацистській Німеччині всіляко принижувалося.

1950 рік
Сесіль Павелл отримав Нобелівську премію з фізики за розробку фотографічного методу вивчення ядерних процесів та за подальше відкриття піонів (пі-мезонів). Марієтта Блау була першовідкривачкою у цій галузі.

1956 рік
Двоє американських фізиків Лі Цзундао та Чженьнін Янг передбачили порушення закону парності у слабкій взаємодії та запропонували можливий експеримент для його перевірки. У 1957 році Ву Цзяньсюн виконала необхідний експеримент у співпраці з Національним інститутом стандартів та технологій та показала порушення парності у випадку бета-розпаду. Нобелівською премією 1957 року нагородили науковців, а Ву знехтували. Вона отримала премію Вольфа у 1987 році як визнання її праці.

1958 рік
Джошуа Ледерберґ розділив Нобелівську премію з фізіології разом з Джорджем Бідлом та Едвардом Тейтемом. Мікробіолог Джошуа Ледерберґ та його дружина Естер Ледерберґ, спільно з Бідлом та Тейтемом, розробили метод перенесення колоній бактерій з однієї чашки Петрі до іншої, що є необхідним для сучасного розуміння опірності антибіотиків. Однак, Естер Ледерберґ не отримала визнання, хоча саме її внесок мав першорядне значення для успішного втілення теорії. Більше того, вона не отримала визнання за її відкриття фагу лямбди чи за її вивчення F-плазміди, які стали основою для майбутніх генетичних та бактеріальних досліджень.

1974 рік
Наприкінці 1960-х років Джоселін Белл Бернелл відкрила перші пульсари. За це відкриття 1974 року Нобелівською премією з фізики нагородили її керівника Ентоні Г‘юїша та Мартіна Райла з коментарем про їхню першовідкривацьку працю в радіоастрономії. Бернел опустили. На момент відкриття вона була студенткою докторантури.

СУЧАСНА НАУКА: ЧИ ЗМІНИЛОСЯ ЩОСЬ?

Навіть у XXI столітті гендерна нерівність залишається проблемою. У 2012 році мікробіолог Єльського університету Джо Хандельсман провів дослідження щодо сприйняття чоловічих і жіночих резюме. Він розсилав однакові заявки на вакансію лаборанта, змінюючи лише імена кандидатів. Результати показали, що чоловікам у середньому пропонували зарплату на 4 тисячі доларів вищу, ніж жінкам із такими ж кваліфікаціями.

Попри те, що про ефект Матильди говорять уже понад 30 років, жінки-науковиці досі зіштовхуються з упередженістю. Гендерні стереотипи продовжують впливати на кар’єрний шлях жінок, а чоловіки все ще домінують у наукових спільнотах. Але щоразу більше дослідниць доводять, що їхні знання, відкриття та внески не можна більше ігнорувати.