10 речей, від яких треба відмовитися кожній жінці
Список склала відома блогерка і сказала «Йдіть до біса! Я надто доросла для цього!»
Список склала відома блогерка і сказала «Йдіть до біса! Я надто доросла для цього!»
Блогерку звати Мішель Комбс – їй 55 років, вона одна з найпопулярніших колумністок Huffington Post, а її опублікований там список 10 речей, від яких треба відмовитися кожній жінці, розібрали на цитати.
Власне, розбирають на цитати ледь не кожну статтю Мішель, яку вона публікує у власному блозі Rubber Shoes In Hell («Гумовці в пеклі»). Ця щаслива дружина і мама дорослого сина пише про жінок, психологію, вікові зміни, стереотипи, менопаузу, шлюб настільки дотепно, хоч і прямолінійно, що її обожнюють мільйони американок.
Вона не добирає слів, а каже як є. Навіть у передмові до свого списку про згадані 10 речей, від яких треба відмовитися кожній жінці, Мішель Комбс пише: «Мені 55. Хоча почуваюся на 30. Ні, я не з’їхала з глузду – я бачу свої зморшки, обвислі боки, пігментні плями. Це ззовні. Але всередині я почуваюся на 30. Просто я вже не вбиваюся над тим, щоб привести зовнішній вигляд у відповідність до внутрішнього відчуття. Я надто доросла для цього. Я взагалі надто доросла для багато чого. І ось що хочу сказати жінкам, особливо тим, кому зараз 25-30: не витрачайте час! Відмовляйтеся від непотрібних у вашому житті речей – вчасно. Щоб не казати у 55, як я зараз…
Якщо мені є, що сказати, я говорю і не боюся, що мене неправильно зрозуміють чи не те почують і що про мене подумають. Це їхні проблеми, не мої. І якщо до мене хтось поставився погано, образив, зачепив або нахамив, я вже не мовчу, я кажу: «Ти хам, ти сказав огидні речі, мені неприємно спілкуватися з тобою». А головне, я не суштиму собі голову самоїдством, чим же я заслужила таке хамство. Його взагалі не можна заслужити. Просто в світі є хами. І їх треба ставити на місце.
Мій чоловік запросив мене пообідати в кафе. Я пішла збиратися і виявила, що сухий шампунь (і взагалі шампунь) скінчився. А джинси я вже двічі одягала. Кілька років тому я б точно йому відмовила: мовляв, не готова в такому вигляді кудись йти. А зараз я думаю: чорт забирай, мій чоловік кличе мене пообідати з ним. Яка різниця, чи мила я голову? Він бачив мене сьогодні вранці, і він хоче піти зі мною в кафе. Чи мені не плювати, що подумають люди за сусіднім столиком? І так, я не попрасувала футболку. Я взагалі її більше не прасую. Вона чиста. Цього достатньо.
Бо це не слабкості. Це мої бажання, і я їх реалізую. Мені не соромно читати бульварний роман, слухати леді Гагу, пританцьовуючи, їсти чізкейк о 2 годині ночі і дивитися «Ходячих мерців» по п’ятому колу. Тому що там Деріл.
Взуття створене для того, щоб було зручно ходити. Воно повинно бути м’яким, комфортним, відповідати сезону і підходити мені за розміром. І так, я взую сандалі на шкарпетки, якщо побоююся, що за довгий день ті сандалі намуляють мені ногу.
Перепрошую, ви мене наймали, щоб я тримала цей будинок в чистоті? Нічого, що це МІЙ будинок? Я не мала настрою і не прибрала – яке ваше діло?
Тому що не можна запросити Мері, не покликавши Джека, а Джона – не запросивши Лауру. Якщо я хочу бачити Мері, я запрошую лише Мері. І нормально сприймаю її відмову, якщо з Джеком їй веселіше.
Читайте також: Одеська “демонеса” Кароліна Собанська
Я викреслила з лексикону фразу «А раптом знадобиться». Якщо я просто зараз не знаю, навіщо мені ось ця штуковина, вона відправляється у смітник.
Я це зрозуміла пару років назад, коли обідала з колегами. Вони мені несимпатичні. Вони злі, дріб’язкові, і у нас абсолютно різні інтереси. Коли вони почали звично підколювати одне одного через політику чи якийсь робочий проект, я подивилася на них і подумала: що я тут роблю? І перестала ходити з ними обідати.
Іноді люди поводяться як придурки. І напевно, якщо добре пошукати, навіть в найбільшому придурку можна знайти позитивні якості. Питання в тому, навіщо мені шукати? У людини завжди є вибір. Якщо вона вирішила бути придурком, так тому й бути. Я її вибір поважаю. Тому я більше не шукаю в ній хороше, просто відходжу якнайдалі.
Життя минає несправедливо і неймовірно швидко. І от я вже надто стара для багато чого. Але я щаслива, що встигла це усвідомити до того, як мені на голову гепнули кам’яну плиту з написом «Тут лежить Мішель, вона все життя прожила не так, як хотіла, і померла нещасною».
Нумо, дівчата, жити так, як нам хочеться – принаймні без тих 10 речей 🙂
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: