Українська художниця з костюмів Антоніна Белінська, на рахунку якої образи для фільмів «Захар Беркут», «Сторожова застава» та робота з данським актором Мадсом Міккельсеном («Казино «Рояль», «Доктор Стрендж», «Ще по одній») представила першу колекцію власного бренду TONiA.

Капсульна колекція «Ентропія» створена за принципом конструктора, адже кожен з восьми образів можна легко комбінувати один з одним у довільних комбінаціях.

Назва колекції відсилає до природи та давньої мрії дизайнерки. «Її створення стало відродженням моєї творчої дитячої особистості, адже все життя я мріяла розробляти власний одяг, – розповідає Тоня Белінська. – Ентропія – це розсіяна енергія, при накопиченні якої зародилось життя. Це певний символ і мого особистого пробудження, і народження чогось нового».

Натхненням для створення «Ентропії» креативна директорка бренду TONiA називає природу та натуральні кольори, наївне мистецтво, яке нагадує дитячі малюнки, а також – вміння сучасних жінок поєднувати силу, ніжність і сексуальність. Белінська навмисно підкреслює жіночі форми, робить акцент на талії і привідкриває невеликі частини жіночого тіла. В цьому одязі дівчина почувається задоволеною собою, підкреслює дизайнерка.

Особливістю колекції є в’язаний корсет, створений за старовинною технікою XIX сторіччя

Для його пошиття Белінська адаптувала крій автентичного корсету того часу, який вона придбала на аукціоні: «Стародавні корсети мали дуже красивий перехід між талією і стегнами. При цьому вони не затискали діафрагму – це секрет, яким володіли тогочасні кравці. Саме тому жінкам було легко ходити і при цьому візуально мати дуже вузьку талію, – ділиться дизайнерка.

В’язані речі колекції створені з італійської пряжі, яка складається на 50% з льону, на 50% з віскози. Це дозволяє одягу гарно підкреслювати вигини тіла і бути комфортним для носіння навіть у спеку. Також практично кожен елемент колекції має елемент ручного в’язання або вишивки.

«Ідея створити речі, зв’язані гачком, натхнення давньою технікою «вирізування» – це теж данина моєму дитинству, – розповідає Тоня Белінська. –  Моя мама власноруч створювала декоративні елементи для одягу, я могла годинами спостерігати за цим процесом, досі пам’ятаю всі фіранки та оздоблення, які вони з бабусею вишивали. Саме цю легкість і ажурність, які створюються за допомогою давніх технік, що використовувались на території України, я й хотіла передати в колекції».