Спецпроєкт про українок, які воюють з рашистським окупантом на своєму фронті: гуманітарному, інформаційному, креативному – своїми вміннями та знаннями.
Наталія Оніпко

За фахом Наталія Оніпко – перекладачка італійської мови, але майже 17 років займається допомогою родинам онкохворих дітей. У 2008 році вона заснувала і очолила благодійний фонд «Запорука», який забезпечує діток та лікарні ліками, медичними витратними матеріалами, надає психологічну допомогу та допомогу з реабілітації. У 2009 році під керівництвом Наталі з’явився центр «Дача» – затишний будинок у Києві, де маленькі пацієнти Національного інституту раку та Охматдиту проживають під час лікування зі своїми рідними. У червні цього року планувалося відкриття нової «Дачі», розрахованої на більшу кількість сімей. Але війна змінила ці плани…

Зараз Наталія Оніпко зі своєю командою та італійськими партнерами Soleterre Onlus рятують дітей не тільки від раку, але й від війни. З перших днів агресії вони вивозять онкохворих дітей до лікарень Італії. Евакуюють навіть з гарячих точок – з самого пекла, де йшли бої. Сьогодні завдяки їм 63 українські дитини (станом на 13 квітня) знаходяться у повній безпеці і продовжують лікування в кращих європейських клініках. Процес триває, і врятованих дітей щодня більшатиме. Про цю колосальну роботу, про дитячі життя і про підтримку жінок-переселенок ми розпитали пані Наталю для спецпроєкту «Жінки у війні».

Наталю, чи припускали, що війна все ж почнеться?

Ні, не припускала. Але… 23 лютого ввечері, коли атмосфера була дуже напружена, з Національного інституту раку виписали рекордну кількість дітей. Тобто в перший день війни на нашій «Дачі» знаходилося дев’ять родин.

Не можу сказати, що в мене було якесь передчуття. Швидше, відповідальність. Я таки зателефонувала другу та амбасадору фонду «Запорука» Сергію Притулі і запитала, чи треба вивозити родини з «Дачі». Він відповів «так». Тобто він був впевнений, що щось станеться… Через лічені години до «Дачі» під’їхали автобуси з поліційним супроводом. Але я до останнього не могла припустити, що буде війна. Бо якби була так впевнена, як Сергій, то змусила б усіх дачників виїхати.

А так в ніч з 23 на 24 лютого, за кілька годин до початку вибухів, в автобус сіли лише три родини

Евакуація підопічних фонду “Запорука”
Що відчували в цей день, що в першу чергу зробили?

О 10 ранку я мала зустрічатися з комунікаційною агенцією, аби розписати план наших довгоочікуваних заходів. Першого червня – відкриття нової «Дачі», яку ми будували з такою любов’ю… У квітні мала відбутися ще одна визначна подія – перша трансплантація кісткового мозку у Львові на базі Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру. Це перший такий заклад у Західній Україні, відкриттю якого наш фонд активно сприяв. У травні планувався наш уже традиційний благодійний забіг. А після обіду мене очікувала ще одна приємна зустріч – з ландшафтниками в садовому центрі. Ми з ними вже обрали дерева, квіти, рослини, якими хотіли засадити наше подвір’я біля нової «Дачі»…

У той день я прокинулась від надто сильної активності робочого чату. Звісно, відчула страх, як і всі, коли почула, що Україну бомблять усюди. Перше, що зробила, – написала колезі, яка мешкала одна, щоб швиденько їхала до мене. А потім ми з нею цілий день спілкувалися з італійськими медіа. Після дзвінків мам, друзів нам почали активно телефонувати італійські партнери, пропонувати допомогу, зокрема, й медійну.

Після обіду організували гарячу лінію. Ми знімали відео та надсилали їм. Це все відбувалося в моїй квартирі в Києві, в перервах між тим, як ми бігали у бомбосховище.

Коли на другий день почула, що на Київ ідуть танки, прийняли рішення їхати з міста, щоб вберегти дітей від психологічної травми. Бо добре знаю ціну її наслідків

Так перевозили хворих діток у безпечні місця
Як організовували евакуацію хворих дітей? Які країни їх прийняли, чим забезпечили?

За цей місяць ми добре налагодили логістику. В Польщі, в Жешуві, маємо «пункт приймання». Тож ми вже чітко знаємо, куди веземо дітей. У цьому пункті з нами співпрацює організація соціального захисту з Італії. Вони відповідають за авіаперевезення, і це вони приїжджають зі швидкими допомогами. Тому можемо вже транспортувати дітей навіть у важкому стані. Раніше евакуйовували лише тих, хто міг їхати потягом. Ось нещодавно зібрали двох дітей у дуже важкому стані з Івано-Франківська.

При цьому медики України та Італії постійно на зв’язку. Таким чином «супроводжують» дитину до кордону, і вже звідти її забирають на швидкій.
З самого початку кожен з наших колег із різних фондів займався своїми підопічними. Надалі, коли майже усіх дітей почали звозити до Львова, до Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру, сформувалося дві ланки. Перша – у Львові, друга – в Польщі, де діє великий медичний хаб St. Jude. Сюди привозять дітей із львівського медичного центру і вже звідси дітей відправляють далі в інші країни.

«Запорука» працює так: когось із дітей також забираємо зі Львова, якщо в них немає часу чекати на конвой, а когось – з інших точок України. Орієнтовно 4-6 родин. Загалом збирається до 20 людей, яких одразу вивозимо до Італії. Якщо в літаку, який організували, є вільні місця, ми інформуємо про це Saint Jude. І вони направляють до нас людей з інших фондів.

Ось така у нас координована співпраця. Ми всі робимо одну справу. Перша леді Олена Зеленська, як парламентарка, доносить необхідність цієї операції світу. Ми та наші колеги з інших фондів, які займаються безпосередньо контактами з лікарнями, з сім’ями, вивозять їх. Фонд «Таблеточки» співпрацює та St. Jude з усіма країнами. «Запорука» і Soleterre Onlus однією командою фізично супроводжуємо родини до Італії. Я б не хотіла, щоб наші підопічні, наші дачники, потрапили в країну, де в нас нема партнерів. Нам було б важко там бути поряд.

Бути поряд – для нас принципово. І ми обіцяємо це кожній родині. Як правильно оформити документи, як продовжити життя в Італії, їжа, адаптація, психологічна підтримка – все під нашим контролем.

Ми будемо з ними до того моменту, поки вони приймуть рішення залишатися назавжди в цій країні чи повернутися додому. З поверненням додому ми теж будемо їм допомагати

Підопічні фонду “Запорука”
А що зараз із «Дачею»?

12 березня ми зачинили «стару» «Дачу» в Києві, яка за час існування прийняла понад 1400 родин з усієї України. Проте «Дача» – проєкт, який неможливо ось так просто зачинити. Бо, перш за все, це філософія, ідея, люди. Все це з нами залишається. А приміщення – справа технічна. Воно знайдеться. Точніше, вже знайшлося… У Львові ми вже облаштовуємо свою маленьку «Дачу». Це буде тимчасове затишне житло для тих, хто потребує прихистку. Зокрема для дітей, які їдуть здалека закордон на лікування. Одразу ми не можемо їх туди відправити. Треба підготувати документи, знайти клініку, домовитися про те, щоб разом із хворою дитиною змогли виїхати мама, братик, сестричка, бабуся… Родина повинна бути разом попри все.

Крім того, часто жінки відмовляються виїжджати закордон, бо не хочуть залишати своїх чоловіків. Ось для таких родин, зокрема, ми й хочемо створити умови затишної домівки, щоб вони продовжили лікування тут, залишаючись усі разом.

Впевнена, що у львівському дачному просторі буде панувати така ж атмосфера любові й підтримки, яка була на нашій київській «Дачі»

Діти, які під час лікування мешкали у центрі “Дача”
Зараз, коли потік евакуації дітей налагоджено, чим ще займається «Запорука»?

Нещодавно стартував наш новий великий проєкт – психологічна підтримка вимушено переселених людей і всіх, хто потерпає від війни. Така допомога відбуватиметься у двох форматах: онлайн, як гаряча лінія, та живе спілкування. Унікальність ідеї полягає в тому, що вона буде реалізовуватися на території трьох країн: України, Польщі, Італії. Його мета – створити потужну мережу психологів.
В Україні – це міста, де сконцентрована найбільша кількість вимушено переселених людей. Львів, Вінниця та, ймовірно, Дніпро.

Для «Запоруки» було й залишається найголовнішою цінністю, аби сім’ї трималися разом як у війні з раком, так і у війні з окупантами. Ніщо і ніхто не повинно їх розлучати. А наш обов’язок бути поряд з ними, де б вони не знаходились. Бо «бути поряд» це і є «Запорука» – запорука справжньої, дієвої підтримки.

Тому зараз наш фонд діє майже по всій Україні, а також у Польщі та Італії. Ми завжди на зв’язку зі своїми підопічними

Евакуація підопічних фонду “Запорука”
Хто вам допомагає у цьому?

Ми почали співпрацювати з міжнародною організацією INTERSOS. Робота буде стосуватися всебічної підтримки вимушених переселенців, починаючи з таких елементарних побутових речей, як матраци, засоби гігієни, облаштування бомбосховищ…

До речі, бомбосховища – це окремий напрямок, найнагальніший. Діти не повинні годинами сидіти в холоді, без свіжого повітря, у гнітючий темряві та сирості. На жаль, умови багатьох бомбосховищ саме такі. Перше, що ми зробимо – проведемо вентиляцію, опалення, зробимо більш приємне освітлення. Щодо «інтер’єру» – підійдемо до питання, як завжди, творчо. Зробимо все, аби діти не почувалися дітьми підземелля. Почнемо з Західноукраїнського дитячого медичного центру, який з перших днів війни перетворився на великий гуманітарний хаб. Туди їдуть звідусіль. Лікарня приймає до 300 дітей.

З нашими постійними партнерами Soleterre Onlus ми відкрили ще два напрямки співпраці. Один буде стосуватися не тільки евакуації дітей, а ще й створення умов для їхнього лікування в Україні. Не всі діти можуть виїхати і не всі потребують цього. Проте центральні лікарні, з якими ми співпрацювали, зокрема столичний Національний інститут раку, зараз не надають таких послуг. Але є невеликі регіональні лікарні, які ми можемо підсилити медикаментами, обладнанням та фаховим персоналом. Лікарі київського НІР готові працювати у цих лікарнях. Але їм треба мати з чим працювати.

Ми вже підписали договір на купівлю та встановлення портативного УЗД-апарату вартістю 470 000 гривень у Хмельницькій лікарні

Підопічні фонду “Запорука”
Що ще ви робите в цьому напрямку?

Для Хмельницької лікарні ми також придбали витратні матеріали ще на понад 300 тисяч гривень. Незабаром передамо місту швидку допомогу. І це лише початок.

Ми готові надалі шукати і давати кошти на все, що потрібно, аби на цій базі зробити такі референтні пункти, куди дитина може потрапити та отримати відповідну допомогу. Треба думати про майбутнє. Війна не зупинить рак. Дітей треба буде лікувати. Постійно їх вивозити з країни – не наша позиція. Ми маємо надавати в Україні хоча б те, що можемо, вже зараз.

Інколи хімієтерапія може тривати один раз на тиждень. І це можна робити в Україні. Звичайно, якщо в західному регіоні ситуація загостриться, ми будемо вивозити дітей. Але сподіваємося, цього не станеться…

Інший напрям – реабілітація та лікування наших поранених дітей. Уряд Італії вже надав офіційну згоду на це.

Ми не можемо допустити, щоб діти, які пережили такий жах, залишалися під сиренами. Ми хочемо забезпечити їм спокій, щоб вони повернулися вже в мирну Україну

Наталія Оніпко
Що зробите в першу чергу в мирній Україні – після перемоги?

Поїду додому, де будемо спільно все відбудовувати. Повернуся до реалізації наших планів. Ми переможемо, ми мусимо це зробити. Ми – неймовірна нація. Сильна, творча, яка швидко мобілізується та об’єднується. В нас був Майдан. Він нас зробив такими. В нас є дух, який не зламати навіть такому звірові, як росія. Ми вигриземо перемогу, бо в нас є за кого і за що.

Чесно кажучи, я не дуже оптимістка. Мені боляче дивитися на все, що відбувається, на смерті наших дітей. А також на те, скільки українців зараз виїхали закордон. У мене є страх, що це назовсім. Тому дуже не хочеться, щоб війна затягнулася надовго. Люди до всього звикають. Є ризик, що можуть забути свій дім. Діти підуть до школи, в університети закордоном…

Моя мета – відбудувати таку Україну, щоб більше ніхто не мріяв про закордон. Щоб усі-усі повернулися в мирне «додому».

Підтримати благодійний фонд «Запорука» можна з будь-якого куточка світу:

Райффайзен Банк Аваль

Р/р: UA293808050000000026005552959
Код ЄДРПОУ: 35911054
Одержувач: БФ «Запорука»
Код банку (МФО): 380805
Банк одержувача: «Райффайзен Банк Аваль» у м. Київ
Призначення платежу: благодійна пожертва

Рахунок для надходжень в євро (EUR)

Account number IBAN: UA423808050000000026003552973
Beneficiary: Charitable Foundation Zaporuka
Address: 30, Vasylkivska str., 03022, Kyiv (Ukraine)
Details of payment: charitable donation
Bank of beneficiary: Public Joint Stock Company Raiffeisen Bank Aval, Leskova street 9, KYIV city, Ukraine
SWIFT Code: AVALUAUKXXX
Intermediary bank: Raiffeisen Bank International AG
SWIFT Code: RZBAAT WW
Correspondent account: 55022305

Рахунок для надходжень в американських доларах (USD)

Account number IBAN: UA743808050000000026007552968
Beneficiary: Charitable Foundation Zaporuka
Address: 30, Vasylkivska str., 03022, Kyiv (Ukraine)
Details of payment (Field №70 or №72): charitable donation
Bank of beneficiary: Public Joint Stock Company
Raiffeisen Bank Aval, Leskova street.9, Kyiv city, Ukraine
SWIFT Code: AVALUAUKXXX
Correspondent bank: The Bank of New York Mellon, New York, USA
SWIFT Code: IRVT US 3N
Correspondent account: 8900260688

Фото надані фондом “Запорука”

ПРОЄКТ “ЖІНКИ У ВІЙНІ”, ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: