10 речей, від яких треба відмовитися кожній жінці
Список склала відома блогерка і сказала «Йдіть до біса! Я надто доросла для цього!»
Список склала відома блогерка і сказала «Йдіть до біса! Я надто доросла для цього!»
Блогерку звати Мішель Комбс – їй 55 років, вона одна з найпопулярніших колумністок Huffington Post, а її опублікований там список 10 речей, від яких треба відмовитися кожній жінці, розібрали на цитати.
Власне, розбирають на цитати ледь не кожну статтю Мішель, яку вона публікує у власному блозі Rubber Shoes In Hell («Гумовці в пеклі»). Ця щаслива дружина і мама дорослого сина пише про жінок, психологію, вікові зміни, стереотипи, менопаузу, шлюб настільки дотепно, хоч і прямолінійно, що її обожнюють мільйони американок.
Вона не добирає слів, а каже як є. Навіть у передмові до свого списку про згадані 10 речей, від яких треба відмовитися кожній жінці, Мішель Комбс пише: «Мені 55. Хоча почуваюся на 30. Ні, я не з’їхала з глузду – я бачу свої зморшки, обвислі боки, пігментні плями. Це ззовні. Але всередині я почуваюся на 30. Просто я вже не вбиваюся над тим, щоб привести зовнішній вигляд у відповідність до внутрішнього відчуття. Я надто доросла для цього. Я взагалі надто доросла для багато чого. І ось що хочу сказати жінкам, особливо тим, кому зараз 25-30: не витрачайте час! Відмовляйтеся від непотрібних у вашому житті речей – вчасно. Щоб не казати у 55, як я зараз…
Якщо мені є, що сказати, я говорю і не боюся, що мене неправильно зрозуміють чи не те почують і що про мене подумають. Це їхні проблеми, не мої. І якщо до мене хтось поставився погано, образив, зачепив або нахамив, я вже не мовчу, я кажу: «Ти хам, ти сказав огидні речі, мені неприємно спілкуватися з тобою». А головне, я не суштиму собі голову самоїдством, чим же я заслужила таке хамство. Його взагалі не можна заслужити. Просто в світі є хами. І їх треба ставити на місце.
Мій чоловік запросив мене пообідати в кафе. Я пішла збиратися і виявила, що сухий шампунь (і взагалі шампунь) скінчився. А джинси я вже двічі одягала. Кілька років тому я б точно йому відмовила: мовляв, не готова в такому вигляді кудись йти. А зараз я думаю: чорт забирай, мій чоловік кличе мене пообідати з ним. Яка різниця, чи мила я голову? Він бачив мене сьогодні вранці, і він хоче піти зі мною в кафе. Чи мені не плювати, що подумають люди за сусіднім столиком? І так, я не попрасувала футболку. Я взагалі її більше не прасую. Вона чиста. Цього достатньо.
Бо це не слабкості. Це мої бажання, і я їх реалізую. Мені не соромно читати бульварний роман, слухати леді Гагу, пританцьовуючи, їсти чізкейк о 2 годині ночі і дивитися «Ходячих мерців» по п’ятому колу. Тому що там Деріл.
Взуття створене для того, щоб було зручно ходити. Воно повинно бути м’яким, комфортним, відповідати сезону і підходити мені за розміром. І так, я взую сандалі на шкарпетки, якщо побоююся, що за довгий день ті сандалі намуляють мені ногу.
Моя нога важливіша, ніж та нестерпна психологічна травма, яку я, можливо, завдам чиємусь естетичному смаку
Перепрошую, ви мене наймали, щоб я тримала цей будинок в чистоті? Нічого, що це МІЙ будинок? Я не мала настрою і не прибрала – яке ваше діло?
Тому що не можна запросити Мері, не покликавши Джека, а Джона – не запросивши Лауру. Якщо я хочу бачити Мері, я запрошую лише Мері. І нормально сприймаю її відмову, якщо з Джеком їй веселіше.
Читайте також: Одеська “демонеса” Кароліна Собанська
Я викреслила з лексикону фразу «А раптом знадобиться». Якщо я просто зараз не знаю, навіщо мені ось ця штуковина, вона відправляється у смітник.
Я це зрозуміла пару років назад, коли обідала з колегами. Вони мені несимпатичні. Вони злі, дріб’язкові, і у нас абсолютно різні інтереси. Коли вони почали звично підколювати одне одного через політику чи якийсь робочий проект, я подивилася на них і подумала: що я тут роблю? І перестала ходити з ними обідати.
Життя надто коротке, щоб витрачати його на тих, хто тобі не подобається
Іноді люди поводяться як придурки. І напевно, якщо добре пошукати, навіть в найбільшому придурку можна знайти позитивні якості. Питання в тому, навіщо мені шукати? У людини завжди є вибір. Якщо вона вирішила бути придурком, так тому й бути. Я її вибір поважаю. Тому я більше не шукаю в ній хороше, просто відходжу якнайдалі.
Життя минає несправедливо і неймовірно швидко. І от я вже надто стара для багато чого. Але я щаслива, що встигла це усвідомити до того, як мені на голову гепнули кам’яну плиту з написом «Тут лежить Мішель, вона все життя прожила не так, як хотіла, і померла нещасною».
Нумо, дівчата, жити так, як нам хочеться – принаймні без тих 10 речей 🙂
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: