«Звільнення оборонців «Азовсталі» – це борг кожного українця та влади»

Рік тому, 20 травня 2022 року з «Азовсталі» вийшли останні захисники й захисниці. За кілька днів до цього чотири звичайні українські жінки звернулися до всього світу, стоячи в офіційній резиденції президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, і просили про екстракцію оборонців «Азовсталі» в третю країну.

Серед цих жінок були – Наталка Зарицька, дружина бійця полку «Азов», і Наталія Кравцова, матір полоненого захисника «Азовсталі». Згодом вони об’єдналися у Раду дружин і матерів захисників України «Жінки зі сталі», до яких долучилися сотні родичів військовополонених та зниклих безвісти бійців. Зокрема, й Неля Шастун, матір двох бійців полку «Азов», та Софія Черепанова, сестра полоненого захисника «Азовсталі».

За рік, що минув з того часу, “Жінки зі сталі” зробили чимало задля боротьби за звільнення наших військових з полону (розповідали про цет тут), а у річницю виходу оборонців з Маріуполя зібралися на пресконференцію, аби ще раз наголосити: звільнення усіх оборонців «Азовсталі» – це борг кожного українця та обов’язок влади, і ми маємо про це пам’ятати.

«Рік тому ніхто не знав, що нашим хлопцям судилося пережити, а декому і не пережити, тотальний голод (коли найціннішим подарунком на п’ятдесятиліття є два шматки хліба від усього бараку), смертельний холод (коли по черзі носять шкарпетки, щоб урятуватися від обморожень) та нелюдські тортури (найлегшими з яких є 16-годинне щоденне стояння в набитій камері, 9-годинні допити та постійні побиття). Попри всі зусилля, за 12 місяців вдалося повернути лише 20% оборонців, які стояли не на життя, а на смерть, допоки не отримали наказ від вищого військового командування: скласти зброю та зберегти життя. Такий наказ за час війни отримали лише захисники «Азовсталі», – нагадала Наталка Зарицька.

«Приблизно 2000 хлопців та дівчат досі перебувають у пеклі полону. Разом з ними, – додала Наталка Зарицька, – у пеклі невизначеності вже цілий рік живуть їхні рідні й близькі. У вересні минулого року був великий обмін азовстальців. Тоді повернулися захисники, які пробули в полоні чотири місяці. Всім відомо, в якому стані вони були: в середньому мінус 40 кг ваги, опущені нирки, вибитий хребет, травмовані коліна, перебиті всохлі м’язи, втрата зору, слуху і зубів, втрата чутливості кінцівок, жахливі психотравми. І це невичерпний перелік наслідків полону.

6 травня цього року вдалося повернути ще 45 захисників «Азовсталі». Як вони виглядають, можна побачити на фотографіях з обміну, які опублікували у відкритих джерелах. Однак, ще рік тому здорові й сильні люди цілковито втратили здоров’я, яке їм ніхто ніколи не поверне.

Дивлячись на пропорцію тих, кого обміняли та тих, хто залишається в полоні, можна впевнено стверджувати, що ворог не може змиритися з тим, що в Україні є такі відважні і волелюбні люди, тому й відмовляється їх віддавати, намагаючись бодай хоч в такий спосіб помститися, ігноруючи норми міжнародного гуманітарного права та паплюжачи Женевську конвенцію поводження з військовополоненими. При тому, що Україна чітко дотримується зазначених вище норм усупереч усім звірствам та варварству з боку окупантів.

На жаль, війна триває. І в інформаційному океані тривожних подій легко загубити найважливіше: що саме «Азовсталь» стала форпостом, який розбив амбітні плани загарбників, завдяки самовідданості його оборонців».

Державні органи, зазначила Наталка Зарицька, роблять усе можливе задля повернення наших захисників, але росіяни нехтують нормами міжнародного гуманітарного права. Здебільшого інформацію про тих, хто ще у полоні, українська сторона отримує від звільнених з полону. «Для родин військовополонених – це рік невідомості, болю й сліз. Але ми навчилися трансформувати це у дію. Ми допомагаємо захисникам, які зараз боронять нашу землю так само відважно, як оборонці Маріупольського гарнізону, і не припинено вимагати від світу, міжнародних організацій зробити все, щоб усі наші військовополонені були звільнені», – запевнила Наталка Зарицька на пресконференції. Її чоловіка Богдана звільнили з полону восени 2022 року, і цю неймовріну історію героїчного воїна та героїчної дружини можна прочитати тут.

Наталія Кравцова, матір захисника «Азовсталі», який досі перебуває у полоні, своєю чергою на пресконференції нагадала: «Ми всі бачили ті кадри, як наші оборонці виходили з “Азовсталі”. Увесь світ бачив ті кадри. Змучені, схудлі, поранені, наші захисники не підняли руки до гори. Жоден з них. З того моменту я вже рік чекаю на свого сина. Який проходить чергове коло пекла вже в російському полоні разом з сотнями своїх побратимів. Це найстрашніший рік в моєму житті, переповнений болем та відчаєм через невідомість та страх за життя мого сина. Тільки віра в те, що він повернеться, мене підтримує та дає змогу кожного дня підійматися, та робити все, що я можу і не можу для його звільнення. Найстрашніша фраза «Вашого в списку обміняних нема»…

Ми щиро бажаємо, щоб кожна мама, кожна дружина, донька, сестра дочекалися свого героя живим. Ми маємо робити усе, аби світова спільнота не забула про подвиг маріупольців і допомогла у звільнені наших захисників. Ми маємо підтримати «Жінок зі сталі» в їх непростій боротьбі й випробуваннях. Зробити це можна добровільним внеском за посиланням, а детальніше ознайомитися з їхньою діяльністю можна тут.