Молодший сержант Анна, командирка відділення однієї з бригад ДШВ, разом з бойовими побратимами зустріла повномасштабне вторгнення на луганському напрямку, поблизу населеного пункту Щастя. Потім упродовж півтора місяця брала участь у стримуванні наступу окупантів на підступах до Сєвєродонецька. Вона розповіла кореспонденту Олександру Кіндсфатеру з АрміяInform про те, як вирішила стати професійною військовослужбовицею і як зустріла тут своє кохання й щастя.

Важливе рішення

Доросле життя для Анни почалося рано, коли вона втратила батьків, тож досягати всього дівчина звикла сама. Після школи вона вивчилася на техніка-ветеринара. Водночас захоплювалася спортом, тож вирішила здобути ще одну освіту, спортивну – й закінчила факультет фізичної культури педагогічного університету. З 2016 по 2019 роки Анна працювала заступником директора школи з господарської роботи.

Але щоразу поверталася до думки, що в Україні йде війна, й вона хоче бути максимально корисною у цей важкий час. Тож у 2019 році Анна підписала контракт із ЗСУ.

Спершу вона пройшла базову підготовку на полігоні у Десні, потім ще два місяці вчилася у Полтаві на зв’язківця. Анна згадує, що до армійського життя звикнути було не так просто. Але вона впоралась: успішно склала свій іспит і була призначена на посаду радіотелефоніста десантно-штурмової бригади.

Згодом пройшла парашутно-десантну підготовку, закінчила курси лідерства і отримала звання молодшого сержанта

Невпинний розвиток

Першу бойову ротацію в районі проведення ООС Анна проходила на донецькому напрямку, на посаді командира відділення. У її підпорядкуванні було кілька військовослужбовців. Доводилося організовувати роботу в польових умовах, досконало розбиратися не лише в нюансах радіозв’язку, а й в людських взаєминах.

І в цій ситуації досвід педагогічної роботи став у пригоді. Анна вміла добре розбиратися як у тонкощах перепрошивки рацій та налаштування радіочастот, так і в психології людей. Тож їй вдалося швидко об’єднати команду, вмотивувати побратимів на ефективну роботу.

Не забувала Анна підвищувати й особистий рівень військової та професійної підготовки – за три роки служби опанувала всі види зв’язку. А ще їй прийшлися до вподоби стрибки з парашутом. Анна згадує, як, навіть перебуваючи в районі проведення ООС, завжди брала участь в парашутних стрибках з гелікоптера.

Зараз на її рахунку вже десять стрибків з висоти 800 і 600 метрів

Нові виклики

Анна розповідає, що перші дні після широкомасштабного вторгнення рашистів були найскладнішими. Ворог обрушив на позиції десантників сотні ракет, снарядів і мін. Щодня їх «прасувала» з повітря авіація, системи залпового огню. «Ми не знали, як будуть розгортатися події, – ділиться Анна. – Ворог діяв дуже підступно і зухвало. Психологічно це дуже пригнічувало. Але допомогло занурення в роботу і думка про те, що на тебе дивляться товариші та підлеглі. Тому вдалося швидко приборкати слабкість і страх».

Тож Анна витримала. Вісім місяців перебування на фронті загартували її характер, додали неоціненного досвіду та вміння долати будь-які труднощі. Наразі вона забезпечує надійний радіозв’язок свого підрозділу ДШВ. Коли в підрозділ прибувають мобілізовані солдати, Анна навчає їх основ радіозв’язку безпосередньо в бойових умовах. «Це суттєво відрізняється від умов мирного часу, – говорить вона. – Адже ворог постійно глушить зв’язок, створює різноманітні перешкоди, застосовуючи системи РЕБ. Я звертаю увагу на ці особливості, даю практичні паради, як налагодити зв’язок за таких умов. Також проводжу практичні інструктажі й заняття».

А ще служба у війську допомогла Анні знайти своє кохання – саме тут вона зустріла людину, яка стала для неї рідною душею

Офіцер Роман служить у тій же частині, що й вона. Напередодні російського вторгнення, 2 лютого 2022 року, вони одружилися. Мріяли про мирне життя, будували плани на майбутнє. На жаль, російські загарбники зруйнували ці плани. І все ж не змогли відібрати щастя у цієї пари.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: