Зараз Анастасія – бойова медикиня, а до повномасштабного вторгнення була професійною музиканткою, скрипалькою. У свої 26 років дівчина могла би мати зовсім інше життя: збирати повні концертні зали і займатися улюбленою справою. Адже Анастасія успішно закінчила магістратуру Національної музичної академії (називати яку іменем Чайковського принципово відмовляється), вступила до аспірантури… Проте рашистська навала повністю перекреслила її плани.

Дівчина, не маючи військового досвіду, одразу стала на захист України й опинилася в лавах Київської бригади Сил ТРО. Про те, як змінилося її життя і як вона знайшла себе в новій справі, Анастасія розповіла кореспонденту Павлу Шамшину з АрміяInform.

Опанування нової професії

Анастасія приєдналася до війська на початку березня 2022 року, відтоді пройшла тяжкі бої за Київ, Миколаївщину та Херсонщину, була на ротації під українсько-російським кордоном на Харківщині, потім брала участь в обороні Бахмута та Соледара.

Від початку її батальйон потребував бойового медика, і якось командир взводу прямо запитав перед строєм: хто хоче стати бойовим медиком і «не боїться засунути палець у рану, що кровоточить». Анастасія зголосилася, ще й здивувалася: а хіба це так складно? «Бо ж по життю мене мало що може шокувати, я не боюся крові або якихось страшних поранень, – говорить дівчина. – Напевно, це особливості мого характеру, адже професійне мистецтво та професійна музика стали такою школою життя, після чого вже нічого не страшно. Ось так я і стала бойовим медиком з позивним «Ціанід».

Далі було навчання й повернення у рідний батальйон. І перший досвід, що з’явився з першими пораненими

Тоді Анастасія зрозуміла: аби врятувати більше життів, вона має щодня навчатися та вдосконалюватися. А також передавати набутий досвід і знання іншим, тож зараз вона навчає й побратимів.

«Є такий вираз: у критичній ситуації ти не піднімешся до рівня своїх сподівань, а впадеш до рівня своєї підготовки. Тому кожен боєць, незалежно від того «рейнджер» він чи звичайний кухар, має одну академічну годину на тиждень, тобто 45 хвилин навчатися тактичній медицині, – наголошує Анастасія. – Це вкрай важливо для підтримки засвоєних навичок, щоби руки пам’ятали алгоритм дій, і в стресовій ситуації людина могла зорієнтуватися і правильно надати допомогу собі або побратиму. Бо ж перші 5 хвилин після поранення недаремно називають «золотими хвилинами», і допомога, надана навченим бійцем у цей проміжок, є важливішою, аніж усе те, що буде зроблено потім».

Юна й досвідчена

Зараз Анастасія – інструкторка з медичної підготовки навчального центру Командування Сил територіальної оборони ЗС України. Вона має великий досвід безпосередньої роботи з пораненими як в окопах, так і під час евакуації. У своїй практиці дівчина використовує рекомендації авторитетних міжнародних організацій, які спеціалізуються на тактичній медицині.

Бойова медикиня переконана: ці протоколи дозволяють рятувати найбільшу кількість життів, і статистика це тільки підтверджує. «У нашому батальйоні був випадок, коли бойовий медик пішов до пораненого в «червону зону», тобто на територію, що перебуває під вогнем, і там почав проводити маніпуляції, непередбачені в «червоній зоні», – розповідає вона. – І поки він тампонував рану та щось там замотував, що заборонено протоколами, його просто застрелили зі стрілецької зброї з відстані близько 70 м. Так само загинув його помічник, який був разом із ним, а також поранений, якому вони надавали допомогу. Тому дуже важливо дотримуватися протоколів та рекомендацій, адже це дійсно рятує життя».

Окремо дівчина робить акцент на важливості ретельного огляду пораненого

Щоб не проґавити, зокрема, масивну кровотечу: «Можливо, хтось цього не знав, але в черевик «Талан» може натекти до 700 мл крові, й навіть капати не буде». І додає про турнікети – вони теж дуже важливі, але лише сертифіковані, інакше наслідки будуть непередбачувані: «Сертифікований і правильно накладений турнікет повністю перекриває кровоток, що суттєво збільшує шанси на порятунок кінцівки. Звісно, за умови, що від моменту накладання не минула критична кількість часу. Якщо ж турнікет затягнутий не до кінця, артерія продовжує подавати кров у кінцівку, а вени за відсутності належного тиску не можуть повертати її назад. Отже, кров буде накопичуватися в кінцівці, що призведе до пошкодження всіх тканин, а це, навпаки, серйозна заявка на ампутацію».

Оскільки нинішня війна – насамперед, війна артилерії, 9 із 10 поранень на фронті – це осколкові та мінно-вибухові травми. Тому Анастасія закликає кожного українського бійця подбати про належну підготовку з тактичної медицини і, головне, не боятися застосувати засвоєні навички, коли цього потребують обставини. Бо ж якщо згаяти дорогоцінний час на роздуми, може бути вже надто пізно.

Фото Олега Кутузова та з власного архіву Анастасії «Ціанід».

Підписуйтесь на наш дайджест у Telegram, жіночі історії в Інстаграм та приєднуйтеся до нашої веселої 46 000-ї спільноти у Facebook. Не спамимо дописами, ділимося лише дійсно цікавим.