В Івано-Франківську створили проєкт «Голоси: жінки, діти та інвалідність»
Він розповідає про життя та досвід материнства й інвалідності – власної або своїх дітей
«Голоси: жінки, діти та інвалідність» – це проєкт-рефлексія, присвячений різноманітному досвіду жінок. Проєкт складається із каталогу та виставкових полотен з арт-портретами 12-ти жінок з різних куточків України, які мають досвід материнства та інвалідності – власної або своїх дітей. Переглянути віртуальну версію каталогу можна за посиланням.
«У суспільстві досі існує стереотип: «хворі» діти народжуються переважно в неблагополучних сім’ях, особливо у таких матерів. Лікарі з «добрих намірів» переконують, що «таку» дитину потрібно залишити в спеціалізованому закладі і народити «здорову», – говорить Галина Курило, авторка проєкту та очільниця громадської організації Disability Rights International Ukraine, яка створила проєкт. – Сім’ї дітей з інвалідністю часто залишаються сам на сам з більшістю нових викликів, ще й в інформаційному вакуумі. Медична модель бачить інвалідність, як хворобу, і культивує у жінки почуття провини, яке штовхає її на пошук нескінчених реабілітацій та способів привести свою дитину до «норми». Це породжує постійне відчуття «поганої мами». Тільки перехід до правозахисного підходу до інвалідності, який ставить в центр людину та її права, – єдина можливість забезпечити справді демократичне суспільство. Комфортне та безпечне для всіх».
У межах проєкту кожну з героїнь запитали, як змінилося їхнє життя після народження дітей, як виглядає їхній типовий день, які у них мрії, що для них підтримка і чого їм бракує. Поговорили також про бар’єри, з якими вони зіштовхуються, та про прийняття інвалідності. В інтерв’ю фокусувалися на досвіді самої жінки, хоча всі героїні на запитання про себе неодмінно спершу згадували дітей.
Текстова частина колажу не є класичним інтерв’ю – це мозаїка цитат, які зберігають автентичне звучання кожної жінки. За QR-кодами, розміщеними біля кожної історії, можна прослухати повну версію інтерв’ю.
В ілюстраціях вдалися до рішення від’ємного колажу: з особистих фото учасниць прибрали їхні обличчя – щоб проявити кілька мотивів
Передусім, що на місці героїнь може опинитися кожна жінка. Також такий візуальний прийом демонструє, що під зовнішнім тиском жінки ризикують звузити свою ідентичність лише до ролі «доглядальниці». Окрім того, ефект від’ємного колажу – це алюзія на досвід жінок, які мають інвалідність самі та/або виховують дитину з інвалідністю, досі невидимий і для суспільства, і для держави.
Така об’єднана тканина досвіду показує ту невидиму щоденну боротьбу, яку жінки ведуть за право на власний час, на свій простір, на свій голос. Як повертають собі себе. Вона підсвічує також і те, що інвалідність не властива людині, а виникає на межі її контакту з середовищем.
Камерна презентація та відкриття виставки об’єднали учасниць проєкту, команду, яка над ним працювала, а також фахівчинь у сфері захисту прав людей з інвалідністю
Створення каталогу «Голоси: жінки, діти та інвалідність» стало можливим завдяки фінансовій підтримці Посольства Великої Британії, презентація та виставка відбулися завдяки фінансовій підтримці арт-фотографки Аліни Арасланової та галереї LIK (Відень, Австрія), а також соціально відповідального бізнесу – книгарні-кав’ярні «АльтернативА».
