«Українки» взяли участь у навчанні Empowering Female Journalists in Ukraine
Його мета – розширення прав і можливостей журналісток в Україні у боротьбі з дезінформацією та в інформаційній підтримці вразливих спільнот
x
x
Понад 10 спікерів, 6 тематичних навчальних сесій, 7 зустрічей з представниками німецької влади, української спільноти та ЛГБТК-комьюніті – програма навчання «Empowering Female Journalists in Ukraine» була насиченою та інтенсивною. Її для журналісток семи українських медіа з Києва, Одеси, Сум, Ужгорода, Франківська, Кропивницького провели у Берліні німецька “Deutsche Gesellschaft e. V.” та українські «Прес-клуб реформ» та «Гендер Зед». Ці неурядові організації займаються освітніми проєктами, спрямованими на розвиток громадянського суспільства – це і підтримка ЛГБТК-спільнот, залучення жінок у громадські процеси, гендерна рівність, захист вразливих груп тощо.
Тема розширення прав і можливостей журналісток в Україні зараз особливо актуальна, зазначає співорганізаторка навчання, координаторка ГО «Прес-клуб реформ» Вікторія Талашкевич, адже саме жінки зараз беруть на себе чимало процесів – у медіа також. Журналістки, з огляду на воєнний стан та мобілізацію чоловіків, складають більшу частину редакцій. Війна спричинила багато суспільних тригерів (проблема біженців, гендерні питання) підсвітила досі не розв’язані проблеми (російська дезінформація, цивільні партнерства, права ЛГБТК-спільноти), висвітлення яких потребує не лише фаховості, а й досвіду, нових знань, нових етичних правил і навіть термінів. «Завдання організованого нами навчання – допомогти українським журналісткам на цьому шляху, поділитися напрацюваннями європейських і, зокрема, німецьких експертів», – кажуть Себастіан Роснер, проєкт-менеджер “Deutsche Gesellschaft e. V.”, і Ростислав Мілевський з благодійного фонду “Гендер Зед”.
«Українки» постійно висвітлюють резонансні, соціально вагомі теми – і про ЛГБТК-волонтерок під час війни, і про життя українок, які вимушено стали переселенками, і про гендерну рівність.
Ясна річ, наше онлайн-медіа з готовністю взяло участь у навчанні “Empowering Female Journalists in Ukraine”
Представляла редакцію засновниця медіа – Віта Гольдман. «Я дізналася багато нового щодо настроїв та становища українок закордоном, побачила класні приклади взаємодії та залученості представників ЛГБТ-спільноти, познайомилася з квір-персоною і трансгендерною парламентаркою, навіть пройшла тренінг із фізичного самозахисту – навчання дійсно розширило мої навички і знання», – ділиться пані Віта. А ми ділимося її враженнями та невеличким репортажем про участь «Українок» у цій важливій медіаініціативі.
Прикметно, що першим у Берліні учасниць навчання зустрів друг України – стиліст і дизайнер Франк Пітер Вільде, відомий своїми проукраїнськими фото у ліфті. Він ще раз засвідчив свою підтримку, прийняв від редакторки «Українок» символічну хустину, відтворену з малюнка Маріанни Колос – мами Назарія Гринцевича (Грєнки), наймолодшого захисника, який загинув на Азовсталі. Також Франк Вільде разом з учасницею навчання – репортеркою онлайн-медіа «Sestry» Ксенією Мінчук зробив своє фірмове фото у ліфті і допис на знак пам’яті про українських журналістів, що загинули під час війни.
“Моє серце завжди з Україною”, – каже Франк Пітер Вільде
ТАК – УКРАЇНІ, НІ – РОСІЙСЬКІЙ АГРЕСІЇ ТА ДЕЗІНФОРМАЦІЇ
За даними, озвученими на Kyiv Media Week, росія за останній рік у чотири рази збільшила видатки на свою медіаекспансію та інформаційну пропаганду у світі. Дезінформація, чорний піар, ІПСО, різні способи впливу на громадську думку – ось неповний перелік засобів, які використовує ворог і з якими доводиться мати справу журналістам цивілізованих країн. Тому вагома частина навчання “Empowering Female Journalists in Ukraine” стосувалася аналітики, засобів та інструментів медійної протидії росії.
Про інформаційні наративи в Німеччині, алгоритми, чат-боти і цифрове поширення дезінформації, гендерну дезінформацію на прикладі Тік-Ток, фактчекинг та сучасні інформаційні виклики Німеччини українським журналістам розповіли кращі експерти у своїх сферах: Олівер Марш з організації «Algorithm Watch», журналістка та експертка Центру Беркмана Кляйна у Гарварді Елоді Віалле, журналістка Таміна Кучер та фахівчиня з фактчекингу Паула-Шарлотта Матлах.
Спеціальну зустріч для українських журналісток організувала команда Програми Східного Партнерства (EaP) при Федеральному міністерстві закордонних справ Німеччини, щоб почути запити української медіаспільноти, обговорити можливості жінок у ЗМІ, стан сучасних медіа в Україні.
Зокрема, Віта Гольдман під час розмови навела невтішну статистику: кількість жіночих медіа в Україні за три роки повномасштабного вторгнення зменшилася в 10 разів – з понад сотні ресурсів та видань у 2021 році залишилось 12 у 2024-му.
Водночас редакторка “Українок” відзначила й позитивні зміни в жіночих медіа: перевага соціально вагомих тем, громадська активність, ветеранські та волонтерські ініціативи
КОНТЕНТ ЯК СПОСІБ ПІДТРИМКИ І ЗАСІБ ПРОТИДІЇ
Складні умови – блекаути, обстріли, обмеженість у ресурсах, гострі теми, нові герої й нові формати, нескінченний потік інформації та важких новин – сьогоднішні реалії українських журналістів, в яких вони мають не лише об’єктивно висвітлювати порядок денний, а й утримувати довіру й увагу читачів. Цьому завданню під час навчання були присвячені окремі сесії.
Про hope-based сторітелінг як один з ефективних методів комунікації розповіла тренерка зі стратегічних комунікацій Марина Говорухіна. На її думку, саме такі «обнадійливі», побудовані на позитивних прикладах, журналістські матеріали дуже потрібні нашому втомленому суспільству. Онлайн-медіа “Українки” повінстю погоджується і давно працює з такою подачею. І йдеться не про прикрашання інформації чи неадекватний оптимізм, а про акцент на ефективних рішеннях, на підтримці дій, змін, ініціатив, людей, які знайшли вихід із ситуації чи проблеми.
Своїм досвідом у сторітелінгу поділилися також учасниці навчання “Empowering Female Journalists in Ukraine”. Зокрема, Ольга Романська з франківського медіа «Репортер» підготувала презентацію про те, як працює конвергентна журналістика в її локальному ЗМІ. Ірина Береза, редакторка закарпатського медіа «Заголовок», розповіла про мультимедійні історії, які стали родзинкою цього ресурсу і поєднують три формати одночасно: відео, фото, текст.
У Берліні журналісти (включно, й українські) мають можливість ділитися досвідом, взаємодіяти, співпрацювати в різноманітних проєктах при громадській організації N-Ost.
Тут працюють і медійниці з України, з якими мали можливість зустрітися учасниці навчання, обмінятися контактами та ідеями
РІВНІСТЬ МОЖЛИВОСТЕЙ
Упродовж 2024 року лише в Києві відбулося понад пів сотні форумів, конференцій, конгресів, присвячених гендерним питанням, рівноправності жінок і чоловіків, впровадженню принципів WEPs. Водночас рівних можливостей потребують не лише цисгендерні жінки й чоловіки, а й українці інших гендерних ідентифікацій. Вони такі ж повноправні учасники нашого суспільства, як кожен громадянин України.
Однак український інформаційний простір, особливо на локальному рівні, ще досить стигматизований, а ЛГБТК-люди часто зазнають дискримінації, осуду, а то й переслідувань. Як долати стереотипи, як підвищувати обізнаність про ЛГБТК людей, відстоювати їхні права – про це дуже добре знаються саме у Берліні. Місто вже кілька десятиліть вважається європейською ЛГБТК-столицею, а Німеччина – єдина європейська держава, у парламенті якої дві депутатки – трансгендерні жінки. Учасниці навчання “Empowering Female Journalists in Ukraine” мали можливість поспілкуватися з однією з них – Ніке Славік, депутаткою Бундестагу від Партії зелених.
Її обрано у 2021 році. Ніке разом з колегою Тессою Ганзерер розробила ряд законодавчих змін і план дій для протидії гомофобії та трансфобії – і цей план затверджено урядом Німеччини. Завдяки двом трансгендерним депутаткам у кримінальний кодекс Німеччини внесено норму, згідно з якою насильство щодо жінок і насильство щодо ЛГБТК-осіб визнано злочином на ґрунті ненависті. І це ще не все! Цього року Ніке Славік з колегами пролобіювали прийняття закону – акту про самовизначення, який дозволяє трансгендерним і бінарним особам змінювати свої гендерні маркери й імена у документах. «Німеччина стала 17 країною в світі і 11 в Європі, яка легалізувала процес самовизначення для трансгендерних людей. Це наш величезний успіх», – поділилася Ніке Славік.
Всебічною підтримкою ЛГБТК людей займається і громадська організація Schwulenbereatung Berlin, в якій українські журналістки також побували. Координатор Стефан Джекель розповів про діяльність організації: правова підтримка, забезпечення житлом, медичною допомогою, догляд за самотніми літніми представниками ЛГБТ-ком’юніті, освітні й культурні програми тощо.
Це те, до чого варто прагнути й українському суспільству
На захисті якраз зосереджені Марина Усманова та Локі ван Дорн. Марина – правозахисниця з Херсона, засновниця громадської організації «Інша». Локі – ЛГБТ-активіст з Дніпра, небінарна трансгендерна людина. І Марина, і Локі приїхали у Берлін після початку повномасштабного вторгнення у 2022-му і заснували «Kwitne Queer» – першу і наразі єдину офіційно зареєстровану в Німеччині українську ЛГБТК-організацію.Підтримка, взаємодія, об’єднання геїв, лесбійок, квір і трансгендерних персон з України, а також українців, які знайшли прихисток у Німеччині, – те, над чим працює «Квітне Квір». «Усі ми – українці. Ми складаємо наше суспільство. І головне, що ми – за одні цінності, хочемо не до росії, а до Європи», – влучно підмітив Локі ван Дорн під час зустрічі з українськими журналістками у Sonntags-Club – відомому у Берліні ЛГБТК-хабі.
Ці прості, але важливі слова, власне, і мають стати головним меседжем українських медіа в умовах війни. Учасниці навчання “Empowering Female Journalists in Ukraine” однозначно докладуть усіх зусиль, аби в їхніх медіа дотримувалися принципу рівних прав та можливостей – незалежно від гендеру, віку, кольору шкіри чи віросповідання.
