Людмилу Калабуху не треба представляти ні читачкам нашого медіа, ні читачкам української сучасної літератури – книги пані Людмили стали Кращими Книгами України 2017, 2020 та 2023. В одній із них – «Почніть говорити «ні» – авторка розбирає безліч життєвих ситуацій, зокрема, й дуже типову для нас – невміння хвалити інших. Ділимося її спостереженнями.

* * *

«Я вражений вашою красою та розмовою, сьогодні будете мені снитися, – сказав мені чистою російською турок на ім’я Божий Страх. Ну не зовсім – щось типу Естрах його звали. Це я так намагалася запам’ятати.

І погляд у нього був такий відкритий, глибокий, чесний. Як у всіх пройдисвітів.

А коли Страх Божий (чи як там його) завозив нашу групу на всякі фабрики, кожний другий закупився на кілька тисяч євро хутром, діамантами та килимами. (Хто там плаче, що в людей нема грошей, ви б це бачили!)

Я реально кайфанула, спостерігаючи, як працюють турецькі продавці! Що вони роблять? Говорять компліменти!

– Богиня, королева, як же вам пасує під очі, ніжна, казкова принцеса!

А ще приміряють, надягають, застібають, знімають. Усім своїм виглядом демонструють захоплення.

От як тут не дати? Тобто не купити (обмовка по Фрейду). 🙂

Наші пані просто розтікалися під пісні Олега Винника про “Ніно” (це ж треба так знати свою ЦА) Пили шампанське та розчулено вивалювали за все це якісь просто шалені гроші…

От чому у нас не так продають? Чому нам так складно похвалити іншого?
Навіть за гроші?

Ми – травмовані діти травмованих радянських батьків, виховані в суспільстві недолюблених та недохвалених людей.

Згадайте себе, коли приносили «відмінно» чи найвищі бали, що ви чули?
– А ми іншого від тебе і не очікували.
– А чому не 200 можливих? От, дочка Лілії Петрівни на 198 балів здала! А ти тільки на 197. ⠀

Нас ніхто особливо не хвалив, і ми не навчені це робити.

Навіть лайк чи коментар залишити людині в соцмережах – проблема. Це ж нормально і правильно – хвалити своїх дітей, друзів, коханих, клієнтів, колег чи просто випадкових людей, які красиві, щось добре зробили, чогось досягли, в чомусь нам допомогли. Яким дійсно пасує те, що ми пропонуємо!

Так почнімо це робити.
Сьогодні.
Зараз!

Тоді всі люди точно захочуть купити у нас та знайдуть гроші, щоб заплатити їх нам, а не спритним турецьким (чи будь-яким іншим) продавцям.

І буде нам все – щастя, кекс і гроші.
Регулярно».

А ще пані Людмила класно описала наші вічні поступки іншим (стаття тут), марні хвилювання «що люди скажуть!» (шлюбна історія про це тут) . Упевнені, після цього вам захочеться перечитати усі книги Людмили Калабухи (замовляйте тут) – задоволення й класні поради гарантовані!