«Слава Україні!»: 7 фактів, які ми не знали про національне вітання
Зокрема, про зв'язок з богинею перемоги, чорними козаками і двома революціями
Зокрема, про зв'язок з богинею перемоги, чорними козаками і двома революціями
Це національне гасло сьогодні використовують усі українці – від президента до школяра. Але чи все ми про нього знаємо? Пропонуємо себе перевірити, а заразом дізнатися цікаві факти про історію цього вітання.
Попри те, що національне гасло часто асоціюється з рухом ОУН УПА, воно існувало задовго до того. Історики достеменно не знають, хто й коли поширив його.
Є думка, що коріння його сягає ще в прадавні часи, коли на території нинішньої України жили наші предки – сонцепоклонники орії (орачі). Птиця-блискавка Матір Слава була їхньою головною богинею – перемоги, дітей, родини, вічного життя. Її зображували на військових щитах, й вона надихала на подвиги, закликаючи боротися за свої землі й «огнища племені» свого. Вирушаючи в бій, орії зверталися до неї з проханням про допомогу та удачу й вигукували: «Слава!».
Перша письмова згадка про гасло є у вірші Тараса Шевченка «До Основ’яненка»: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, слава України!».
Перегукується з ним і вірш Павла Чубинського, що в основі нашого гімну: «Ще не вмерла Україна і слава, і воля». Але саме як вітання гасло почали використовувати харківські студенти наприкінці ХІХ століття.
Є, зокрема, така бувальщина: дорогою до Олександра Коваленка (співзасновника першої української політичної партії в складі Російської імперії – РУП) Микола Левитський зустрів студента, що насвистував «Ще не вмерла Україна», і гукнув йому «Слава Україні!». І у відповідь отримав «По всій землі слава!».
У часи УНР (1918-1920 роки) гасло «Слава Україні!» лунало повсюди. У 1920 році воно було офіційно затверджено в армії УНР. Але відповіді на вітання були різними. Так, чорні козаки УНР відповідали на нього «Козакам слава!», сердюки війська Скоропадського – «Гетьману Слава!», холодноярці – «Україні слава!» або «Навіки слава!», вояки степових дивізій – просто «Слава!».
Водночас за кордоном, зокрема на українському віче в Детройті у 1916 році, відповідали на заклик «Хай живе автономія України!» або «Хай живе демократична республіка!». Цікаво, що «Слава Україні!» вже тоді звучало не лише на наших споконвічних теренах, а й усюди, де жили українці.
19 квітня 1920 року вітання “Слава Україні!” було офіційно запроваджене в українській армії. У цей день вийшов наказ генерала армії УНР Михайла Омеляновича-Павленка: «Всім частям армії на похвалу, а то подяку за службу Україні відповідати: «Слава Україні».
Сучасне «Слава Україні! – Героям слава!» з’явилося в другій половині 1920-х років у «Легії українських націоналістів». Один з її очільників – Юрій Артюшенко запропонував дещо змінити вітання чорношличників: «Слава Україні!» – «Козакам слава!». Товариство згодилось і так віталося.
Пізніше це вітання уподобали в ОУН (Б) (бандерівській групі Організації українських націоналістів), і воно стало гаслом Конгресу українських націоналістів та ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери. На зборах 1941 року оунівці затвердили «Слава Україні! – Героям слава!» офіційно. Допускалося скорочення привітання: «Слава» – «Слава».
У кінці 1980-х й на початку 1990-х на мітингах і протестах за незалежність України у Галичині й Закарпатті, під час Революції на граніті в Києві знову зазвучало «Слава Україні!». Тоді ж гасло доповнили вислови «Слава нації! – Смерть ворогам!» і «Україна понад усе!», які використовувала партія УНА УНСО.
У молоді «Слава Україні!» більш асоціюється з Євромайданом 2004 року і Революцією гідності 2013-2014 років. Під час російської збройної агресії 2014 року гасло отримало поширення в українському війську. І 5 лютого 2018 Уряд України вніс на розгляд Верховної Ради законопроект № 7549 про запровадження гасла «Слава Україні! – Героям слава!» як офіційного вітання для військових ЗСУ та Національної поліції.
Дійсно, ОУН з 1934 року використовувала й такий варіант вітання: «Слава Україні! – Вождеві слава!», і є свідчення, що під час судового процесу Степана Бандери в 1936 році його прибічники супроводжували ці вигуки чимось на кшталт зіґування. Може, це й дало привід для таких аналогій. Однак після розколу ОУН 1940 року бандерівці змінили гасло на «Слава Україні! – Героям слава!», і саме у цій формі воно набуло популярності. А також вкоренилося у масовій свідомості, культурі та фольклорі, зокрема у повстанській пісні «Ой у лісі, на полянці».
Прототипом національного гасла одними з перших послуговувалися холодноярці. Про це йдеться у романі письменника, громадського діяча, одного з осавулів гайдамаків Юрія Горліс-Горського «Холодний Яр»:
«Під’їжджаю до них:
– Добридень, хлопці!
– Слава Україні! – відповідає декілька голосів. Це мене трохи змішало. Я не знав, що у холодноярців заведено замість «Здоров» вітатися «Слава Україні», а відповідається – «Україні слава».
І хоча не всі дослідники вважають це джерело надійним (бо то ж роман, а не наукова праця), сучасні холодноярці вирішили вшанувати звитяжний подвиг предків встановленням пам’ятного знаку – у Медведівці у 2017 році.
Най буде. Слави Україні забагато не буває. Маємо ще цікаву статтю: «Ой, у лузі червона калина»: чотири цікавих факти про історію пісні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: