Мама і син, які разом служать у бригаді князя Романа Великого
Їх звати Вікторія та Максим, і в них не лише однакові очі, а й однаково сильне бажання захищати Україну
x
x
Лише їх однаково волошкові очі підказують, що ці молодші сержанти Вікторія та Максим – мама і син. І це посилює наше захоплення! Мало того, що це сімейний військовий «підряд», та ще й по мамі ніколи не скажеш, що поруч – син. Пані Вікторія має чудовий вигляд!
Разом з сином вона служить у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Власне, на сторінці бригади ми й прочитали їхню історію, опубліковану з нагоди Дня матері. Ділимося…
“У них дуже схожі світло-сірі променисті очі. При зустрічі син ніжно обіймає матусю, хоча й намагається це робити по-чоловічому стримано.
Вікторія мріяла служити в армії продовж 15 років, але вдалося здійснити своє бажання лише чотири роки тому.
“Для мене важливо відчувати себе частиною чогось великого та важливого в Україні та в усьому світі. Звісно, нелегко, але рух вперед завжди додає сил”, – каже Вікторія.
Своїм прикладом вона не раз в житті навчала сина важливим речам
Щоб з дитинства син полюбив книги, вони читали по черзі. Мама – п’ять сторінок і дві – син. Ніколи не підвищувала голос на сина, а навпаки, ласкавим словом намагалася виховувати: “Був випадок, коли однокласники сина завели мову про те, як кого вдома називають під час сварки. Хлопці розказують, а мій Максим мовчить. Питають у нього, а він каже: мене не сварять, мене люблять! Це дуже важливо, особливо в наш час: відчувати дитину, її настрій, бажання та прагнення. І просто підтримувати”.
Через пів року після того, як Вікторія пішла служити в нашу бригаду, Максим теж став нашим побратимом. Каже, що дуже хотів, аби служба була такою, де все чітко й зрозуміло.
В районі ведення бойових дій мамі і сину не часто доводиться зустрічатися, попри те, що служать в одній бригаді. Але короткі зустрічі потужно заряджають їх обох і додають сил боротися далі!
День матері нині в Україні з присмаком болю і горя. У нас сотні тисяч матерів, чиї діти на фронті. Що відчуває і переживає мама в такі години-дні-роки, годі уявити…
Але ми знаємо, що сила материнської любові рятує і допомагає за тисячі кілометрів! Дякую, мамо! За життя, за любов, за підтримку і сили!”
